Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 936/18/20
провадження № 61-6250св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Мукачівська районна рада Закарпатської області, голова Воловецької районної ради Закарпатської області Лопіт Іван Ілліч, комунальне некомерційне підприємство "Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради", Воловецька селищна рада Закарпатської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Ковжух О. А., Джуги С. Д., від 16 березня 2023 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Воловецької районної ради Закарпатської області, голови Воловецької районної ради Закарпатської області Лопіта І. І., КНП "Воловецька центральна районна лікарня Воловецької районної ради" про скасування рішення та розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
2. На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що на підставі наказу Управління охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації від 16 вересня 2002 року № 528-к він був призначений на посаду головного лікаря Воловецької центральної районної лікарні
з 23 вересня 2002 року.
3. У 2017 році змінився засновник та назва Воловецької центральної лікарні, зокрема, засновником її стала Воловецька районна рада, а назву змінено на комунальний заклад "Воловецька центральна районна лікарня Воловецької районної ради".
4. Воловецька районна рада 06 березня 2018 року ухвалила рішення № 229 "Про звільнення з посади головного лікаря КЗ "Воловецька ЦРЛ", згідно з пунктом 1 якого його звільнено з посади головного лікаря за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України та пунктами 2.14 і 4.6 Положення про порядок призначення та звільнення із займаної посади керівників підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Воловецького району, затвердженого рішенням XVII сесії Воловецької районної ради VII скликання від 30 листопада 2017 року № 172 (далі - Положення № 172), у зв`язку з відмовою ради укласти контракт із ним (неприйняттям рішення про призначення).
5. 06 березня 2018 року голова районної ради ОСОБА_2 видав розпорядження № 26 про його звільнення з посади головного лікаря
КЗ "Воловецька ЦРЛ".
6. Позивач зазначав, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року у справі № 807/300/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, визнано протиправним та нечинним з моменту прийняття Положення № 172 в частині абзацу другого пункту 2.14, пункту 4.6, які стали підставою для його звільнення.
7. Ураховуючи наведене, а також з урахуванням поданих уточнень, ОСОБА_1 просив суд: поновити строк для звернення до суду з цим позовом; скасувати рішення Воловецької районної ради від 06 березня
2018 року № 229 та розпорядження голови Воловецької районної ради
від 06 березня 2018 року № 26 про його звільнення; поновити його на посаді головного лікаря (керівника) КНП "Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради"; стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 07 березня 2018 року по день ухвалення рішення суду; відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
8. Ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 20 січня 2021 року замінено первісного відповідача Воловецьку районну раду Закарпатської області на належного відповідача - Мукачівську районну раду Закарпатської області.
9. Ухвалами Воловецького районного суду Закарпатської області
від 12 квітня 2021 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Воловецьку селищну раду Закарпатської області та замінено відповідача
КНП "Воловецька центральна районна лікарня Воловецької районної ради" на КНП "Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради".
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
10. Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 14 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення 06 березня 2018 року ОСОБА_1 з посади відбулося на законних підставах. Позивач добровільно звернувся до Воловецької районної ради Закарпатської області з проханням укласти з ним трудовий договір у формі контракту, пункти 2.14 і 4.6 Положення № 172 на час звільнення позивача були чинними, а втратили чинність лише з моменту набрання законної сили рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року у справі
№ 807/300/18, тобто 03 грудня 2019 року. При цьому суд першої інстанції вважав, що пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом відбувся не з поважних причин, однак, враховуючи, що під час розгляду справи встановлено необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, суд відмовив у задоволенні позову саме з цих підстав, а не у зв`язку зі спливом позовної давності.
12. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 14 травня 2021 року залишено без змін.
13. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на законність підстави звільнення позивача із займаної посади.
14. Постановою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
15. Постанова суду касаційної інстанції мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про звільнення позивача на підставі чинних норм, передбачених Положенням № 172, з огляду на те, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року, яке набрало законної сили, такі положення визнані протиправними та нечинними з моменту їх прийняття.
16. Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив про необхідність надання судом апеляційної інстанції правової оцінки обставинам щодо впливу визнання нечинними окремих пунктів Положення № 172 на законність звільнення позивача, розміру середнього заробітку, а також поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом.
17. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 14 травня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
18. Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом про звільнення з роботи.
