Постанова
Іменем України
02 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 705/279/21
провадження № 61-8173св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович, державний нотаріус Уманської районної державної нотаріальної контори Черкаської області Діброва Людмила Миколаївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович, державний нотаріус Уманської районної державної нотаріальної контори Черкаської області Діброва Людмила Миколаївна, про витребування майна з чужого незаконного володіння
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Нагули Олександра Олексійовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 січня 2023 року у складі судді Єщенко О. І. та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив витребувати від ОСОБА_2 на його користь таке майно: житловий будинок "А-1" житловою площею 87,2 кв. м, загальною площею 198,0 кв. м, мансарда житлова "над А", підвал "під А", сарай "Б", жомова яма "В", вхід у підвал "К", водопровід "Г", що розташованиі за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати запис № 37812189 про право власності на житловий будинок "А-1", житловою площею 87,2 кв. м, загальною площею 198,0 кв. м, мансарда житлова "над А", підвал "під А", сарай "Б", жомова яма "В", вхід в підвал "К", водопровід "Г", який розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що він на підставі договору купівлі-продажу від 24 липня 2006 року набув право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Продавцем майна за договором був ОСОБА_3 .
З моменту укладання договору він зареєстрований і проживає за вказаною адресою.
В кінці серпня 2020 року на подвір`я будинку зайшли незнайомі люди, які повідомили, що вони - власники майна.
З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що до цього реєстру внесений запис № 37812189 про реєстрацію права власності на майно за ОСОБА_2 . Підставою для реєстрації було свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 18 серпня 2020 року № 528. Продаж майна відбувся в межах виконавчого провадження № 57385595, відкритого для примусового стягнення грошових коштів із ОСОБА_3 . Арешт на майно, яке було реалізоване на прилюдних торгах, накладений постановою приватного виконавця Плесюка О. С. від 11 жовтня 2018 року.
Позивач не мав наміру відчужувати спірне майно, а виконавчі провадження, у яких він є боржником, відсутні. Таким чином, майно вибуло з власності позивача поза його волею, а тому підлягає витребуванню на його користь. Та обставина, що виконавець передавав спірний житловий будинок у власність іншій особі, свідчить про порушення права власності позивача на придбаний ним будинок. У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Уманський міськрайонний суд Черкаської області рішенням від 30 січня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є безпідставними та недоведеними, оскільки після укладення договору купівлі-продажу позивач не належним чином зареєстрував право власності на майно, а ОСОБА_2 є добросовісним набувачем майна, який придбав його на прилюдних торгах в межах здійснення виконавчого провадження.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Черкаський апеляційний суд постановою від 25 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нагули О. О. задовольнив частково. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 січня 2023 року змінив, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував неврахуванням місцевим судом того, що договір купівлі-продажу житлового будинку від 24 липня 2006 року був зареєстрований у Державному реєстрі правочинів, а тому позивач набув право власності на спірний житловий будинок. Водночас апеляційний суд виходив з того, що вимога позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння є неефективним способом захисту порушеного права, оскільки реалізація житлового будинку відбулася в межах проведення процедури прилюдних торгів, яка є особливою процедурою відчуження майна, тому належним способом захисту прав позивача є визнання прилюдних торгів недійсними. Крім того, суд, посилаючись на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду, дійшов висновку, що вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Нагула О. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 січня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: чи правомірно застосовувати частину другу статті 388 ЦК України, якщо майно, належне особі, вибуло з її володіння внаслідок продажу на електронних торгах у чужому виконавчому провадженні, тобто такому, яке виконується стосовно сторонньої особи, а судових рішень та виконавчих проваджень проти законного власника немає.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що ОСОБА_1 не є боржником у виконавчому провадженні, в межах якого було реалізоване на торгах належне йому на праві власності нерухоме майно. Спірний будинок вибув з володіння позивача без його відома та поза його волею. Належним способом захисту у цій справі є витребування спірного будинку з володіння добросовісного набувача. Водночас, оскільки будинок позивача був проданий в іншому виконавчому провадженні, частина друга статті 388 ЦК України не підлягає застосуванню.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
20 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з договором купівлі-продажу від 24 липня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Андрухом С. Д., ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .
Пунктом 3.4 договору передбачено, що право власності у набувача виникає після підписання цього договору сторонами, його нотаріального посвідчення, державної реєстрації в Державному реєстрі правочинів відповідно до статті 334 ЦК України та передачі майна. Право власності на придбане майно підлягає реєстрації в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно згідно з вимогами статті 182 ЦК України.
Зазначений договір купівлі-продажу зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 1455710, що підтверджується витягом від 24 червня 2006 року № 2668643.
З технічного паспорта на житловий будинок садибного типу на АДРЕСА_1 відомо, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого 19 липня 2006 рокуза № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2, його власником є ОСОБА_3 .
Згідно з довідкою Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області від 02 вересня 2020 року № 645 житловий будинок на АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності ОСОБА_1, який зареєстрований та проживає у цьому домоволодінні. Підстав:а погосподарська книга № 13, особовий рахунок № НОМЕР_3 .
ОСОБА_2 до відзиву на позовну заяву додав копію заочного рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 листопада 2010 року у справі № 2-2425-10; копію постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 27 листопада 2018 року; копію свідоцтва від 18 серпня 2020 року; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 серпня 2020 року; копію акта про проведені електронні торги від 08 квітня 2019 року; копії квитанцій.
Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 листопада 2010 року у справі № 2-2425-10 солідарно стягнуто із ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2007 року № U061 в розмірі 159 048,21 грн.
Постановою приватного виконавця Плесюка О. С. від 08 жовтня 2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-2425-12010, виданого 30 червня 2011 року.
Постановою приватного виконавця від 27 листопада 2018 року описано та накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 198,0 кв. м, житловою площею 87,2 кв. м.
25 березня 2019 року Державне підприємство "СЕТАМ" провело електронні торги з реалізації арештованого майна через систему електронних торгів арештованого майна "СЕТАМ", а саме: житлового будинку з прибудовами літ. "А", загальною площею 198,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Номер лота - 335728; боржник - ОСОБА_3 ; переможець електронних торгів - ОСОБА_2 . Інформація про правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності (оренди) боржника на майно: постанова про опис та арешт майна боржника від 27 листопада 2018 року, свідоцтво про право власності від 19 липня 2006 року серії ЯЯЯ № НОМЕР_4, видавник - виконавчий комітет Дмитрушківської сільської ради.
Державний нотаріус Уманської районної державної нотаріальної контори Діброва Л. М. відповідно до статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" та на підставі акта про проведені електронні торги, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області 08 квітня 2019 року, посвідчив, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається з житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності ОСОБА_2 на зазначений житловий будинок також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 серпня 2020 року № 220748101.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. У мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають не повною мірою.
У частині першій статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з предметом і підставою позову.
Згідно зі статтею 657 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу) якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
У постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що, висловивши свою волю на відчуження об`єкта нерухомого майна, власник у межах свого суб`єктивного права власності реалізовує свої правомочності. Державна реєстрація правочину завершує перехід права власності (право власності на об`єкт припиняється у продавця і, відповідно, виникає в покупця). Тобто покупець набуває не лише правомочності власника, а й сам титул.
Особа, яка здійснила державну реєстрацію правочину відповідно до статей 334, 657 ЦК України, набула титул власника майна. У свою чергу необхідність реєстрації права на нерухоме майно (на момент виникнення спірних правовідносин - до 01 січня 2013 року) не впливала на виникнення в покупця нерухомості прав власника на це майно.
Отже, особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було здійснено належним чином, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.
Оскільки договір купівлі-продажу від 24 липня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом, 24 липня 2006 року був зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за реєстраційним номером 2668643, позивач набув право власності на спірний об`єкт нерухомого майна.
Враховуючи наведене, правильним є висновок апеляційного суду про те, що позивач набув право власності на спірний будинок за договором купівлі-продажу від 24 липня 2006 року.
Водночас апеляційний суд дійшов висновку, що вимога позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння є неефективним способом захисту порушеного права, оскільки реалізація житлового будинку відбулася в межах проведення процедури прилюдних торгів, яка є особливою процедурою відчуження майна, тому належним способом захисту прав позивача є визнання прилюдних торгів недійсними.