Постанова
Іменем України
02 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 761/34006/20
провадження № 61-4212св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва в складі судді Притули Н. Г. від 07 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П. від 09 березня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2020 року Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням виконавчого комітету Старокиївської ради народних депутатів від 13 лютого 1998 року № 24 ОСОБА_2 (наймач), був виданий ордер на квартиру АДРЕСА_1 . На підставі довіреності від 07 вересня 2017 року, наданої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (чоловік відповідачки) у вищезазначені квартирі була зареєстрована ОСОБА_1 (відповідачка). 23 лютого 2018 року ОСОБА_2 (наймач) помер, тому строк дії договору найму спірного житлового приміщення закінчився. Позивач зазначає, що спірне житлове приміщення не приватизоване та знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Києва. Відповідачка не є членом наймача ОСОБА_2 та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, де фактично проживає зі своїм чоловіком ОСОБА_3 . Відповідачка не є особою, якій надано право користування житлом на підставі ордеру № 24 від 13 лютого 1998 року нарівні з ОСОБА_2, та спірне житлове приміщення не є для відповідачки постійним місцем проживання.
Також, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 29 листопада 2012 року належить частина квартири АДРЕСА_3 .
Оскільки відповідачка не має права користуватися квартирою, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
У зв`язку з викладеним позивач просив суд визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за адресою: АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_1 без надання іншого приміщення.
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання права користування.
В обґрунтування зустрічної позовної заяви зазначала, що 18 жовтня 2017 року вона зареєструвалась за адресою: АДРЕСА_1 за згодою наймача ОСОБА_2 та проживала з останнім, вела з ним спільне господарство, що свідчить про проживання однією сім`єю за вищевказаною адресою. Наймач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. ОСОБА_1, вселившись у житлове приміщення, набула права та обов`язки користування спірним житловим приміщенням нарівні з наймачем. ОСОБА_1 проживає та користується житловим приміщенням на законних підставах, однак позивач заперечує вказані обставини.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2022 року первісний позов задоволено частково. Усунуто перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 без надання іншого приміщення. Вирішено питання про судовий збір. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що реєстрація місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 відбулась на законних підставах, договір найму з ОСОБА_2 припинено, відповідачка мала на праві власності інше житлове приміщення, тому відсутні підстави для задоволення первісного позову в частині вимоги про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування спірною квартирою, однак з урахуванням тієї обставини, що договір найму квартири припинився у зв`язку зі смертю наймача, а ОСОБА_1 не набула права користування спірною квартирою, первісний позов в частині вимоги про виселення відповідачки без надання іншого приміщення підлягає задоволенню. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як однієї сім`ї та ведення ними спільного господарства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду від 09 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року, які просить скасувати в частині в частині задоволення вимоги про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення.
У решті вимог судові рішення до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 754/613/18, від 04 липня 201 року в справі № 686/11463/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також, касаційна скарга містить посилання на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 761/34006/20 з Шевченківського районного суду м. Києва.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року справу вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 13 лютого 1998 року № 24 ОСОБА_2 (наймач) був виданий ордер на квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі довіреності від 07 вересня 2017 року наданою ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_1
23 лютого 2018 року, відповідно до свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (наймач) помер.
На момент пред`явлення позову, ОСОБА_1 належала частка квартири у м. Старокостянтинів Хмельницької області.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення.
У відповідності до статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.