Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 522/3467/19
провадження № 61-6504св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідачі за первісним позовом (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приморська державна нотаріальна контора у м. Одеса,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Токовенко Олексій Володимирович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Шенцевої О. П. від 23 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Князюка О. В., Заїкін А. П., Погорєлової С. О., від 30 березня 2023 року.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приморська державна нотаріальна контора у м. Одеса, про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання факту поліпшення майна, визнання майна спільним сумісним, визнання права власності.
2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що з 02 лютого 2011 року вона та ОСОБА_4 почали зустрічатися. З 03 серпня 2011 року по
05 вересня 2012 року вона та ОСОБА_4 проживали в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1, а з вересня 2012 року по грудень 2013 року за адресою: АДРЕСА_2, з січня 2014 року до червня 2014 року за адресою:
АДРЕСА_3 .
3. 14 листопада 2013 року на ім`я ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 . Позивачка зазначала, що за період проживання у фактичних шлюбних відносинах за спільні кошти був проведений ремонт у квартирі
АДРЕСА_4, внаслідок чого вартість квартири суттєво зросла. 25 вересня 2015 року між нею та
ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
4. Позивачка за первісним позовом просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 із ОСОБА_4 з серпня 2011 року по 25 вересня 2015 року, визнати факт поліпшення нерухомого майна - квартири АДРЕСА_4 суттєвим, визнати квартиру АДРЕСА_4 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4, визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 .
5. Відповідачі, заперечуючи проти позову, зазначили, що позивачка не надала доказів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, які притаманні подружжю. Крім цього позивачкою не доведено істотності збільшення якісних характеристик квартири. Відповідачі посилалися на відсутність допустимих доказів, які підтверджують факт витрачання грошових коштів позивачки на проведення ремонтних робіт.
6. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання не чинити перешкоди у володінні та користуванні майном, вселення.
7. Свої вимоги позивачі за зустрічним позовом мотивували тим, що незважаючи на прийняття спадщини після смерті сина, ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні спадковим майном - квартирою
АДРЕСА_4 . Позивачі вказали, що починаючи з листопада 2016 року ОСОБА_1 не допускає їх до квартири, у зв`язку із чим вони зверталися до правоохоронних органів. Протиправні дії ОСОБА_1 суперечать вимогам закону та порушують їхні права на розпорядження квартирою, яку вони успадкували після смерті сина.
8. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили зустрічний позов задовольнити, зобов`язати ОСОБА_1 не чинити їм перешкоди у володінні та користуванні квартирою
АДРЕСА_4, вселити ОСОБА_3 та
ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_4 .
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня
2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
10. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2, ОСОБА_3 у володінні та користуванні квартирою АДРЕСА_4 . Вселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_4 .
11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка за первісним позовом не надала належних доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, які б доводили проживання із спадкодавцем однією сім`єю до реєстрації шлюбу, а також понесених витрат на поліпшення спірної квартири. Суд критично віднісся до договорів, актів приймання-передачі, рахунків тощо. Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд вказав, що вони не містять фактичних даних про те, чи дійсно саме ці матеріали і саме ці роботи були оплачені позивачкою, а також, що ці матеріали і саме ці роботи використані під час ремонту квартири.
12. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що як ОСОБА_3, так і ОСОБА_2 у встановленому законом порядку спадщину прийняли, мають право користування квартирою АДРЕСА_4 . А відтак дії відповідачки щодо перешкоджання у володінні та користуванні спадковим майном порушують права ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
13. Постановою Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року, з урахуванням ухвали Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 23 березня 2021 року - без змін.
14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що стороною позивачки не надано достатніх та достовірних доказів, які підтверджують факт проживання однією сім`єю до реєстрації шлюбу. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження пояснень позивачки відносно того, що вони з ОСОБА_4 вели спільне господарство та у них був спільний бюджет. Сам факт періодичних побачень без встановлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
15. Враховуючи змагальність та диспозитивність цивільного судочинства, суд позбавлений можливості самостійно визначити вартість спірного майна до поліпшення та після поліпшення, а позивачкою таких доказів не надано. Надаючи оцінку поданим доказам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вони не містять фактичних даних про те, чи дійсно саме ці матеріали і саме ці роботи були оплачені позивачкою, та саме ці матеріали і саме ці роботи використані під час ремонту квартири.
