ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 917/1598/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретар судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників учасників:
позивача - Ульянов Р.А. (адвокат),
відповідача - не з`явився,
третьої особи - Черкащенко А.А. (самопредставництво),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцького міського споживчого товариства
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 (у складі колегії суддів: Гетьман Р.А. (головуючий), Сгара Е.В., Склярук О.І.)
та рішення Господарського суду Полтавської області від 09.11.2021 (суддя Іванко Л.А.)
за позовом Кременчуцького міського споживчого товариства
до Комунального підприємства "Ринок "Ново-Іванівський"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кременчуцька міська рада Полтавської області
про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Кременчуцьке міське споживче товариство (далі - Позивач, Кременчуцьке МСТ) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства "Ринок "Ново-Іванівський" (далі - Відповідач, КП "Ринок "Ново-Іванівський"), третя особа на стороні відповідача - Кременчуцька міська рада Полтавської області (далі - Третя особа, Міськрада) з вимогами:
1) визнати право власності Кременчуцького МСТ на майно цілісного майнового комплексу Ново-Іванівського ринку, що розташоване за адресою: вул. Вадима Бойка, 7, м. Кременчук, Полтавська область з усіма поліпшеннями та прибудовами, побутовими, складськими, підсобними, торгівельними та іншими приміщеннями, будівлями і спорудами, що складається з:
- об`єкта нерухомого майна: Об`єкти нерухомості цілісного майнового комплексу КП "Ринок "Ново-Іванівський" (реєстраційний номер 16934972, адреса об`єкта: Полтавська обл., м. Кременчук, вулиця Бойка Вадима, будинок 7, загальна площа 121,8 кв.м.) до складу якого входять: - одноповерхова нежитлова будівля (площею 349,1 кв.м); - огорожа цегляна (довжиною 106,5 м.п); - огорожа цегляна (довжиною 42,6 м.п); - цегляний стіл (площею 67,2 кв.м); - цегляний стіл (площею 72,6 кв.м); - цегляний стіл (площею 72,7 кв.м); - цегляний стіл (площею 74,0 кв.м); - металеві торгівельні павільйони (площею 11,8 кв.м кожний) - 29 штук;
- об`єкта нерухомого майна: громадського туалету на 10 місць (реєстраційний номер 36606640, адреса об`єкта: Полтавська обл., м. Кременчук, вулиця Бойка Вадима, будинок 7, загальна площа 121,8 кв.м) - металевих воріт (інв. №103003); - парапетів (інв. №103008); - металевих воріт (інв. №103009); - торгівельного павільйону (інв. №103013); - торгівельного павільйону (інв. №103016); - торгівельного павільйону (інв. № 103017); - торгівельного павільйону цегляного (інв. №103043); - торгівельного павільйону цегляного (інв. №103044); - торгівельного павільйону цегляного (інв. №103045); - торгівельного павільйону цегляного (інв. №103046); - торгівельного павільйону цегляного (інв. №103047); - торгівельного павільйону цегляного (інв. №103048); - торгівельного павільйону цегляного (інв. №103049); - торгівельного павільйону цегляного (інв. №103050); - парковки (інв. №103051); - дощової каналізації, електромереж.
2) витребувати з володіння КП "Ринок "Ново-Іванівський" на користь Кременчуцького МСТ вищезазначене майно.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.11.2005 у справі №2/46 за Позивачем визнано право власності на павільйон, огорожу, криті столи бувшого Ново-Іванівського ринку, проте Відповідач вказане нерухоме майно ринку не повернув, а продовжував використовувати його в своїй підприємницькій діяльності. За час фактичного володіння майном цілісного майнового комплексу Ново-Іванівського ринку, Відповідачем було здійснено за рахунок доходу від його використання поліпшення майна цілісного майнового комплексу, і відповідно до статті 390 Цивільного кодексу України Відповідач повинен повернути йому майно цілісного майнового комплексу Ново-Іванівського ринку з усіма поліпшеннями.
