1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/1507/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

ліквідатор - не з`явився,

ОСОБА_1 - Курочкіна О.О.,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фінвест Груп" - не з`явився,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоюг" - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 (колегія суддів у складі: Аленін О.Ю. - головуючий, Богатир К.В., Філінюк І.Г.)

та ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 (суддя Лепеха Г.А.)

за заявою ліквідатора Приватного підприємства "Сюіта 2006" арбітражного керуючого Дашка І.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП "Сюіта 2006" на ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоюг" та про стягнення з них солідарно 5097231,81 грн

у справі №916/1507/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фінвест Груп"

до Приватного підприємства "Сюіта 2006"

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад вимог

1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.06.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Сюіта 2006" (далі - ПП "Сюіта 2006"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Дашка І.В.

2. Ухвалою попереднього засідання від 29.07.2021 визнано вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фінвест Груп" (далі - ТОВ "ФК "Фінвест Груп") до ПП "Сюіта 2006" в сумі 5097231,81 грн.

3. Постановою Господарського суду Одеської області від 19.08.2021 визнано банкрутом ПП "Сюіта 2006", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дашка І.В.

4. У січні 2022 року ліквідатор ПП "Сюіта 2006" подав до господарського суду першої інстанції заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП "Сюіта 2006" на ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоюг" (далі - ТОВ "Екоюг") та про стягнення з них солідарно 5097231,81 грн.

5. В обґрунтування заяви ліквідатор зазначив, що за результатами проведених у межах ліквідаційної процедури дій встановлено, що у боржника відсутні будь-які активи, які б можливо було спрямувати на погашення вимог ініціюючого кредитора по справі, загальна сума визнаних судом вимог якого складає 5097231,81 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

6. За твердженням ліквідатора, ним було отримано фінансову та податкову звітність боржника, а також відомості про рух коштів на поточному рахунку боржника за період 2015-2017 років, проведено аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках та ознак неплатоспроможності.

7. На замовлення арбітражного керуючого ФОП Острик С.Ю. було проведено аналіз показників фінансового стану боржника за результатами проведення якого складено висновок щодо фінансового стану та про наявність ознак неплатоспроможності ПП "Сюіта 2006", а також інвестиційної діяльності підприємства та його становища на ринках, ознак доведення до банкрутства, фіктивного банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, а також подальших перспектив розвитку підприємства.

8. За результатами проведеного аналізу, зокрема, виявлено ознаки критичної неплатоспроможності боржника.

9. Здійснюючи аналіз фінансово-господарського стану боржника з метою виявлення ознак доведення до банкрутства встановлено, що протягом періоду, який аналізується, динаміка показників забезпечення зобов`язань боржника усіма його активами та забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами, розмір чистих активів у 2015-2017 роках різко коливалися.

10. При цьому у 2015 році чистий прибуток боржника становив 0,1 тис. грн.

11. Протягом 2016-2017 років боржник звітував про відсутність господарської діяльності взагалі (прибутку, збитку, оподаткування тощо).

12. Натомість, з аналізу банківських виписок за 2015-2017 роки по рахунку боржника зроблено висновок, що звітування про відсутність господарської діяльності за 2016-2017 роки не відповідає дійсності, оскільки ПП "Сюіта 2006" отримувало дохід від здавання майна в оренду, плати за утримання будинку. Також здійснювало оплату податків, комунальних послуг, ремонтних робіт тощо, які підлягали відображенню у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності боржника.

13. Крім того, ПП "Сюіта 2006" протягом 2015-2017 років здійснювало зняття готівки із банкомату, а саме за 2015 рік - 23474,42 грн, за 2016 рік - 56795,85 грн, за 2017 рік - 862151,50 грн.

14. Загальний розмір знятих грошових коштів підприємства, включаючи комісію за зняття готівки, становить 942421,77 грн.

