ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 915/86/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
представників учасників справи:
Офісу Генерального прокурора - Голуба Євгена Валерійовича,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023
(судді Разюк Г. П., Колоколов С. І., Савицький Я. Ф.)
у справі за позовом виконуючого обов`язки керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації)
до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Чорноморської сільської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України",
про визнання незаконним та скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Миколаївська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - Управління, Держгеокадастр) та Чорноморської сільської ради, в якому просила:
- визнати незаконним і скасувати наказ Управління від 25.04.2018 №2484/0/14-18-СГ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200;
- визнати незаконним і скасувати наказ Управління від 05.06.2018 №3561/0/14-18-СГ в частині передачі територіальній громаді в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області у комунальну власність земельної ділянки площею 44,4127 га з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200;
- скасувати вчинену 24.04.2018 у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 площею 44,4127 га.
1.2. На обґрунтування позову прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду та з постійного користування ДП "Очаківське лісомисливське господарство" уповноваженою на те особою не вилучалася, тому відповідні накази та державна реєстрація є незаконними і підлягають скасуванню.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. Наказом Управління від 25.04.2018 № 2484/0/14-18-СГ затверджена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, розташованих на території Чорноморської сільської об`єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області загальною площею 520,1319 га.
2.2. Наказом Управління від 05.06.2018 № 3561/0/14-18-СГ передані територіальній громаді в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно з переліком загальною площею 649,6882 га, які розташовані в межах території Миколаївської області.
2.3. Відповідно до вказаного наказу та переліку, який до нього додавався, та акта приймання-передачі від 06.06.2018 у комунальну власність Чорноморської сільської ради Очаківського району передана, серед інших, земельна ділянка площею 44,4128 га з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200.
2.4. Ці накази, на думку прокурора, прийняті з порушенням положень земельного законодавства, зокрема статей 116, 141, 149 Земельного кодексу України, що і стало підставою для звернення з цим позовом.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Господарський суд Миколаївської області рішенням від 06.04.2023 відмовив у задоволенні позову.
3.2. Рішення мотивував тим, що письмові докази, на які посилається прокурор на підтвердження викладених у позові обставин, є такими, що одержані з порушенням закону, оскільки отримані прокурором з інших джерел, ніж від Миколаївської обласної державної (військової) адміністрації, та з порушенням порядку здійснення прокурорських запитів.
3.3. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 22.06.2023 скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов.
3.4. Зазначив, що оскаржувані накази Управління прийняло з порушенням вимог статей 6, 14, 19 Конституції України, статей 3,15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент їх прийняття), статей 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не могли передаватися у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів.
3.5. Колегія суддів зазначила про помилковість висновку суду першої інстанції щодо недопустимості наданих на підтвердження позовних вимог доказів, оскільки стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" не містить вказівок про направлення запитів виключно обраному у майбутньому позивачу, а надає право прокурору отримувати інформацію від суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені такі повноваження, та який володіє такою інформацією на законних підставах.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1. Управління подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023, в якій просить скасувати постанову повністю, направивши справу на новий розгляд судом апеляційної інстанції з урахуванням висновку суду касаційної інстанції.
4.2. Підставами касаційного оскарження зазначене неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та порушення частини другої статті 77, частини другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Наведене, на думку скаржника, свідчить про те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України), отриманих з порушенням умов реалізації права прокурорського запиту.
4.3. Крім того, у касаційній скарзі Управління зазначає про те, що правова позиція Верховного Суду щодо застосування положень абзацу 4 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не сформована.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві прокуратура просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що позиція Управління щодо неможливості надання прокурором доказів, отриманих не від позивача (Миколаївської обласної державної адміністрації), порушує принципи господарського судочинства, такі, як верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
6. Позиція Верховного Суду
За частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
Щодо сторін спору у цій справі
6.2. За змістом статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
6.3. У постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду констатувала таке: "…у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.
Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.
Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.
У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).
Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17.
Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18)".
6.4. Звертаючись із позовом в інтересах держави, зокрема в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), прокурор також не зважив на те, а суди не надали оцінку тому, що позов пред`явлений до Держгеокадастру як до відповідача за вимогами про визнання недійсними наказів.
6.5. Отже, у частині вимог прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) про скасування наказів, звернених до Держгеокадастру, цей позов є позовом держави до неї самої.