ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 308/4093/22
провадження № 51-3147км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6
та його захисника - адвоката ОСОБА_7 (обох у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 02 червня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 квітня 2022 року.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від
27 квітня 2022 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 27 квітня 2022 року, в межах кримінального провадження № 12021071170000719 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6, який обвинувачувався у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
2. ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень і призначено покарання: за ч. 1 ст. 309 КК - у виді обмеження волі на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 307 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 307 КК - у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю; а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень - до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ч. 5 ст. 72 КК постановлено зарахувати у строк покарання ОСОБА_6 строк його попереднього ув`язнення з 01 січня до 27 квітня 2022 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. До покарання ОСОБА_6 за правилами ст. 71 КК частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від
12 травня 2021 року у виді позбавлення волі на строк 5 років та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
3. Не погодившись із указаним вироком, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та його особі, просив апеляційний суд змінити вирок суду першої інстанції, пом`якшивши призначене покарання до 1 року позбавлення волі.
4. Ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду від 02 червня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на вирок суду першої інстанції яким було затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 .
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
5. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів указує, що апеляційний суд усупереч положенням ст. 21 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) порушив його право на справедливий судовий розгляд, відмовивши у відкритті апеляційного провадження і не перевіривши відповідності вироку суду першої інстанції вимогам статей 370 і 474 КПК. Стверджує, що вирок про затвердження угоди про визнання винуватості є незаконним, необґрунтованим і невмотивованим. Вважає, що прокурор ввів його в оману, примусивши укласти угоду про визнання винуватості, а місцевий суд перед ухваленням цього рішення не з`ясував у нього, чи розуміє він, що має право на справедливий судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінальних правопорушень, в яких його обвинувачують. Зокрема, заявник зазначає, що місцевий суд не роз`яснив, що він має право мовчати, і що факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; що він має право допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь. Отже, на думку засудженого, вирок суду першої інстанції, постановлений без належного дослідження доказів за процедурою, яку йому не роз`яснили, підлягав скасуванню через істотне порушення вимог КПК, чого апеляційний суд не зробив.
Позиції інших учасників судового провадження
6. Засуджений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу, просили задовольнити її, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
7. Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, просила ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
8. Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7, думку прокурора ОСОБА_5, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з таких підстав.
9. За змістом засади диспозитивності сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 26 КПК), а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом (ч. 3 ст. 26 КПК).
10. Відповідно до абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК щодо кримінальних проступків та визначених процесуальним законом злочинів (абз. 2-4 ч. 4 ст. 469 цього Кодексу), внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.
11. З огляду на вказані вище положення, які складають зміст засади диспозитивності, у випадку ініціювання сторонами вирішення правового спору між ними самостійно через укладення угоди у порядку, визначеному гл. 35 КПК, дії суду обмежуються відповідним бажанням сторін.
12. Послідовно забезпечуючи реалізацію вимог засади диспозитивності, законодавець виділив в окремій нормі КПК особливості апеляційного оскарження судових рішень на підставі угод, що передбачає звуження меж вимог, які можуть ставити в апеляції суб`єкти оскарження.
13. Так, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором і підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6 або 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди .
14. Імперативна вказівка у цій процесуальній нормі щодо виключного визначення підстав для оскарження відповідного судового рішення узгоджується і з положеннями ч. 2 ст. 473 КПК.