19. Визнано рішення Воловецької районної ради № 229 від 06 березня
2018 року "Про звільнення з посади головного лікаря КЗ "Воловецька ЦРЛ Воловецької районної ради" ОСОБА_1" та розпорядження голови Воловецької районної ради № 26 від 06 березня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря КЗ "Воловецька ЦРЛ Воловецької районної ради" щодо звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря КЗ "Воловецька ЦРЛ Воловецької районної ради" з підстав відмови Воловецької районної ради укласти контракт з ОСОБА_1 (неприйняттям рішення про призначення) незаконними.
20. Визнано ОСОБА_1 звільненим з посади головного лікаря
КЗ "Воловецька ЦРЛ Воловецької районної ради" за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із реорганізацією установи (закладу)
з 09 жовтня 2020 року.
21. Стягнуто з Воловецької селищної ради Мукачівського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 березня 2018 року до 08 жовтня 2020 року у розмірі 612 818,99 грн (з вказаної суми підлягають відрахуванню податки, обов`язкові платежі та збори). Стягнуто суму у розмірі 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
22. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
23. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
24. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо законності підстави звільнення позивача із займаної посади. З огляду на встановлену судовим рішенням протиправність та нечинність з моменту прийняття абзацу 2 пункту 2.14 та пункту 4.6 Положення № 172, суд апеляційної інстанції вважав звільнення ОСОБА_1 незаконним. Водночас, не дивлячись на те, що звільнення ОСОБА_1 відбулось без законних підстав, суд вважав, що поновити його на роботі неможливо внаслідок реорганізації КЗ "Воловецька ЦРЛ Воловецької районної ради" та відсутності посади головного лікаря у реорганізованому підприємстві. З огляду на відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 є звільненим з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією установи (закладу) з 09 жовтня 2020 року. Середній заробіток розраховано судом за період перебування позивача у вимушеному прогулі з 07 березня 2018 року по дату звільнення у зв`язку з реорганізацією установи (закладу).
25. Вирішуючи питання про наявність підстав та розмір відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив із того, що незаконне звільнення позивача спричинило йому значні душевні страждання, погіршення здоров`я, а також приниження його честі, гідності та ділової репутації.
26. Строк звернення до суду з позовом суд апеляційної інстанції вважав таким, що пропущений з поважних причин, врахувавши, що ОСОБА_1 спочатку звернувся з позовом про захист своїх трудових прав до суду іншої юрисдикції та подав позов у цій справі протягом місяця з дати набрання рішенням суду адміністративної юрисдикції законної сили.
Узагальнені доводи касаційної скарги
27. 25 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 березня 2023 року в частині відмови у поновленні на роботі та визнання звільненим за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким поновити його на роботі, а також змінитипостанову Закарпатського апеляційного суду від 16 березня 2023 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, шляхом стягнення на його користь 1 236 221,73 грн.
28. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,
що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків
щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду України від 16 жовтня 2012 року у справі
№ 21-267а12, від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14, від 14 грудня
2016 року у справі № 428/7002/14-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 29 травня 2019 року
у справі № 452/970/17, та у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 806/608/16, від 28 березня 2018 року у справі № 522/5656/16-ц,
від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 752/346/18, від 09 жовтня 2019 року у справі № 821/595/16,
від 05 лютого 2020 року у справі № 725/3265/18, від 08 квітня 2020 року у справі
№ 808/2741/16, від 26 серпня 2020 року у справі № 501/2316/15-ц, від 07 грудня 2020 року у справі № 619/1314/19, від 02 червня 2021 року у справі
№ 688/2531/20, від 26 серпня 2021 року у справі № 308/5580/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 721/910/19, від 13 жовтня 2021 року у справі
№ 757/54290/18-ц, від 16 лютого 2022 року у справі № 359/5752/20, від 21 липня 2022 року у справі № 640/24206/20, від 26 жовтня 2022 року у справі
№ 619/3322/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки, при прийнятті оскаржуваної постанови вийшов за межі позовних вимог (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
29. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для зміни підстави і дати звільнення, вийшов за межі позовних вимог та повторно звільнив його з роботи на підставі обставин, з якими роботодавець не пов`язував його звільнення, а також застосував способи захисту, які не відповідають положенням статті 235 КЗпП України.
