ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2023 року
м. Київ
справа №160/4874/20
адміністративне провадження № К/9901/45325/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кравчук В.М., Єзеров А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 (суддя - Кучма К.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 (судді - Юрко І.В., Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
04.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати бездіяльність відповідача, щодо не поновлення йому пенсії протиправною,
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову йому у поновленні пенсії, викладене в листі відповідача від 07.04.2020;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області вчинити певні дії: провести поновлення виплати його пенсії за вислугу років з 07.10.2009 з її одночасним перерахунком, на підставі документів, що вже містяться в його пенсійній справі з виготовленням нової довідки про розмір грошового забезпечення, на вказаний ним банківський рахунок, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав у м. Нікополь Дніпропетровської області, перебував на обліку в Дніпропетровському обласному військовому комісаріаті та отримував пенсію за вислугу років .
02.03.1994 ОСОБА_1 подав заяву про припинення виплати йому пенсії з 01.04.1994 у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання до держави Ізраїль (а.с.144 т.1).
Дніпропетровським ОВК виплачено ОСОБА_1 пенсію за шість місяців наперед перед виїздом на постійне місце проживання за кордон, припинено подальшу виплату пенсії та справу здано до архіву.
13.04.1994 позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
Згідно матеріалів, які містяться в архівній пенсійній справі позивача, а саме повідомлення 4.4.94 20/77413, пенсійна справа ОСОБА_1 закрита у листопаді 1994 року у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 (а.с.130-зворіт, 147 т.1).
15.11.2019 представник позивача на підставі нотаріальної довіреності, посвідченої та апостильованої, подав до відповідача заяву про поновлення позивачу пенсії (а.с.245-246 т.1).
Листом від 07.04.2020 №0400-0316-8/15432 відповідач відмовив у поновленні пенсії позивачу, посилаючись на те, що зазначену заяву він зобов`язаний особисто подати до пенсійного органу (а.с.203 т.1).
Вважаючи відмову в поновленні виплати пенсії протиправною, позивач звернувся до суду.
В обгрунтування позовних вимог покликався на те, що після ухвалення Рішення Конституційним Судом України №25-рп/2009 від 07.10.2009 позивач набув право на поновлення та виплату раніше нарахованої та призначеної пенсії з 07.10.2009.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене в листі від 07.04.2020 №0400-0316-8/15432, яким відмовлено в поновленні виплати ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 15.10.2019 на вказаний ним банківський рахунок відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи у поновленні виплати позивачу пенсії з підстав необхідності особистого звернення пенсіонера із відповідною заявою, відповідачем не враховано, що відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв`язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, або переведення з одного виду пенсії на інший, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлений ст.46 Конституції України. Також суд зазначив, що відповідач після отримання заяви позивача не здійснив жодних визначених Законом №1058-IV дій щодо розгляду по суті заяви позивача, тим самим відповідач порушив право особи на отримання пенсійних виплат.
Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, через свого представника за довіреністю, подав відповідну заяву про поновлення пенсії саме 15.10.2019, тому поновлення призначеної пенсії позивачу підлягає не з дати ухвалення вищенаведеного рішення Конституційного Суду України, а з дати звернення до відповідача з заявою про поновлення раніше призначеної пенсії за віком, тобто з 15.10.2019.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 (з урахуванням ухвали суду від 08.02.2022 про виправлення описки), рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що подання від імені позивача заяви про поновлення виплати йому пенсії іншою особою унеможливлює розгляд і задоволення такої заяви, а тому відповідачем правомірно було відмовлено позивачу в поновленні виплати пенсії з підстав подання заяви неналежною особою. При цьому, апеляційний суд дійшов висновку, що подання заяви про поновлення виплати пенсії особою, яка за приписами пункту 1.5 Порядку №22-1 не має такого права, є самостійною і достатньою підставою для відмови в поновленні пенсії, а тому відсутні підстави для надання оцінки іншим підставам відмови, зазначених у листі відповідача від 07.04.2020.
При цьому апеляційний суд визнав помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності механізму, який встановлював би порядок звернення осіб, які до виїзду за кордон перебували на обліку як одержувачі пенсії в органах соціального захисту населення, оскільки Порядком №22-1 визначені, зокрема і правила, за якими поновлюється виплата пенсії і цими правилами чітко встановлений обов`язок пенсіонера особисто подати заяву про поновлення виплати йому пенсії.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.
Зокрема, покликається на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо протиправності дій відповідача по відмові у поновленні йому виплати песнії, водночас дійшов помилкового висновку щодо дати, з якої необхідно поновити виплату пенсії, оскільки, на переконання позивача, така підлягає поновленню з дати ухвалення рішення КСУ №25-рп/2009, а саме з 07.10.2009.
Покликався на неврахування судами попередніх нстанцій, під час розгляду справи, висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 (справа №815/1226/18) у подібних правовідносинах.
Крім того, покликався на те, що суд апеляційної інстанції усунувся від розгляду аргументів апеляційної скарги, розглянувши питання, яке не було предметом спору та апеляційного оскарження, а саме можливості подання заяви про поновлення виплати пенсії представником по довіреності.
Просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити в частині дати, з якої має бути поновлена виплата пенсії.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсійні правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 1 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.