Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 0417/12955/2012
провадження № 61-1332св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: публічне акціонерне товариство "Акцент-банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Слюсар Л. П.,
від 29 жовтня 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В., від 23 лютого 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", у подальшому найменування якого змінилось на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк), звернулось до суду з позовом до публічного акціонерного товариства
(далі - ПАТ) "Акцент-Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2,в якому просило стягнути:
- із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 360 246,61 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31 серпня 2011 року становить 2 871 165,55 грн і складається з наступного: 76 401,25 доларів США (в гривневому еквіваленті 608 917,96 грн) - заборгованість за кредитом, 24 748,47 доларів США (в гривневому еквіваленті 197 245,39 грн) - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 225,60 доларів США (в гривневому еквіваленті 25 708,03 грн) - заборгованість по комісії за користування кредитом, 238 565,95 доларів США (в гривневому еквіваленті 1 902 095,90 грн) - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 62,74 доларів США (в гривневому еквіваленті 500,03 грн) - штраф (фіксована частина); 17 151,61 доларів США
(в гривневому еквіваленті 136 698,33 грн) - штраф (процентна складова);
- з ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно 200 грн.
Позов мотивований тим, що 01 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та банком укладений кредитний договір № ODVIGK01420006, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 106 080 доларів США строком до
01 грудня 2015 року зі сплатою 15,96% на рік на суму залишку заборгованості.
В забезпечення виконання вказаних зобов`язань 01 грудня 2005 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 0006/Р, а
20 жовтня 2010 року між банком та ПАТ "Акцент-Банк" - договір поруки
№ 167, за умовами яких поручителі є солідарними боржниками із ОСОБА_1 .
Позичальник порушила умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку банк просив стягнути, задовольнивши позовні вимоги.
Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 29 жовтня 2015 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь
АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 01 грудня 2005 року № ODVIGK01420006 в розмірі 126 589,67 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31 серпня 2011 року становить 1 008 919,67 грн, яка складається з наступного: 76 401,25 доларів США (в гривневому еквіваленті складає 608 917,96 грн) - заборгованість за кредитом; 24 748,47 доларів США (в гривневому еквіваленті складає 197 245,32 грн) - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 225,60 доларів США (в гривневому еквіваленті складає 25 708,03 грн) - заборгованість по комісії за користування кредитом; 5 000 доларів США (в гривневому еквіваленті складає 39 850 грн) - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 62,74 доларів США (в гривневому еквіваленті складає
500,03 грн) - штраф (фіксована частина); 17 151,61 доларів США (в гривневому еквіваленті складає 136 698,33 грн) - штраф (процентна складова). В задоволенні іншої частини вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що внаслідок невиконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 01 грудня 2005 року
№ ODVIGK01420006 виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку із ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПриватБанк".
Встановивши, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, районний суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених
статтею 549 ЦК України, для зменшення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором до 5 000 доларів США.
Рух справи у судах
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня
2015 року в частині вирішення вимог банку до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та в частині стягнення судового збору скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішенням Березівського районного суду Одеської області від 15 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 серпня 2013 року, у справі № 1504/762/12 кредитний договір від 01 грудня 2005 року
№ ODVIGK01420006 розірвано, дійшов висновку, що зобов`язання сторін припинились, а тому відсутні підстави для стягнення кредитної заборгованості.
Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд виходив з того, що розірвання кредитного договору припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факт укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання, тому з моменту розірвання кредитного договору у позичальника залишається обов`язок повернути позивачеві заборгованість, нараховану за цим договором станом на день його розірвання. Крім того, порука та застава (іпотека) не припиняються за обов`язками позичальника щодо заборгованості за кредитом, процентів і неустойки, які існували на момент розірвання кредитного договору.