30. Вважає, що у суду не було підстав для відмови у поновленні його на роботі, з огляду на встановлення незаконності його звільнення та відсутності повної ліквідації юридичної особи, де він працював, та повного скорочення посади її керівника.
31. Зосереджує увагу на тому, що контракт з ним не був укладений виключно з підстав незаконної відмови роботодавця в його укладенні, яка мала місце на підставі положень незаконного нормативно-правового акта. Зміни в організації виробництва і праці медичного закладу не були підставою для його звільнення.
32. Визнаючи його звільненим на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суд апеляційної інстанції не перевірив дотримання процедури та гарантій такого звільнення, зокрема попередження про наступне вивільнення та пропозицію іншої роботи в порядку частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України.
33. Посилається позивач на те, що медичний заклад, у якому він працював, не ліквідовано, він є тією ж юридичною особою публічного права, з тим самим кодом ЄДРПОУ та продовжує надавати медичні послуги населенню. Нова юридична особа не створена, змінено лише назву. Відсутність ідентичної назви посади у штатному розписі реорганізованого закладу не свідчить про ліквідацію трудової функції працівника та не є достатньою підставою для відмови у поновленні його на роботі. Жодних обставин, які б перешкоджали йому виконувати його трудову функцію у реорганізованому підприємстві, судом не встановлено.
34. Додатково зауважує про те, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає стягненню по дату ухвалення судом рішення про визнання його звільнення незаконним, підстави для зменшення цієї суми відсутні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
35. Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 936/18/20, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
36. 25 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
37. Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Продовжено до 08 червня 2023 року КНП "Воловецька ЦРЛ Воловецької селищної ради" строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 березня 2023 року.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
38. У відзиві на касаційну скаргу КНП "Воловецька центральна районна лікарня Воловецької селищної ради", посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
39. Зазначає, що юридична особа, в якій працював позивач, існувала лише до 28 жовтня 2019 року та була припинена в результаті її реорганізації. У зв`язку із зміною організаційно-правової форми юридичної особи у КНП "Воловецька ЦРЛ" відсутня посада головного лікаря, а на посаді директора працює особа, обрана шляхом проходження конкурсного відбору.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
40. Наказом Управління охорони здоров`я Закарпатської обласної державної адміністрації від 16 вересня 2002 року № 528-К ОСОБА_1 призначено
з 23 вересня 2002 року безстроково на посаду головного лікаря Воловецької центральної районної лікарні, яка була державним лікувальним закладом.
41. 21 листопада 2016 року розпорядженням голови Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області № 270 затверджено статут
КЗ "Воловецька ЦРЛ".
42. Розпорядженням голови Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області від 26 листопада 2017 року № 276 "Про вихід зі складу засновників комунальних закладів" Воловецька районна державна адміністрація вийшла зі складу засновників КЗ "Воловецька ЦРЛ".
43. Рішенням 17 сесії VII скликання Воловецької районної ради
від 30 листопада 2017 року № 169 вирішено увійти до складу засновників закладу, перейменовано КЗ "Воловецька ЦРЛ" у КЗ "Воловецька ЦРЛ Воловецької районної ради" та затверджено Статут у новій редакції.
44. Відповідно до положень статуту КЗ "Воловецька ЦРЛ Воловецької районної ради" головний лікар призначається на посаду рішенням Воловецької районної ради, прийнятим на її пленарному засіданні шляхом укладення з ним контракту на строк від трьох до п`яти років. Порядок призначення та звільнення головного лікаря, укладення з ним контракту, а також форма такого контракту затверджується засновником відповідно до чинного законодавства.
45. Рішенням 17 сесії VII скликання Воловецької районної ради
від 30 листопада 2017 року № 172 затверджено Положення № 172, згідно з пунктом 2.1 якого керівники суб`єктів господарювання спільної власності, що засновані на спільній власності територіальних громад Воловецького району, призначаються на посаду і звільняються з посади Воловецькою районною радою на її пленарних засіданнях.
46. Воловецька районна рада 12 січня 2018 року направила ОСОБА_1 повідомлення № 11 про зміну істотних умов праці, які полягають в укладенні строкового трудового договору у формі контракту, які мали бути впроваджені через два місяці з часу ознайомлення ОСОБА_1 з повідомленням.