Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 755/586/23
провадження № 61-7232св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Книшовим Іллею Георгійовичем, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року в складі судді Марфіної Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року в складі колегії суддів Соколової В. В., Нежури В. А., Поліщук Н. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просила скасувати арешт та зняти заборону відчуження нерухомого майна з квартири АДРЕСА_1 .
Позов мотивувала тим, що є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15 квітня 1999 року. 02 липня 2004 року Десята київська державна нотаріальна контора наклала арешт та заборону відчуження на належну позивачці квартиру на підставі постанови відділу Державної виконавчої служби Дніпровського району м. Києва від 25 червня 2004 року, яка прийнята під час здійснення виконавчого провадження зі стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів. Зазначала, що вказані боргові зобов`язання погашені нею ще у 2004 році, що підтверджується, зокрема, відомостями з Єдиного реєстру боржників, проте арешт майна та заборона відчуження досі не зняті, що порушує її права як власника нерухомого майна.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою від 17 січня 2023 року Дніпровський районний суд м. Києва відмовив у відкритті провадження в справі. Постановою від 06 квітня 2023 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу позивачки залишив без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Свої рішення суди мотивували тим, що боржник, тобто особа, яка є або була стороною виконавчого провадження, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного (приватного) виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Аргументи учасників справи
У травні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу, в якій просила судові рішення скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки неможливо ідентифікувати конкретне виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт на належне позивачці майно, а також виконавчий документ, який перебував на виконанні у виконавчої служби, що, зокрема, перешкоджає визначенню підсудності скарги на дії та/або бездіяльність державного виконавця, то єдиним можливим способом захисту прав позивачки є пред`явлення позову про зняття арешту з майна.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою від 31 травня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження в справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі від 29 травня 2023 року Верховний Суд указав, що Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У червні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою від 03 серпня 2023 року Верховний Суд призначив справу до розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15 квітня 1999 року.
02 липня 2004 року Десята київська державна нотаріальна контора наклала арешт та заборону відчуження належної позивачу квартири на підставі постанови відділу Державної виконавчої служби Дніпровського району м. Києва серія АА №384512 від 25 червня 2004 року. Зазначену постанову прийнято під час здійснення виконавчого провадження щодо стягнення з позивача ОСОБА_1 грошових коштів на користь фізичних осіб.
За відомостями Єдиного реєстру боржників від 01 жовтня 2022 року відсутні виконавчі провадження, боржниками в яких є ОСОБА_1 .
Позивачка зверталась до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з клопотанням про зняття арешту та заборони з належного їй нерухомого майна.
Листом від 13 жовтня 2022 року начальник Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надав їй відповідь про те, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень не вдалося ідентифікувати, на підставі якого виконавчого документа накладено арешт на майно.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів- сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").