ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2023 року
м. Київ
справа №760/19772/21
провадження № 51-581км23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
захисник ОСОБА_6,
потерпіла ОСОБА_7,
представник потерпілої ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 20 червня
2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12021100090000504, стосовно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася та проживає в АДРЕСА_1, засудженої за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального законута суворість призначеного покарання, виклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції.
Свою вимогу захисник мотивує тим, що винуватості ОСОБА_9 в умисному вбивстві не доведено поза розумним сумнівом: немає прямих доказів її причетності до завдання тілесного ушкодження, немає свідків - очевидців події, надані стороною обвинувачення докази, у тому числі висновки експертів, є суперечливими. Зокрема, речовий доказ - ніж, оглянутий в судовому засіданні, не було відкрито стороні захисту в порядку ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та не доведено, що саме цей ніж є знаряддям злочину. Крім того, поза увагою суду залишилося те, що в ході конфлікту ОСОБА_9 також отримала тілесні ушкодження, що підтверджується медичною документацією, яка міститься в матеріалах кримінального провадження, при цьому потерпілому завдано лише одного удару. Стороною захисту неодноразово заявлялись клопотання про допит в судовому засіданні експертів для усунення розбіжностей, проте в їх виклику було безпідставно відмовлено.Не були проведені дактилоскопічна, хімічна експертизи.
Стверджує, що наступного дня після затримання за підозрою у вбивстві ОСОБА_9 булодопитано слідчим без участі захисника, чим порушено її право на захист.
Зазначає, що суд безпідставно визнав у вироку наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, оскільки в ході досудового розслідування цього встановлено не було. Зокрема, у ОСОБА_9 не було відібрано біологічних зразків для проведення судово-токсикологічної експертизи.В обвинувальному акті цієї обставини не зазначено. Крім того, при призначенні покарання суд не врахував, що протягом останніх декількох років потерпілий ОСОБА_10 зловживав спиртними напоями, внаслідок чого ставав агресивним, застосовував фізичне насильство до дружини та тещі, неодноразово проходив лікування від алкогольної залежності. ОСОБА_9 активно сприяла розкриттю злочину, добровільно погодилась відшкодувати матеріальну шкоду.
Указує на невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції приписам статей 370, 404, 419 КПК України. Апеляційний суд в ухвалі обмежився загальним формулюванням правильності висновків суду першої інстанції та не розкрив суті зібраних у провадженні доказів, не дослідив їх безпосередньо, не надав власної оцінки, формально продублювавши зміст вироку, та не навів обґрунтованих мотивів залишення без задоволення апеляційної скарги.
Зміст судових рішень і встановлені судами обставини кримінального провадження
За вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 20 червня 2022 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задоволено частково, стягнуто на її користь з ОСОБА_9 20 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 500 000 грн - моральної шкоди.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, вирок стосовно ОСОБА_9 - без зміни.
ОСОБА_9 визнано винуватою у тому, що вона ІНФОРМАЦІЯ_2 близько17:00 перебуваючи за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1, в ході бійки із зятем ОСОБА_10 на ґрунті довготривалого конфлікту через те, що останній постійно ображає її та її дочку - свою дружину ОСОБА_11, морально з них знущається, б`є та систематично принижує, маючи умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10, утримуючи в правій руці ніж, який взяла з кухонної стільниці, умисно завдала потерпілому одного удару ножем у живіт, тобто у життєво важливий орган, спричинивши проникаюче колото-різане поранення живота з ушкодженням внутрішніх органів та магістральної судини, що супроводжувалось гострою крововтратою та шоком, від якого настала смерть ОСОБА_10 .
Позиції учасників судового провадження
Від потерпілої ОСОБА_7 та її представника адвоката ОСОБА_8 надійшли заперечення на касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 .
У судовому засіданні захисник підтримала касаційну скаргу, прокурор, потерпіла та її представник заперечили проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Межі перегляду та вимоги закону, якими керується Суд
Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник крім іншого, посилається на те, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;; висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності; судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб. Таким чином, захисник оспорює неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України. Надаючи власну оцінку доказам, захисник по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірку в силу ст. 433 КПК України до повноважень Суду законом не віднесено.
З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, Суд виходить з фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами. Касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої.
Щодо висновків суду про доведеність винуватості засудженої
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні умисного вбивства зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено і перевірено під час судового розгляду.
Так, обвинувачена ОСОБА_9, яка під час досудового розслідування неодноразово змінювала свої версії події,у суді першої інстанції стверджувала, що тілесних ушкоджень потерпілому не завдавала. Пояснила, що під час конфлікту ОСОБА_10 взяв ніж та погрожуючи ним почав наближатись до неї, після чого провів лезом собі по животу з правого боку, тобто сам завдав собі ушкодження, щоб налякати її.Визнала свою вину в тому, що не надала належну медичну допомогу потерпілому, хоча й намагалася зупинити кровотечу, та не повідомила одразу про подію до медичного закладу, в правоохоронні органи, тобто залишила потерпілого в небезпеці. Не заперечувала, що в той день вживала алкоголь у невеликій кількості. До приїзду поліції разом з дочкою прибирала квартиру від крові, виносила закривавлені речі.