15. На підставі наведеного зроблено висновок, що протягом періоду, який аналізується, наявні економічні ознаки доведення ПП "Сюіта 2006" до банкрутства, оскільки особами, які мали доступ до рахунку боржника, протягом 2015-2017 років знято з банкомату АТ КБ "Приватбанк" готівку у значних розмірах. При цьому будь-яка інформація про господарську діяльність у 2017 році не відображено (дохід, витрати, прибуток). Шкода, яка заподіяна такими діями боржнику та кредиторам, з урахуванням банківської комісії становить 942421,77 грн. Кредиторська заборгованість станом на 31.12.2017 становила 9293,6 тис. грн. Отже, зняті готівкою грошові кошти службовими особами ПП "Сюіта 2006" та/або особами, які надавали вказівки на здійснення таких дій, могли бути направлені на погашення кредиторських вимог.

16. Також аналізуючи фінансово-господарський стан боржника з метою виявлення ознак приховування банкрутства встановлено, що виходячи із недостовірності даних щодо фінансових результатів боржника за 2015-2017 року, а також відсутності подання фінансових звітів за 2018-2020 роки, слід зробити висновок про наявність ознак приховування банкрутства та відомостей про фінансовий стан боржника.

17. При цьому, протягом 2015-2017 років у балансі боржника відображалася кредиторська заборгованість.

18. За результатами проведеного аналізу встановлено, що загроза неплатоспроможності ПП "Сюіта 2006" мала місце щонайменше за підсумками 2019 року. При цьому строки подання фінансової звітності - до 28.02.2020, тому ОСОБА_1 мала змогу звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство щонайменше у строк до 28.03.2020.

19. Таку заяву боржник у місячний строк не подав, натомість, припинив господарську діяльність у незаконний спосіб, покинувши місце провадження господарської діяльності.

20. В аналізі наявності тенденцій формування незадовільної структури балансу боржника також вказано, що боржник відображав "нульові" відомості про результати господарської діяльності, в тому числі і щодо прибутку (збитку) у 2016-2017 роках, що не відповідає дійсності з огляду на наявність руху коштів за результатами аналізу банківських виписок.

21. У матеріалах справи містяться фінансові звіти боржника за 2015-2017 роки, податкові декларації з податку на прибуток за 2015-2017 роки, а також копії банківських виписок за 2015-2017 роки, які зокрема були предметом дослідження під час аналізу господарсько-фінансової діяльності боржника.

22. Також за результатами проведених арбітражним керуючим дій в межах ліквідаційної процедури встановлено, що у боржника відсутні будь-які активи за рахунок яких можливо було б частково або повністю погасити існуючу кредиторську заборгованість, що підтверджується наявними у матеріалах справи звітами арбітражного керуючого із доданими до них доказами щодо відсутності активів у боржника.

23. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності боржника перебувають нежитлові приміщення (допоміжні приміщення для обслуговування житлового будинку) загальною площею 1150,2 кв.м, з яких 503,5 кв.м - сходові клітини з шахтами ліфтів, 27,5 кв.м - підвал, 619,2 кв.м - технічний поверх.

24. Ліквідатор у своїй заяві зробив висновок про наявність ознак приховування банкрутства та відомостей про фінансовий стан боржника, невжиття посадовими особами боржника заходів щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження справі про банкрутство в місячний строк із дня виявлення загрози неплатоспроможності.

25. З огляду на наведене, ліквідатор вважає, що у діях ОСОБА_1, яка виконувала повноваження директора ПП "Сюіта 2006" наявна вина, яка полягає у доведенні боржника до банкрутства, і як наслідок неможливість розрахуватись з кредиторами.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

26. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП "Сюіта 2006" на ОСОБА_1 та ТОВ "Екоюг", стягнення з них солідарно 5097231,81 грн - задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Екоюг" на користь ПП "Сюіта 2006" 5097231,81 грн.

27. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 в частині задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП "Сюіта 2006" на ОСОБА_1 та стягнення з неї 5097231,81 грн залишено без змін.

28. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що з доказів, які містяться матеріалах справи вбачається, що керівником (директором) банкрута ОСОБА_1 вчинялись дії спрямовані на доведення ПП "Сюіта 2006" до банкрутства, зокрема, шляхом зняття готівки із рахунку боржника та подання недостовірних даних щодо фінансових результатів за 2016-2017 роки, а також у неподанні фінансової звітності за 2018-2020 роки.

29. При цьому, господарські суди зазначили, що у даному випадку об`єктом цього правопорушення є завдання істотної матеріальної шкоди кредиторам діями (бездіяльністю) керівників банкрута, оскільки навмисне зменшення ліквідаційної маси керівником призводить до недостатності майна боржника для погашення боргів перед кредиторами в розумінні ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

30. При цьому, господарськи суди виходили з того, що недостатність майна боржника, що виникає внаслідок дій/бездіяльності керівника боржника, розглядається за нормами ст. 62 КУзПБ як передумова для субсидіарної відповідальності. Так само і ст. 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

31. У даному випадку, задовольняючи заяву ліквідатора, господарські суди встановили, що ОСОБА_1 не наведено жодних обставин, із посиланням на відповідні докази, які б свідчили про відсутність її вини у доведенні до банкрутства ПП "Сюіта 2006" та відсутність підстав для притягнення її до субсидіарної відповідальності.

32. У цьому ж зв`язку суд апеляційної інстанції відхилив твердження ОСОБА_1 щодо того, що останній не передавалась будь-яка бухгалтерська документація щодо діяльності боржника, а всі дії пов`язані з веденням бухгалтерського обліку на підприємстві за весь час діяльності здійснювались безпосередньо власниками боржника, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

33. ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2023, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

34. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 1, п. 3 та п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

35. Так, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не було враховано: висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.12.2022 у справі №904/4387/19 щодо застосування ст. 61 КУзПБ, зокрема, що ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута; висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 26.04.2023 у справі №908/1574/20 та від 03.11.2022 у справі №908/2694/20 щодо необхідності оцінки всіх наявних у матеріалах справи доказів в сукупності при встановленні підстав для застосування субсидіарної відповідальності (ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України); висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.03.2023 у справі №911/101/21(911/3174/21) щодо того, що неповнота з`ясування ліквідатором обставин, з якими пов`язана можливість покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на третіх осіб, свідчить про нездійснення ліквідатором всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів для задоволення вимог кредиторів; висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.10.2022 у справі №903/988/20 щодо застосування абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ стосовно обчислення строку, протягом якого особа повинна була реалізувати свій обов`язок щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство; висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.10.2022 у справі №927/50/20 щодо застосування ст.ст. 61, 62, 65 КУзПБ, ст.ст. 13, 74 ГПК України.

36. Також скаржник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування ч. 2 ст. 61 КУзПБ в поєднанні з ч. 1 ст. 62 КУзПБ у подібних правовідносинах в частині встановлення Верховним Судом того, чи можливе подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності на відповідних осіб обов`язково тільки після формування ліквідаційної маси щодо боржника, з якої повинен вираховуватись розмір вимог, які заявляються до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.

37. Крім того, скаржник зазначає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, а саме ст.ст. 79, 86, 91, ч. 4 ст. 269 ГПК України, не дослідили та не надали належної оцінки усім наявним в матеріалах справи доказам. Вказані обставини, є підставою для скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій на підставі положень п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України. Також, скаржник вказує, що в порушення приписів ст.ст. 80, 119 ГПК України господарський суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання скаржника щодо поновлення строку на подання доказів у справі №916/1507/21 та долучення їх до матеріалів справи. Вказані докази, на думку скаржника, мають суттєве значення для правильного вирішення справи, а тому зазначені обставини є підставою для скасування постанови апеляційної інстанції на підставі п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

38. ТОВ "ФК "Фінвест Груп" подав відзив на касаційну скаргу, в якому він просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 в частині задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язанням ПП "Сюіта 2006" на директора ОСОБА_1 по стягненню солідарно суми у розмірі 5097231,81 грн залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

39. На думку ТОВ "ФК "Фінвест Груп", доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є необґрунтованими, оскільки у справах (наведених скаржником у касаційній скарзі) та справі, яка переглядається, є різними встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів.

