Постанова
Іменем України
02 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 138/246/22
провадження № 61-2338св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 січня 2023 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Сопруна В. В., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними.
Позов мотивований тим, що 24 січня 2017 року вона уклала із ОСОБА_2 договір дарування, за умовами якого вона подарувала, а ОСОБА_2 отримала в дар 27/50 часток житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель та споруд на АДРЕСА_1 . Того ж дня, 24 січня 2017 року, вона уклала із ОСОБА_2 ще один договір дарування, за умовами якого вона подарувала, а ОСОБА_2 отримала в дар земельну ділянку площею 0,0293 га в межах згідно з планом, розташовану на АДРЕСА_1, кадастровий номер 0510400000:00:005:0313, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Після укладення договорів вона залишилася зареєстрованою та продовжувала проживати у своїй частці будинку. Фактична передача належної їй частки будинку не відбулася. Цей будинок є її єдиним житлом. ОСОБА_2 є її невісткою. Її син зареєстрував шлюб із відповідачкою за декілька місяців до своєї смерті (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Інших дітей у неї немає. Через моральні страждання, пов`язані зі смертю сина, в неї вкрай погіршився стан її здоров`я, вона майже перестала ходити і потребувала сторонньої допомоги. Усвідомлюючи, що для ОСОБА_2 вона чужа людина і за догляд вона повинна платити, вона вирішила запропонувати останній належну їй частину будинку із присадибною земельною ділянкою в обмін на догляд. Відповідачка погодилася, що буде здійснювати за нею необхідний догляд, вести господарство, готувати їй їжу, купувати лікарські засоби, матеріально і морально підтримувати її. ОСОБА_2 домовилася із нотаріусом про оформлення договорів. У визначений день вони з`явилися до нотаріуса. Про те, що договори, які вони оформляли, односторонні і не несуть для
ОСОБА_2 будь-яких зобов`язальних дій, їй не роз`яснено. Стверджувала, що в день підписання договорів вона помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: прав та обов`язків сторін після укладення договору і наслідків для неї після їх укладення. На момент укладення договорів їй було 77 років. Їй не було зрозуміло юридичних термінів, викладених у договорах. Вона вважала, що укладає із ОСОБА_2 договори довічного утримання, згідно з якими відповідачка буде здійснювати догляд за нею і надавати їй матеріальну, моральну та фізичну допомогу по її утриманню і веденню господарства. При укладенні договору їй не було роз`яснено, що це односторонній правочин і він не тягне за собою будь-яких зобов`язань для ОСОБА_2 . Після укладення договорів ОСОБА_2 нетривалий період надавала їй незначну допомогу, проте у подальшому припинила здійснювати догляд за нею.
Позивачка просила визнати недійсними договори дарування 27/50 частин будинку і земельної ділянки площею 0,0293 га на АДРЕСА_1, укладені між сторонами 24 січня 2017 року, припинивши право власності ОСОБА_2 на ці об`єкти нерухомого майна.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07 жовтня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договори дарування підписані ОСОБА_1 особисто, цивільна дієздатність якої на момент укладення цих договорів не була обмежена. Докази про протилежне позивачем надані не були та судом не встановлені. Відповідно до показань свідка і пояснень позивача в судовому засіданні 07 жовтня 2022 року встановлено, що на час укладення оскаржуваних договорів дарування позивач проблем зі здоров`ям не мала, займалась підприємницькою діяльністю, матеріальної та сторонньої допомоги не потребувала. Такі обставини, як необхідність матеріальної допомоги та стороннього догляду в зв`язку з погіршенням зору, у позивача виникли щонайменше через два роки після укладення оскаржуваних договорів, а саме, як вказує позивач, після оголошення в Україні карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та з втратою зору. При цьому довідка про стан здоров`я позивача видана КНП "Могилів-Подільський міськрайонний центр медико-санітарної допомоги" Могильові-Подільської міської ради від 04 серпня 2022 року про те, що позивач перебуває на диспансерному обліку у сімейного лікаря з діагнозом стабільна стенокардія напруги ІІІФК, гіпертонічна хвороба ІІ ст., остеохондроз кульшових суглобів і колінних, ПФС 111, катаракта обох