Проте суд першої інстанції визнав версію ОСОБА_9 про вчинення потерпілим ОСОБА_10 під час конфлікту самогубства способом завдання собі поранення в живіт неспроможною і такою, що спростовується матеріалами кримінального провадження.
Зокрема, суд першої інстанції взяв до уваги висновок експерта КМКБ СМЕ від 17 червня 2021 року № 12-31-1026-2021, згідно з яким, враховуючи анатомічне розташування виявленого колото-різаного поранення, а також розташування та напрямок виявленого ранового каналу слід вважати, що зазначене поранення не могло виникнути при обставинах, вказаних підозрюваною під час проведення з нею слідчого експерименту. Окрім проникаючого колото-різаного поранення живота, яке обумовило настання смерті і знаходиться в анатомічній ділянці, доступній для спричинення власною рукою, на тілі ОСОБА_10 виявлено численні садна на обличчі, шиї, спині, кінцівках, які виникли прижиттєво, в період від 0 до 24 годин до настання смерті, від дії тупого (тупих) предмету (предметів) за механізмом удару, тертя та мають ознаки легкого тілесного ушкодження. Враховуючи характер, локалізацію та об`єм всіх виявлених тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_10, заподіяння їх власноруч малоймовірно.
Також суд першої інстанції врахував показання свідка ОСОБА_12 про те, що безпосередньо перед отриманням її чоловіком ножового поранення вона чула гучну сварку між останнім та її матір`ю ОСОБА_9 . Сторонніх осіб в квартирі не було. Зайшовши до кімнати, побачила потерпілого з пораненням живота та великою подряпиною на обличчі, яких не було до сварки. Потерпілий щось намагався їй сказати, однак вона його не розуміла, при цьому він показував на ОСОБА_9 . Вони з матір`ю намагалися надавати допомогу, обробляли рану, зупиняли кровотечу. Одночасно з цим вона за вказівкою матері прибирала в квартирі, зокрема замивала від крові килим, мила плитку на кухні, виносила сміття, в якому були пляшки від алкоголю, закривавлені рушники, пелюшки, бинти і пластирі. Крім того, ОСОБА_9 наказала їй пояснити швидкій та поліції, що ОСОБА_10 отримав поранення на вулиці.
Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_13 у суді вказували на відсутність у ОСОБА_10 будь-яких тілесних ушкоджень за декілька годин до смерті. Також вони спростували твердження обвинуваченої щодо схильності їх сина до суїциду.
Суд першої інстанції встановив, що про неспроможність версії про самогубство свідчать і характеризуючі дані про потерпілого ОСОБА_10, які не спростовані та не викликають сумнівів, зокрема висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, медична документація, показання свідків та потерпілих.
Суд першої інстанції критично поставився до пояснень обвинуваченої про її небажання настання наслідку у виді смерті потерпілого, оскільки вона, бачивши як потерпілий самостійно наніс ножове поранення, вважала рану невеликою та намагалася надати потерпілому допомогу. Проте згідно з висновком вищевказаної судово-медичної експертизи довжина ранового каналу становить біля 13 см, а отже поранення є досить небезпечним для життя потерпілого, також у потерпілого були ознаки крововтрати та шоку, зокрема кров в черевній порожнині загальним об`ємом до 1300 мл та велика зовнішня кровотеча; для зупинення та витирання крові обвинувачена та свідок ОСОБА_12 використали три рушники, пелюшки, пластирі, прокладки, ганчірки, які в подальшому склали в сміттєві пакети та викидали на смітник. Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що потерпілий відразу після отриманого тілесного ушкодження не міг говорити, у нього почав западати язик, який остання тримала ложкою. Тому суд першої інстанції визнав, що обвинувачена ОСОБА_9 як медичний працівник розуміла характер поранення потерпілого та наслідки, які настануть, якщо не надавати кваліфіковану допомогу.
При цьому суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_9 разом із дочкою викликали швидку о 18:35, тобто більше як через півтори години після отримання потерпілим тілесного ушкодження та близько через 40 хвилин як він помер.
На підставі аналізу вищевказаних фактів та наявних у провадженні доказів у їх сукупності, зважаючи на об`єктивні обставини, встановлені судом, характер дій обвинуваченої при нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому, використаний при цьому спосіб застосованого насильства шляхом завдання колото-різаного тілесного ушкодження із застосуванням предмету, що має високі травмуючі властивості, ненадання потерпілому медичної кваліфікованої допомоги, приховування слідів та спотворення обставин злочину, суд першої інстанції дійшов висновку про вчинення ОСОБА_9 умисного вбивства ОСОБА_14 .