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.11.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі №917/1598/17, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
2.2. Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що Позивачем не надано суду жодного доказу, який би підтверджував наявність у нього права власності на спірні об`єкти.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Кременчуцьке МСТ просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №922/643/19, від 26.11.2019 у справі №902/201/19, від 15.10.2019 у справі №908/1090/18 (щодо суті преюдиції), від 21.02.2020 у справі №914/847/19, від 16.02.2021 у справі №927/645/19, від 28.12.2021 у справі №911/1101/21, від 25.04.2023 у справі №922/3734/21 (щодо стандарту доказування).
3.3. Також заявник стверджує, що судами попередніх інстанцій не були прийняті до уваги та не застосовані положення частини четвертої статті 37 Закону України "Про кооперацію", пункту 1 статті 10 Закону України "Про споживчу кооперацію". При цьому скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування цих норм.
3.5. Міськрада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2023 вищезазначену касаційну скаргу залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із ненаданням доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
4.2. З урахуванням усунення скаржником недоліків у встановлений Судом строк, ухвалою Верховного Суду від 05.06.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кременчуцького МСТ на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 09.11.2021 у справі №917/1598/17 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 28.06.2023. Водночас судом касаційної інстанції було витребувано із Господарського суду Полтавської області/Східного апеляційного господарського суду матеріали справи №917/1598/17.
4.3. Крім того, ухвалами Верховного Суду від 22.06.2023 та від 26.06.2023 задоволені заяви Третьої особи і Відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
4.4. Ухвалою Верховного Суду від 28.06.2023 відкладено розгляд вищезазначеної касаційної скарги на 02.08.2023 та повторно витребувано матеріали справи №917/1598/17 із Господарського суду Полтавської області/Східного апеляційного господарського суду.
4.5. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.2-02/1886 від 31.07.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №917/1598/17 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 25.07.2023 про відставку судді ОСОБА_1 .
4.6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 для розгляду вищезазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Зуєв В.А. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.
5. Обставини встановлені судами
5.1. Відповідно до постанови правління Полтавської обласної спілки споживчих товариств (протокол зас. №18 п.2) від 27.08.1998 "Про впорядкування роботи Кременчуцького ринку" було визнано доцільним Кременчуцький ринок із підпорядкування Управління ринків Полтавської облспоживспілки передати у підпорядкування Кременчуцького міського споживчого товариства з 01.09.1998 року.
5.2. На виконання вищезазначеної постанови було видане розпорядження правління Полтавської облспоживспілки №241 р від 16.09.1998 "Про затвердження складу комісії", яким було затверджено склад комісії по передачі Кременчуцького ринку в підпорядкування Кременчуцькому міському споживчому товариству, а також оформити акт передачі Кременчуцького ринку в підпорядкування Кременчуцькому МСТ.
5.3. Відповідний акт прийому-передачі госпрозрахункового Кременчуцького міського об`єднання ринків на баланс Кременчуцького МСТ було складено 26.01.1999.
5.4. Госпрозрахункове Кременчуцьке об`єднання ринків не було самостійною юридичною особою, а було господарюючим структурним підрозділом колективного підприємства "Управління ринків" Полтавської облспоживспілки, та включало в себе майно Центрального, Раківського та Новоіванівського ринків, що знаходились у м. Кременчуці Полтавської області.
5.5. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.11.2005 у справі №2/46 за позовом Кременчуцького МСТ до Міськради, Виконавчого комітету Міськради, КП "Ринок "Ново-Іванівський" про визнання недійсним рішень, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, позов задоволено частково, а саме: визнано за Позивачем право власності на:
- павільйон бувшого Ново-Іванівського ринку, вартістю 22 881,09 грн.;
- огорожу бувшого Ново-Іванівського ринку, вартістю 7 725,08 грн.;
- криті столи бувшого Ново-Іванівського ринку, вартістю 5 898, 20 грн.
