Постанова
Іменем України
02 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 203/218/22
провадження № 61-1651св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2022 року у складі судді Єдаменко С. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позову
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просив визнати незаконним і скасувати наказ відповідача від 09 грудня 2021 року № 507/ОС про відсторонення його від роботи; стягнути з відповідача середню заробітну плату за вимушеного прогулу з 09 грудня 2021 року до дня фактичного поновлення; стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
Як на обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що перебуває з відповідачем в трудових відносинах з 29 липня 2014 року. 09 грудня 2021 року відповідач видав наказ № 507/ОС, яким його відсторонено від виконання своїх службових обов`язків оглядача-ремонтника вагонів 5 розряду без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю в нього щеплень проти COVID-19.
Вважає, що такі дії відповідача є незаконними, порушують його конституційне право на працю зважаючи на те, що стаття 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" не містить обов`язку профілактичного щеплення саме від COVID-2019, наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 також не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти вказаної хвороби, професія позивача не міститься у відповідному переліку, такої підстави для відсторонення від посади, як відсутність щеплення, стаття 46 КЗпП України не передбачає.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Кіровський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 21 червня 2022 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував наказ заступника начальника станції структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ - Вузол" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 09 грудня 2021 року № 507/ОС про відсторонення від роботи ОСОБА_1 . Стягнув з АТ "Українська Залізниця" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року до 09 березня 2022 року у розмірі 41 413,51 грн. Стягнув з АТ "Українська Залізниця" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн. Стягнув з АТ "Українська залізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн. Допустив до негайного виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач порушив порядок відсторонення позивача від роботи, оскільки таке рішення прийняте на підставі відмови позивача від вакцинації в період до набрання чинності нормативно-правовим актом, що встановлював обов`язковість такої вакцинації для нього, тому наявні правові підстави для задоволення позову. Ураховуючи доведеність понесених позивачем витрат на правову допомогу, вимога про їх стягнення підлягає задоволенню.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 23 вересня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" задовольнив частково. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року до 09 березня 2022 року у розмірі 41 413,51 грн з відрахуванням необхідних податків і зборів. В решті позову відмовив. Стягнув з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на правову допомогу, в розмірі 4 500,00 грн та судовий збір у розмірі 992,40 грн. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ "Українська залізниця" судовий збір у розмірі 1 488,60 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оспорюваний позивачем наказ про відсторонення, який є предметом судового розгляду, був скасований самим роботодавцем, що законодавством не заборонено, тобто товариство добровільно відновило порушене право позивача, а тому у суду першої інстанції не було підстав для надання йому оцінки та задоволення позову в цій частині, адже цей наказ на час ухвалення рішення суду не існував. Водночас апеляційний суд погодив із судом першої інстанції в частині задоволення вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 31 січня 2023 року, АТ "Українська залізниця" просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 вересня 2022 рокуі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема щодо відсторонення роботодавцем від роботи працівника через його відмову або ухилення від проведення профілактичного щеплення проти короновірусної хвороби COVID-19.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
COVID-19 є особливо небезпечною інфекційною хворобою.
Чинне законодавство України містить виключення щодо обов`язкового щеплення від COVID-19: особи, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
Позивач не надав медичного висновку про наявність у нього протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я, а також інформації про щеплення проти COVID-19.
Таким чином, запровадження обов`язкової вакцинації не можна вважати непропорційним заходом, як і відсторонення від роботи деяких нещеплених працівників. Отже, відповідні обмеження є пропорційними легітимній меті, та вважаються такими, що є необхідними в демократичному суспільстві.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
19 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 29 липня 2014 року перебуває в трудових відносинах з АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця".
3 10 грудня 2018 року позивач працює на посаді оглядача-ремонтника вагонів 5 розряду дільниці парків "Є", "Г" пункту технічного обслуговування вагонів Нижньодніпровськ-Вузол РФ Придніпровської залізниці, структурний підрозділ "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" АТ "Українська залізниця".
ОСОБА_1 01 грудня 2021 року запропоновано ознайомитись з необхідністю надати безпосередньому керівнику не пізніше 08 грудня 2021 року копію документів про підтвердження вакцинації від COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або копію довідки щодо наявності протипоказань проти вакцинації чи письмове пояснення про відмову від проведення вакцинації та попередження про відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати у разі ненадання зазначених документів.
29 листопада 2021 року о 8:45 ОСОБА_1 надано на ознайомлення лист-ознайомлення № 6, яким доведено зміст законодавчих і нормативних документів щодо обов`язковості щеплень проти COVID-19 та наслідки відмови або ухиляння від щеплень проти COVID-19; зміст листа-ознайомлення зачитано в присутності ОСОБА_1 ; поставити підпис про ознайомлення з листом ОСОБА_1 відмовився.
Наказом відповідача від 09 грудня 2021 року № 507/ОС "Про відсторонення від роботи" ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень, ПЦР-тесту.
Наказом відповідача від 10 березня 2022 року № 109/ОС "По особовому складу" ОСОБА_1 відмінено дію наказу від 09 грудня 2021 року № 507/ОС з 10 березня 2022 року та увільнено від роботи з 10 березня 2022 року на час проходження військової служби за призовом під час загальної мобілізації до Збройних Сил України, на час воєнного стану, особливого періоду до дня фактичної демобілізації зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Щодо вимог про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Частиною першою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон № 1645-ІІІ) передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).