40. Отже, на переконання ТОВ "ФК "Фінвест Груп", суди попередніх інстанцій перевірили, як того вимагають виконання функції судового контролю у справах про банкрутство, факти здійснення ліквідатором боржника детального та повного дослідження підстав та причин виникнення кризової ситуації, що призвела до банкрутства, а також надали оцінку повноті та обґрунтованості такого дослідження.

41. Більш того, ТОВ "ФК "Фінвест Груп" вважає, що звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі.

42. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

43. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяви ліквідатора банкрута щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та керівника - ОСОБА_1, оскільки саме в цій частині заява ліквідатора переглядалися в суді апеляційної інстанції, тоді як в суді касаційної інстанції учасники справи мають право подати касаційну скаргу на рішення (ухвалу) суду першої інстанції лише після апеляційного перегляду справи (п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України, ст. 9 КУзПБ).

44. З урахуванням встановлених ст. 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги.

45. Щодо підстав покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його банкрутства, Верховний Суд виходить з такого.

46. Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), КУзПБ.

47. Згідно з ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

48. При цьому умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (ч. 3 ст. 215 ГК України).

49. Частиною 1 ст. 619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

50. Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано нормами ч. 2 ст. 61 КУзПБ, якою передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

51. При цьому недостатність майна боржника, що виникає внаслідок дій/бездіяльності керівника боржника, розглядається за нормами ст. 62 КУзПБ як передумова для субсидіарної відповідальності.

52. Визначене ч. 2 ст. 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

53. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

54. Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки.

55. Суб`єктами правопорушення є особи, визначені ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

56. Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

57. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

58. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16.

59. Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

60. Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.

61. Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16).

62. У постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 Верховний Суд вказав, що за відсутності у диспозиції ч. 2 ст. 61 КУзПБ конкретизації обставин (дій/бездіяльності винних осіб), що підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, при вирішенні цього питання мають братися до уваги також положення ч. 2 ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

63. У цій справі ліквідатором було визначено суб`єктів відповідальності - учасника та керівника боржника.

64. Слід зазначити, що при цивільно-правовій відповідальності особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини, наявність якої презюмується в силу положень ЦК України.

65. ЦК України не містить визначення поняття "вина". Втім, у окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Отже, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.

66. Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння/бездіяльності, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

67. Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

68. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, тобто цією нормою визначено презумпцію вини у разі порушення зобов`язання.

69. Водночас, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим; за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини (ст. 1190 ЦК України).

70. Під час розгляду справи судами встановлено, що на замовлення арбітражного керуючого ФОП Острик С.Ю. було проведено аналіз показників фінансового стану боржника за результатами проведення якого складено висновок щодо фінансового стану та про наявність ознак неплатоспроможності ПП "Сюіта 2006", а також інвестиційної діяльності підприємства та його становища на ринках, ознак доведення до банкрутства, фіктивного банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, а також подальших перспектив розвитку підприємства, за результатами проведеного аналізу, зокрема, виявлено ознаки критичної неплатоспроможності боржника.

71. Згідно з загальними висновками за результатами проведеного аналізу встановлено, що:

1) показники поточної неплатоспроможності боржника по періодах, що передують прийняттю рішення про подальшу долю підприємства, мають від`ємний результат. Станом на останню звітну дату (31.12.2017) стосовно підприємства мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, що відповідає законодавчому визначенню його як боржника;


................
Перейти до повного тексту