очей, потребує оперативного втручання, стосується стану здоров`я ОСОБА_1 на час її видачі, а не на час укладення оскаржуваних договорів дарування. Обставина, про яку вказує позивач та її представник, з приводу незадовільного стану здоров`я та необхідності отримання постійної сторонньої допомоги, в тому числі і через смерть сина, саме на час укладення оскаржуваних договорів дарування належного їй майна, не доведена жодними доказами. Щодо посилань на відсутність у позивача іншого житла суд зазначає та підтвердили сторони в судовому засіданні, що відповідач є невісткою позивача та не заперечувала щодо проживання останньої в належному їй житловому будинку. При цьому судом не встановлено та не доведено позивачем, що відповідач чинить перешкоди їй у можливості користування житловим будинком і вчиняє дії з її виселення, що свідчить про відсутність порушених прав у позивача. Суд також відхиляє доводи позивача про те, що фактична передача подарованого майна не відбулася, оскільки право власності ОСОБА_2 на частину житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку, за оскаржуваними договорами дарування зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та, як встановлено судом, ОСОБА_2 проживала у спірному житловому будинку, зберігала в ньому свої речі та проводила ремонтні роботи. Позивач не довела, що на момент укладення оскаржуваних договорів дарування вона помилилась стосовно правової природи укладених нею правочинів та існування обставин, які зумовлюють визнання договору дарування недійсним, оскільки, укладаючи ці договори, вона усвідомлювала його істотні умови і правові наслідки його укладення. Зокрема, згідно з умовами оскаржуваних договорів до моменту їх укладення нотаріусом позивача було попередньо ознайомлено з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладені сторонами правочини. Сторони укладених договорів дарування підтвердили, що ці договори не мають характеру фіктивних та удаваних угод. Дарувальник ствердила, що дарування здійснено за доброю волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального (пункти 6 та 8 договорів дарування). Відповідач заявила про застосування наслідків спливу позовної давності. Оскільки підставою для відмови у задоволенні позову є необґрунтованість вимог, суд не вирішує питання з приводу строків давності.
Додатковим рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2022 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 136,20 грн.
Суд першої інстанції вказав, що відповідно до ордеру від 09 серпня 2022 року № 1038396, договору про надання правової допомоги від 16 червня 2022 року ОСОБА_2 доручила адвокату Заболотній Г. В. представляти її інтереси та вести від її імені справи в усіх судових установах. У пункті 4.1. вказаного договору визначено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за одну годину участі особи, яка надає правову допомогу у справі в судовому засіданні, поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Відповідно до акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 21 червня 2022 року клієнт визнав, що договір про надання правової допомоги адвокатом виконано належним чином, за надання правової допомоги клієнтом сплачено гонорар у розмірі 8 136,20 грн. Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та актом приймання-передачі наданих послуг адвокат Заболотна Г. В. у ході судового розгляду цієї справи надала ОСОБА_2 такі правові послуги: первинна консультація клієнта (0,5 год), вивчення законодавства та судової практики (2 год), зустріч із клієнтом та узгодження правової позиції (1 год), заява про виклик свідків (0,5 год), заява про застосування строків позовної давності (0,5 год), участь у судовому засіданні 09 серпня 2022 року (2 год 47 хв.), участь у судовому засіданні 07 жовтня 2022 року (1 год 18 хв.). Усього адвокатом витрачено 8 год 35 хв. За таких підстав та враховуючи відсутність заперечень позивача щодо заявленого представником відповідача розміру судових витрат, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 8 136,20 грн, які понесла ОСОБА_2 у зв`язку із розглядом цієї справи, є доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають стягненню з позивача на її користь.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 11 січня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено. Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07 жовтня 2022 року та додаткове рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір дарування 27/50 частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель та споруд на АДРЕСА_1, укладений 24 січня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Анцут Л. М. і зареєстрований в реєстрі за № 49. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0293 га, розташованої на АДРЕСА_1, кадастровий номер 0510400000:00:005:0313, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), укладений 24 січня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Анцут Л. М. і зареєстрований в реєстрі за № 51. Припинено право власності ОСОБА_2 на ці вказані об`єкти нерухомого майна. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в рахунок повернення сплаченого судового збору в розмірі 4 961,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
і в позовній заяві, і в судовому засіданні першої та апеляційної інстанцій позивач стверджувала, що помилялася щодо наслідків правочинів, оскільки бажала укласти договір довічного утримання;
судом встановлені обставини справи на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, а саме: що спірний будинок був і залишився єдиним житлом ОСОБА_1, іншого житла вона не мала, після укладення договору дарування продовжувала проживати у спірному будинку і сплачувати комунальні послуги (т. 1, а. с. 214-217), фактичної передачі будинку не відбулося, оскільки ключі і правовстановлюючі документи на будинок і земельну ділянку перебувають у позивача, також ураховується її похилий вік (на час укладення договорів дарування мала вік 77 років) і стан здоров`я на час укладення оспорюваних договорів дарування, що підтверджується довідкою КНП "Могилів-Модільський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" від 04 серпня 2022 року № 825/38-2022, яка свідчить про перебування ОСОБА_1 на диспансерному обліку у сімейного лікаря із діагнозом: ІХС, стабільна стенокардія напруги ІІІ ФК, гіпертонічна хвороба ІІ ст. 2 ст., ризик 3, СН ІІ-А, остеоартроз культових суглобів і колінних, ПФС ІІ, катаракта обох очей, потребує оперативного втручання (т. 1, а. с. 114); виставлений основний діагноз: м/зріла катаракта лівого і правого ока, із яким позивач перебувала на стаціонарному обстеженні і лікуванні з 13 серпня до 15 серпня 2022 року, не виник за один день, хвороба виникла і існувала тривалий час аж до її лікування (т. 1, а. с. 207-208), потребу у сторонньому догляді та матеріальній допомозі; враховується пенсійний вік позивача і отримувана нею пенсія в мінімальному розмірі, про що у тому числі свідчить довідка № 2594, 2355, 2757, 1385 від 28 жовтня 2022 року, у якій розмір щомісячної пенсії у 2022 році становив 2 600,00 грн (т. 1, а. с. 213) та з урахуванням тієї обставини, що єдиний син позивача хворів і помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а позивач, втративши свого сина, припускала, що її доглядатиме дружина сина - відповідач у справі ОСОБА_2, із якою той одружився незадовго до його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 209);
заперечення відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що довідка про стан здоров`я позивача від 04 серпня 2022 року свідчить про стан здоров`я ОСОБА_1 на час видачі такої довідки, а не на час укладення оскаржуваних договорів дарування, є безпідставними, оскільки зі змісту цієї довідки не слідує, що позивач перебуває на диспансерному обліку у сімейного лікаря саме із 04 серпня 2022 року. Позивач у судовому засіданні пояснила, що на час укладення оскаржуваних нею договорів такі захворювання у неї були, вона проходила курс лікування амбулаторно (вдома їй ставилися крапельниці і отримувала інше лікування);
апеляційний суд вважає, що вказане підтверджує, що позивач при підписанні договорів дарування помилялась щодо фактичних обставин цих правочинів. Підписання ОСОБА_1 договорів дарування, зокрема, і їх положень щодо розуміння значення і умов цих правочинів та їх правових наслідків, не є беззаперечним доказом дійсного розуміння нею значення і сприйняття нею умов цих правочинів, оскільки поясненнями позивача у суді першої та апеляційної інстанцій, дослідженими судом доказами доведено, що її волевиявлення не було направлене на позбавлення себе свого єдиного житла за відсутності правових підстав отримувати матеріальну та фізичну допомогу від невістки. Отже, волевиявлення позивача було сформоване на необ`єктивному сприйнятті нею обставин правочинів, вона припустилась помилки щодо істотних умов та обставин цих правочинів і не може отримувати довічно допомогу, якої за станом здоров`я потребує і на яку розраховувала від невістки - відповідача у справі;
