Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 760/23634/21
провадження № 61-5275св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Шнайдер Сергій Володимирович, на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва, у складі судді Аксьонової Н. М., від 06 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мережко М. В., Ігнатченко Н. В., Савченка С. І., від 16 березня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, про зняття арешту та виключення запису про арешт майна.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 06 вересня 2000 року державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа
№ 1-8/2000, виданого 28 лютого 2000 року Жовтневим районним судом
м. Києва, про конфіскацію майна, яке належить на праві власності
ОСОБА_3, винесено постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження. Постановою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Проте згідно договору купівлі-продажу від 03 вересня 1998 року вказана квартира належить в рівних частинах ОСОБА_1, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ).
Рішенням Жовтневого місцевого суду м. Києва від 09 серпня 2001 року в справі № 2-1414/01 за позовом ОСОБА_1 звільнено з-під арешту
1/3 частину вказаної квартири належну ОСОБА_3 .
Однак реєстратором П`ятої київської державної нотаріальної контори
19 жовтня 2004 року внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна архівний запис № 1392039 про арешт квартири
АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Державним нотаріусом 21 липня 2021 року надано позивачу інформаційну довідку № 266790987, з якої вбачається, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний архівний запис № 1392039 про арешт квартири.
Позивач 29 липня 2021 року звернулась до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту, додавши до заяви копію рішення Жовтневого місцевого суду м. Києва від 09 серпня 2001 року.
У відповіді Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
від 12 серпня 2021 року зазначено, що виконавче провадження, згідно якого внесено запис про арешт в автоматизованій системі відсутнє та є знищеним, а тому заява позивача задоволена не була.
Зважаючи на той факт, що позивач є власником 1/3 частини квартири, іншим співвласником є її дочка - ОСОБА_2 (на їх частини квартири арешт був накладений безпідставно), а про звільнення частки ОСОБА_3 з-під арешту є рішення суду, ОСОБА_1 вважала, що наявні підстави для зняття арешту з усієї квартири.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, який накладено постановою державного виконавця Лінніченко Д. О., відділу Державної виконавчої служби Жовтневого управління юстиції у м. Києві від 06 вересня 2000 року та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна архівний запис № 1392039 про арешт квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06 вересня 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду
від 16 березня 2023 року, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що арешт накладено під час виконання виконавчого листа, виданого на виконання вироку в частині конфіскації майна, а не виконання судового рішення у цивільній справі, тому позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства. Також роз`яснено, що ОСОБА_1 має право звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шнайдер С. В. просить оскаржувані судові рішення скасувати, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шнайдер С. В. подав касаційну скаргу на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 06 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду
від 16 березня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У червні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно витлумачили висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня
2019 року в справі № 383/493/18, в якій з позовом звернувся учасник кримінального провадження, щодо якого виконувалось рішення про конфіскацію майна, тоді як у розглядуваній справі позивач звернулась з позовом як власник майна, яка не є учасником кримінального чи виконавчого провадження.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 у позові не оскаржує дії державного виконавця, а просить усунути перешкоди в користуванні власністю, тому цей спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства.
У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договору купівлі-продажу від 03 вересня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Личиною О. В., ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 .
06 вересня 2000 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Жовтневого управління юстиції у м. Києві Лінніченко Д. О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 1-8/2000, виданого 28 лютого 2000 року Жовтневим районним судом м. Києва, про конфіскацію майна, яке належить на праві власності ОСОБА_3, винесено постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження. Постановою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Жовтневого місцевого суду м. Києва від 09 серпня 2001 року в справі № 2-1414/01 за позовом ОСОБА_1 до Податкової інспекції в Жовтневому районі м. Києва, ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: відділ Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції в м. Києві, Спеціалізоване державне підприємство "Укрспецюст" Міністерства юстиції України, - звільнено з-під арешту 1/3 частину квартири
АДРЕСА_1 . При цьому суд вказав про наявність підстав для зняття арешту із належної ОСОБА_3 частини квартири.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
19 жовтня 2004 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження, а саме арешт № 1392039 на квартиру АДРЕСА_1, підстава обтяження - постанова б/н від 06 вересня 2000 року, винесена відділом Державної виконавчої служби Жовтневого управління юстиції у м. Києві.
Згідно з відповіддю Солом`янського відділу державної виконавчої служби у
м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 12 серпня 2021 року виконавче провадження, згідно з яким внесено запис про арешт в автоматизованій системі виконавчих проваджень, відсутнє. Зазначене виконавче провадження знищено, а Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України
№ 512/5 від 02 квітня 2012 року, не передбачено механізму та порядку зняття арешту по виконавчим провадженням, які знищені та відсутні в автоматизованій системі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.