ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 820/3/17
адміністративне провадження № К/9901/32002/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 (суддя Зінченко А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 (головуючий суддя Донець Л.О., судді: Бенедик А.П., Мельнікова Л.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренерджіхолдінг ЛЛС" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
В січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеренерджіхолдінг ЛЛС" (далі - Товариство, позивач, ТОВ "Інтеренерджіхолдінг ЛЛС") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (яке Верховним Судом замінено правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - Управління, податковий орган, контролюючий орган, відповідач), в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.12.2016 №0002371402, №0002381402, №0001431409, №0002281304 та №0002271304.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало на помилковість висновків контролюючого органу, які зафіксовані в акті перевірки, щодо заниження ним об`єктів оподаткування податком на прибуток, податком на додану вартість, податком на доходи фізичних осіб й порушення касової дисципліни, адже при проведенні перевірки позивачем надавались Управлінню всі необхідні й належні первинні документи, які, однак, не були прийняті ним до уваги.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017, адміністративний позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Управління від 16.12.2016 №0002281304, №0002271304, №0002371402, №0002381402 та №0001431409.
Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, надавши правову оцінку обставинам справи з урахуванням наявних в її матеріалах доказів, дійшли переконання про неприйнятність наведених податковим органом в акті перевірки висновків щодо допущених Товариством порушень податкового законодавства, оскільки термін повернення поворотної фінансової допомоги, що надавалась Товариству його учасником, визначений 365 календарними днями саме з дати її отримання та не пов`язаний із закінченням календарного року, як помилково вважав податковий орган; позивач правомірно не включив до складу інших доходів вартість відходів виробництва, утворених після переробки сировини, у виді лузги соняшника, оскільки остання залишалась у власності та розпорядженні виконавця (ТОВ "Агро Кепітал Груп ЛТД") з огляду на економічну недоцільність її транспортування і подальшої реалізації, крім того відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження реальної кількості лузги у складі сировини та джерел походження даних щодо її ринкової вартості; штраф, сплачений ПАТ "Концерн Авек та К" у зв`язку з невиконанням умов договору, правомірно включено до витрат Товариства, адже така сплата спрямована на підтримання його ділової репутації; в той же час операції між позивачем та його контрагентами (ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Лідер-Макс"), вартість яких Товариством включено до складу витрат, фактично проведені, економічно доцільні й належним чином документально оформлені; посилання ж податкового органу на безпідставне відшкодування працівнику Товариства грошових коштів у розмірі 19 230,00 грн без надання підтверджуючих документів (квитанцій, чеків, тощо) у зв`язку із чим такі кошти необхідно обліковувати як отримане ним додаткове благо не відповідають дійсним обставинам справи й суперечать наявній первинній бухгалтерській документації.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки (про які буде зазначено далі в цій постанові), неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм, а також прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи, просило їх скасувати й прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15.12.2017.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди з`ясували, що посадовими особами Управління у період з 14.11.2016 по 02.12.2016 проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.10.2013 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт №787/20-40-14-02-07/38879071 від 09.12.2016, яким, в свою чергу, встановлено порушення:
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), з урахуванням пунктів 5, 7, 8 П(С)БО 15 "Доходи", затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.1999 №290; пункту 4 П(С)БО 9 "Запаси", затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.1999 №246, пункту 5 П(С)БО 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Мінфіну від 31.01.2000 №20, пунктів 4, 6, підпункту 9.4 пункту 9, пунктів 18, 20 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999 №318, з урахуванням положень статті 1, пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV, за результатами чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 717 752,00 грн, у тому числі: за 2014 рік - на суму 896 102,00 грн, за 2015 рік - на суму 749 775,00 грн, за 1 півріччя 2016 року - на суму 71 875,00 грн;