16. Судом першої інстанції правильно встановлено, що як ОСОБА_3, так і ОСОБА_2 у встановленому законом порядку спадщину прийняли і мають право користування квартирою АДРЕСА_4 . Дії позивачки за первісним позовом щодо перешкоджання у володінні та користуванні спадковим майном визнані такими, що порушують права ОСОБА_3, ОСОБА_2 .
Узагальнені доводи касаційної скарги
17. 03 травня 2023 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат
Токовенко О. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 23 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 30 березня 2023 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
18. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17, у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17,
від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 30 жовтня 2019 року
у справі № 643/6799/17, від 01 жовтня 2020 року у справі № 910/9834/19,
від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Заявник стверджує, що при вирішенні спору судами не надано належної оцінки поданим доказам. Також заявник вказує, що 23 березня 2021 року її представником було направлено електронною поштою на офіційну електронну адресу суду першої інстанції заяву про долучення доказів (видаткові накладні, акт здачі-прийняття робіт, бланк замовлення, товарні чеки), які підтверджують придбання позивачкою будівельних матеріалів та доставку їх на адресу спірної квартири, доводять здійснення саме позивачкою капітального ремонту, тобто значного перетворення (поліпшення) об`єкта нерухомості, вкладення в цей ремонт своєї праці та грошових коштів. Однак зазначені докази не були приєднані до матеріалів справи.
20. Також заявниця зазначає, що суди не надали належної оцінки доказам її спільного проживання із спадкодавцем, зокрема договору оренди від 03 серпня 2011 року, відповідно до пункту 2.1 якого квартира, що орендується, надається для проживання орендаря та членів його родини: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
21. Касаційна скарга містить доводи про те, що висновки судів попередніх інстанцій про недостатність поданих стороною позивачки доказів (договори про виконання робіт, акти приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг, рахунки на придбання будівельних матеріалів та товарів, а також побутової техніки та меблів) є безпідставними. Заявник вважає, що суди не оцінили отриманого позивачкою заробітку у період з вересня 2010 року по вересень 2016 року, який склав 255 857, 48 грн та підтверджує наявність у неї особистих коштів, за які вона здійснювала капітальний ремонт спірної квартири. Судом апеляційної інстанції повністю проігноровані покази свідків, не надано їм належної оцінки.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/3467/19.
23. Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2023 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У визначений судом строк відзиви на касаційну скаргу не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. 22 квітня 2011 року між ТОВ "МЕАНДР +" та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна-квартири з будівельним номером АДРЕСА_5 .
25. 14 листопада 2013 року на ім`я ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на квартиру
АДРЕСА_4 та цього ж дня було зареєстровано право власності, номер запису про право власності 3386966.
26. ОСОБА_4 був матросом 1-го класу та у період з 24 травня
2008 року по 10 жовтня 2015 року ходив у плавання з періодичністю 4 - 6 місяців щорічно.
27. 25 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб.
28. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
29. 28 жовтня 2016 року за заявою ОСОБА_1 . Шостою одеської державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 501/2016.
30. 01 листопада 2016 року із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_3 яка є матір`ю, та ОСОБА_2, який є батьком ОСОБА_4 .
31. Відповідно до довідки № 631 від 27 жовтня 2016 року
ОСОБА_4 з 20 червня 1991 року по день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Вказана обставина також підтверджується довідкою про склад сім`ї № 950
від 27 жовтня 2016 року.
32. Згідно з довідкою Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05 серпня 2019 року сукупний дохід ОСОБА_1 за період з вересня 2010 року по вересень 2016 року склав 255 857, 48 грн.
33. Свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підтвердили, що з 2011 року ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_4, організовувала ремонт у придбаній квартирі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
34. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
35. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
36. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
37. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
38. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
39. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо оскаржених судових рішень в частині встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним сумісним, визнання права власності на спірну квартиру
АДРЕСА_6 . Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
41. Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
42. Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
43. Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
44. Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
45. Сам по собі факт перебування у близьких стосунках не може свідчити про те, що особи проживали в зазначений період однією сім`єю, а придбане однією із них майно є спільною сумісною власністю, оскільки позивачу необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, виконання взаємних прав та обов`язків.
46. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.