Апеляційний суд наведеного не врахував та не дослідив наданий банком розрахунок заборгованості, зокрема в частині відповідальності відповідачів до моменту розірвання в судовому порядку кредитного договору.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2015 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором № ODVIGK01420006 від 01 грудня 2005 року, оскільки наданий банком розрахунок заборгованості здійснено станом на 31 серпня 2011 року, тобто до набрання законної сили рішенням Березівського районного суду Одеської області від 15 лютого 2013 року у справі
№ 1504/762/12, яким розірвано кредитний договір від 01 грудня 2005 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволені позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23 січня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Зупинено, до закінчення перегляду в касаційному порядку, виконання заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 29 жовтня 2015 року.
У травні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, від 26 січня
2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 08 вересня 2020 року у справі
№ 916/667/18, у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 444/484/15-ц, від 04 квітня 2019 року у справі № 510/1138/13-ц,
від 05 грудня 2018 року у справі № 520/15281/14-ц, від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19, від 15 листопада 2019 року у справі № 906/47/19, у постановах Верховного Суду України від 19 грудня 2012 року у справі
№ 6-144цс12, від 26 вересня 2012 року у справі № 6-89цс12, від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13, від 14 жовтня 2014 року у справі № 3-143гс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказує, що судами не було враховано обставини встановлені у рішенні Березівського районного суду Одеської області від 15 лютого 2013 року у справі № 1504/762/12, зокрема, що ОСОБА_1 отримала по кредитному договору 96 000 доларів США, а сплачено нею із 2006 по
2010 роки в касу банку 100 913,06 доларів США.
Стверджує, що повністю повернула тіло кредиту і не користувалась коштами банку. При цьому наголошує, що кредит було видано на придбання квартири, яку через неправомірні дії банку, що займався підготовкою купівлі-продажу квартири, згодом було витребувано у позивача, оскільки, як виявилось, право власності за продавцем було зареєстровано на підставі підробленого рішення суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу, поданий 24 липня 2023 року, АТ КБ "ПриватБанк" не може бути враховано касаційним судом, як такий, що поданий із пропуском строку встановленого ухвалою Верховного Суду
від 01 травня 2023 року. Колегією суддів не встановлено підстав для продовження АТ КБ "ПриватБанк" строку на подання відзиву.
При цьому Верховним Судом враховано, що АТ КБ "ПриватБанк" як зареєстрованому учаснику системи "Електронний Суд" копію касаційної скарги у справі № 0417/12955/2012 було доставлено до електронного кабінету 26 січня 2023 року та заявником не повідомлено про наявність технічних проблем із доступом до системи "Електронний Суд".
Фактичні обставини справи встановлені судами
01 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", найменування якого змінено на АТ КБ "ПриватБанк", укладений кредитний договір № ODVIGK01420006, за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівкою на строк по 01 грудня 2015 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 106 080 грн, в тому числі на придбання нерухомості 96 000 доларів США і на оплату страхових платежів 10 080 доларів США, зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 15,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Згідно з пунктом 4.1 кредитного договору при порушенні позичальником кожного із зобов`язань, передбачених пунктами 2.2.2, 2.2.3 вказаного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити банку пеню в розмірі 3% від суми простроченого платежу.
Зобов`язання ОСОБА_1 забезпечені шляхом укладання 01 грудня
2005 року між банком та ОСОБА_2 договору поруки № 0006/Р, відповідно до якого у випадку невиконання боржником своїх обов`язків за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Також вимоги до ОСОБА_1 забезпечені шляхом укладання з
ПАТ "Акцент-Банк" договору поруки від 20 жовтня 2010 року № 167, відповідно до якого ПАТ "Акцент-банк" зобов`язалось солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання зобов`язань за кредитним договором від 01 грудня 2005 року № ODVIGK01420006, розмір відповідальності 200 грн.
Згідно з розрахунком банку, станом на 31 серпня 2011 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 01 грудня 2005 року
№ ODVIGK01420006, складається з наступного: 76 401,25 доларів США - заборгованість за кредитом, 24 748,47 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 225,60 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 238 565,95 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 62,74 доларів США - штраф (фіксована частина); 17 151,61 доларів США - штраф (процентна складова).
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 15 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 серпня 2013 року, у справі № 1504/762/12 розірвано кредитний договір від 01 грудня 2005 року № ODVIGK01420006, укладений між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.