установивши такі обставини, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що, укладаючи оспорювані договори дарування 27/50 частки житлового будинку і земельної ділянки під будинком площею 0,0293 га, ОСОБА_1 помилялась щодо правової природи цих правочинів, прав та обов`язків, а тому спірні договори підлягають визнанню недійсними;
суд першої інстанції не врахував положення закону, які регулюють спірні правовідносини, а також не надав оцінку тій обставині, що позивач під час укладення договору дарування житлового будинку, який є її єдиним житлом, погоджувалася на безоплатну передачу належної їй частини цього будинку у власність ОСОБА_2 лише за умови довічного утримання, тобто інша сторона договору мала здійснювати постійний догляд та її утримання, що свідчить про неправильне сприйняття ОСОБА_1 фактичних обставин правочинів, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була та вона має істотне значення;
позивач ОСОБА_1 розуміла, що нею укладено договір довічного утримання із невісткою ОСОБА_2 і остання до 2019 року частково виконувала взяті на себе зобов`язання в частині надання матеріальної та моральної підтримки та фізичної допомоги, а з середини 2020 року і весь 2021 рік ОСОБА_2 перебувала на Кіпрі та ухилилася від виконання взятих на себе обов`язків, і тільки після цього позивач дізналася про те, що у ОСОБА_2 не було наміру виконувати свої зобов`язання, після чого вона звернулася до соціальних служб із проханням про надання їй необхідної допомоги, де їй роз`яснили і вона зрозуміла, що у 2017 році нею із ОСОБА_2 укладено не договір довічного утримання, а безоплатний, беззобов`язальний для ОСОБА_2 договір дарування. Таким чином, позивачем ОСОБА_1 не пропущена позовна давність, оскільки про порушення свого права вона довідалася всередині 2020 року і передбачена статтею 257 ЦК України позовна давність на момент пред`явлення нею позову 28 січня 2022 року та його надходження до суду 07 лютого 2022 року не сплила.
Аргументи учасників
У лютому 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 мотивована тим, що всі висновки апеляційного суду ґрунтуються виключно на усних поясненнях позивача, що в силу статті 76 ЦПК України не є доказами у справі. При задоволенні позову суд апеляційної інстанції не врахував, що сам по собі факт наявності у позивача захворювань і її похилий вік не можуть свідчити про укладення нею договорів дарування під впливом помилки та це не є підставою для визнання цих договорів недійсними. Представник позивача у судових засіданнях підтвердив, що після укладення договорів дарування відповідач проживала у будинку, облаштувала ворота. У будинку залишилися особисті речі ОСОБА_2 . При укладенні договорів нотаріус роз`яснила позивачу всі умови правочинів, остання мала повну дієздатність, не повідомила нотаріуча про вади зору чи неможливість самостійно прочитати тексти договорів. Позивач не довела, що на момент укладення договорів вона мала незадовільний стан здоров`я, через що потребувала отримання постійної сторонньої допомоги, у тому числі у зв`язку зі смертю сина. Довідка про стан здоров`я від 04 серпня 2022 року не є доказом, який підтверджує незадовільний стан здоров`я на момент укладення оспорених договорів. У судових засіданнях ОСОБА_1 зазначала, що проблем зі здоров`ям під час підписання договорів у неї не було, стороннього догляду вона не потребувала, більше того, займалася підприємницькою діяльністю і була матеріально забезпечена. На цей час вона продовжує займатися підприємницькою діяльністю, сама оплатила дві операції на очі. Наступна зміна рішення позивача або ставлення до наслідків укладення договорів у результаті переусвідомлення його значення для себе, що настали після укладення таких правочинів, не повинні створювати уявлення про наявність такої помилки у позивача станом на момент укладення оспорюваних договорів. Підстави недійності повинні існувати саме на момент укладення правочинів, усі сумніви та зміна намірів і ставлення до укладених договорів, що виникли після їх укладення, не впливають на їх дійсність. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 до 2019 року частково виконувала свої зобов`язання щодо утримання позивача.