- підпункту "а" пункту 185.1 статті 185, підпунктів 14.1.41, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 22.1 статті 22 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 328 612,00 грн, в тому числі: за березень 2014 року - 10 023,00 грн, квітень 2014 року - 11 260,00 грн, травень 2014 року - 10 472,00 грн, червень 2014 року - 15 740,00 грн, липень 2014 року - 5 125,00 грн, серпень 2014 року - 13 300,00 грн, вересень 2014 року - 8 468,00 грн, жовтень 2014 року - 34 098,00 грн, листопад 2014 року - 571,00 грн, серпень 2015 року - 95 229,00 грн, вересень 2015 року - 8 753,00 грн, жовтень 2015 року - 18 432,00 грн, листопад 2015 року - 9 216,00 грн, грудень 2015 року - 8 064,00 грн, січень 2016 року - 5 824,00 грн, лютий 2016 року - 10 632,00 грн, березень 2016 року - 25 302,00 грн, квітень 2016 року - 10 701,00 грн, травень 2016 року - 13 765,00 грн, червень 2016 року - 13 637,00 грн;
- підпункту 1 пункту 9 статті 170 ПК України, оскільки у липні 2014 року документально не підтверджені витрати, отримані під звіт, не утримано ПДФО з додаткового блага згідно з пунктом 1 статті 167 ПК України, у зв`язку із чим донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 3695,73 грн;
- пункту 2 статті 176 ПК України з огляду на ненадання даних про суми виплаченого додаткового блага та утриманого з нього податку за 3 квартал 2014 року у податковому розрахунку про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма №1-ДФ);
- пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637), внаслідок проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у розмірі 19 230,00 грн, відповідальність за що передбачена пунктом 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95 (далі - Указ №436/95);
- пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) у зв`язку із непроведенням розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, відповідальність за що встановлена пунктом 1 статті 17 вказаного Закону.
Так до висновку про заниження Товариством податку на прибуток контролюючий орган прийшов, вказуючи на:
- неврахування ним до складу доходів, які є об`єктом оподаткування, поворотної фінансової допомоги в загальній сумі 3 350 000,00 грн, що складається з сум, які надійшли 19.09.2014 та 25.09.2014 від ОСОБА_3, та яка залишилась неповернутою на кінець звітного періоду, в якому вона отримана (тобто станом на 31.12.2014), а також вартості лузги соняшника у розмірі 628 343,00 грн (за 2014 рік) та 1 014 718,00 грн (за 2015 - 1-ше півріччя 2016), отриманої в процесі переробки ТОВ "Агро Кепітал Груп ЛТД" переданого позивачем насіння соняшника й неповернутої по закінченню робіт;
- завищення витрат на суми вартості отриманих послуг від ФОП ОСОБА_1 (інформаційно-обчислювальні послуги) у розмірі 1 000 000,00 грн у 2014 році та 1 020 000,00 грн у 2015 році, від ФОП ОСОБА_2 (юридичні послуги) у розмірі 780 000,00 грн за 2015 рік, від ТОВ "Лідер-Макс" (розробка торгівельної марки та макетів рекламних носіїв) у розмірі 750 000,00 грн у 2015 році (оскільки неможливо достовірно оцінити ці витрати, визначити їх об`єкт та ймовірність отримання майбутніх економічних вигод від їх понесення, як і використання результатів цих послуг в господарській діяльності); а також сплаченого ПАТ "Концерн Авек та К" штрафу у розмірі 1 000 000,00 грн за непоставку на виконання умов договору олії соняшникової вартістю 10 000 000,00 грн (враховуючи, що Товариство мало можливість із власних запасів здійснити таку господарську операцію).
Заниження Товариством податку на додану вартість контролюючий орган також пов`язував із неоподаткуванням ним в період березень 2014 року - червень 2016 року вартості лузги соняшника, отриманої в процесі переробки ТОВ "Агро Кепітал Груп ЛТД" насіння соняшника, що була залишена останньому.
Водночас заниження податку на доходи фізичних осіб обґрунтоване неутриманням та неперерахуванням останнього з суми, яка була безпідставно відшкодована працівнику Товариства ( ОСОБА_4 ) згідно з авансовими звітами у розмірі 19 230,00 грн, адже документи, які б підтверджували використання таких коштів (касові документи) не подані, а тому ця сума повинна включатись до оподаткованого доходу працівника як додаткове благо.