В частині витребування майна із чужого незаконного володіння в позові відмовлено, оскільки позов було заявлено до Міськради, а не до утримувача майна КП "Ринок "Ново-Іванівський".
5.6. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.09.2006 у справі №14/505 визнано право власності КП "Ринок "Ново-Іванівський" на об`єкти нерухомості цілісного майнового комплексу, що розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Кременчук, вул. Вадима Бойка, 7, а саме: одноповерхову будівлю, загальною площею 349,1 кв.м, вартістю 252000 грн; торгівельні металеві павільйони з прозорою синтетичною покрівлею в кількості 29 шт., вартістю 286 958,81 грн; цегляну огорожу по периметру ринку, вартістю 23617 грн; цегляні криті столи, вартістю 8 715 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі №14/505, рішення суду першої інстанції було скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
5.7. КП "Ринок "Ново-Іванівський" майно цілісного майнового комплексу Новоіванівського ринку, що розташований на земельній ділянці за адресою: м. Кременчук, вул. Вадима Бойка, 7 не повернуло Кременчуцькому МСТ, а натомість, як зазначає Позивач, продовжило та продовжує використовувати його в своїй підприємницькій діяльності посилаючись на правомірність набуття прав на відповідне майно.
5.8. За час фактичного володіння КП "Ринок "Ново-Іванівський" майном цілісного майнового комплексу Новоіванівського ринку, що розташований на земельній ділянці за адресою: м. Кременчук, вул. Вадима Бойка, 7, за твердженням Позивача, було здійснено, за рахунок доходу від використання відповідного майна цілісного майнового комплексу Новоіванівського ринку КП "Ринок "Ново-Іванівський" поліпшення майна цілісного майнового комплексу.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
6.2. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
6.3. Згідно з частиною першою статті 317 та частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
6.4. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу (стаття 321 Цивільного кодексу України).
6.5. Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою або якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
Тобто, передумовою для звернення з позовом про визнання права власності на майно на підставі названої статті є сумніви у належності позивачеві цього майна, які виникають у інших осіб, неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втрата належних правовстановлюючих документів на майно.
6.6. Право власності, як і будь-яке інше суб`єктивне право, виникає при наявності певних юридичних фактів та конкретних обставин, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Підстави виникнення права власності поділяються на такі, що не залежать від прав попереднього власника на майно, тобто первісні, та похідні, за якими право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.
6.7. Відповідно до статі 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
6.8. У свою чергу відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.
6.9. Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
При цьому, у випадку, якщо відповідач заперечує проти позову з посиланням на те, що він є законним власником майна, то до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно. Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини (зазначена правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у cправі №910/20600/21).
6.10. За правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Одним зі способів захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.
6.11. З огляду на те, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №920/615/16, від 07.08.2019 у справі №902/869/17, від 02.02.2022 у справі №5/112-Б-10.
6.12. Таким чином, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статтею 392 Цивільного кодексу України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.
З наведеного висновку слідує, що ключовим при застосуванні статті 392 Цивільного кодексу України також є встановлення з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту.
6.13. Як убачається зі змісту судових рішень попередніх інстанцій, Позивачем при зверненні до суду з даним позовом поряд із віндикаційною вимогою також заявлено вимогу про визнання права власності на спірні об`єкти нерухомості.
В обґрунтування права власності на спірне майно Позивач посилався на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.11.2005 у справі №2/46, яким визнано за Кременчуцьким споживчим товариством право власності на: - павільйон бувшого Ново-Іванівського ринку, вартістю 22 881,09 грн; - огорожу бувшого Ново-Іванівського ринку, вартістю 7 725,08 грн; - криті столи бувшого Ново-Іванівського ринку, вартістю 5 898,20 грн.
Також Позивач наголошував, що рішення Господарського суду Полтавської області від 05.09.2006 у справі №14/505, як підстава набуття права власності Міськрадою спірного майна, було скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2014.