У квітні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому її представник вказує, що суд апеляційної інстанції повно, всебічно та об`єктивно оцінив належність, допустимість і достовірність кожного доказу, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. При цьому суд апеляційної інстанції врахував сукупність необхідних обставин, які безумовно свідчать про помилку позивача під час укладення оспорених договорів: позивач постійно проживала і проживає у будинку, здійснює його повне утримання; на цей час відсутнє фактичне прийняття відповідачем дарунку; матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту вселення відповідача у будинок; у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують стан здоров`я позивача (істотне погіршення зору, хірургічне втручання внаслідок тривалої хвороби очей - понад 10 років, пригнічений моральний стан у зв`язку зі смертю сина); відповідач не довела, що проживає з позивачем за однією адресою, здійснює оплату комунальних послуг, наявність у неї ключів від вхідних дверей, наявність її особистих речей у будинку. Постанови Верховного Суду, на які міститься посилання у касаційній скарзі, є нерелевантними.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/11632/14-ц, від 04 травня 2020 року у справі № 633/268/17.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 24 січня 2017 року ОСОБА_4 і ОСОБА_2 уклали договір дарування частини будинку, за умовами якого позивач передала безоплатно у власність відповідача 27/50 часток житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель та споруд на АДРЕСА_1 . Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Анцут Л. М. і зареєстрований в реєстрі за № 49 (а. с. 9).
На підставі договору дарування за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 27/50 часток житлового будинку на АДРЕСА_1, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 78758295 від 24 січня 2017 року (а. с. 10).
Того ж дня, 24 січня 2017 року, ОСОБА_1 уклала із ОСОБА_2 договір дарування земельної ділянки, згідно з умовами якого позивач передала безоплатно у власність відповідача земельну ділянку площею 0,0293 га, розташовану на АДРЕСА_1, кадастровий номер 0510400000:00:005:0313, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Анцут Л. М. і зареєстрований в реєстрі за № 51 (а. с. 11).
На підставі договору дарування за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0293 га, розташовану на
АДРЕСА_1, кадастровий номер 0510400000:00:005:0313, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджено витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 78758982 від 24 січня 2017 року (а. с. 12).
Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, цей паспорт виготовлений 31 серпня 2016 року на замовлення ОСОБА_1 із часткою у будинку - 27/50 (т. 1, а. с. 13-16).
Згідно з довідкою від 28 січня 2022 року № 7, виданою квартальним комітетом № 4 "Гірський", ОСОБА_1 проживає одна в АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 27).
Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 296791723 від 28 січня 2022 року свідчить про те, що відомості про право власності на нерухоме майно у ОСОБА_1 відсутні (том 1 а. с. 28).
ОСОБА_2 станом на 23 лютого 2022 року зареєстрована за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 38).
Згідно з довідкою КНП "Могилів-Модільський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" від 04 серпня 2022 року № 825/38-2022
ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку у сімейного лікаря із діагнозом: ІХС, стабільна стенокардія напруги ІІІ ФК, гіпертонічна хвороба ІІ ст. 2 ст., ризик 3, СН ІІ-А, остеоартроз культових суглобів і колінних, ПФС ІІ, катаракта обох очей, потребує оперативного втручання (т. 1, а. с. 114).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого Могилів-Подільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Вінницькій області 15 серпня 2016 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 49 років, актовий запис № 228 (т. 1, а. с. 141).
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).