В той же час позивачем в порушення пункту 2 статті 176 ПК України не відображено дані про суми виплаченого додаткового блага та утриманого з нього податку за 3 квартал 2014 року у податковому розрахунку про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, що є підставою для накладення на нього штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн.
Ненадання відповідних платіжних документів також спричинило порушення вимог пункту 2.11 Положення №637, що, в свою чергу, має наслідком застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі такої виплаченої суми (19 230,00 грн).
Порушення ж пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР мотивоване тим, що у відповідності до касової книги за 2016 рік, а саме, аркушів №1 від 31.03.2016, №2 від 04.05.2016 та №3 від 20.05.2016, Товариством здійснювалась реалізація продукції за готівку кінцевому споживачу в загальній сумі 19 596,00 грн без застосування РРО, у зв`язку із чим до нього підлягає застосуванню штрафна (фінансова) санкція в розмірі 1,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки Управлінням 16.12.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0002371402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 959 746,25 грн (з яких: 1 717 752,00 грн - за основним зобов`язанням та 241 994,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями);
- №0002381402 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 410 765,00 грн (з яких: 328 612,00 грн - за основним зобов`язанням та 82 153,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями);
- №0001431409 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19 231,00 грн за порушення вимог пункту 2.11 Положення №637 та пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР;
- №0002281304, яким визначено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6 699,42 грн (з яких: 3 695,73 грн - за основним зобов`язанням, 1 933,87 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) та 1 069,82 грн - пеня);
- №0002271304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платника податків у виді заробітної плати.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Стаття 22 ПК України визначає, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.
За змістом підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу. У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання (підпункт 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України).
За змістом підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.
Згідно із підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Як обумовлено пунктом 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв`язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв`язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).
Водночас пункт 185.1 статті 185 ПК України передбачає, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Управління від 16.12.2016 за №0002371402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 959 746,25 грн (з яких: 1 717 752,00 грн - за основним зобов`язанням та 241 994,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0002381402 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 410 765,00 грн (з яких: 328 612,00 грн - за основним зобов`язанням та 82 153,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), суди виходили з наступного.
Так судами встановлено, що на підставі протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ "Мастер Оіл" (01.07.2016 змінено найменування на ТОВ "Інтеренерджіхолдінг ЛЛС") від 19.09.2014, у зв`язку з придбанням ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу від 19.09.2014 №19/9 корпоративних прав Товариства, вказану особу включено до складу засновників із загальною часткою у статутному капіталі 10%.
Того ж дня (19.09.2014) між ТОВ "Мастер Оіл (як позичальником) та його засновником ОСОБА_3 (як позикодавцем) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №1909-Ф від 19.09.2014, за умовами якого позикодавець надав позичальнику поворотну фінансову допомогу, а останній зобов`язався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Податковий орган як в акті перевірки, так і під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, наголошував, що учасником Товариства ОСОБА_3 став з 26.09.2014, оскільки саме цього дня проведено державну реєстрацію нової редакції статуту, в якому змінено склад засновників, а тому фінансова допомога у розмірі 3 350 000,00 грн, яка надійшла 19.09.2014 та 25.09.2014, отримана суб`єктом господарювання від фізичної особи, а не від учасника, відповідно у випадку її неповернення на кінець звітного періоду (31.12.2014) повинна була бути віднесена до доходів Товариства, чого, однак, останнім зроблено не було.
Проте, розглянувши справу, суди попередніх інстанцій дійшли переконання про безпідставність таких доводів контролюючого органу, враховуючи, що поворотна фінансова допомога надавалась позивачу 19.09.2014 та 25.09.2014 його учасником - ОСОБА_3, який увійшов до складу засновників Товариства за власним волевиявленням 19.09.2014, відтак термін її повернення становить 365 календарних днів саме з дати її отримання та не пов`язаний із закінченням календарного року.