Постанова
Іменем України
02 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 638/15614/19
провадження № 61-7626св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2020 року в складі судді Цвіри Д. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 27 вересня 1979 року по 21 лютого 2007 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
У 1990 року ОСОБА_2 набув членство в Молодіжному житлово-будівельному кооперативі "Незабудка". У період шлюбу, у 1996 році, за рахунок спільних коштів вони повністю сплатили пайовий внесокза квартиру АДРЕСА_1, внаслідок чого набули право власності на неї.
Після розірвання шлюбу вона разом з сином та його сім`єю залишилися проживати в цій квартирі. Питання про поділ майна між нею та ОСОБА_2 вирішено не було.
У вересні 2019 року їй стало відомо, що ОСОБА_2, маючи заборгованість за побутовими кредитами, став жертвою шахрайських дій третіх осіб, у зв`язку з чим звернувся за правничою допомогою до адвоката Каламайка Д. Ю. Після цього, у травні 2019 року, довіряючи ОСОБА_3, який обіцяв допомогти у вирішенні питання щодо розрахунків по заборгованості, ОСОБА_2, діючи в стані обману зі сторони адвоката, підписав договір купівлі-продажу квартири.
Зазначала, що такими діями порушено її права, оскільки вона як співвласник квартири, не надавала згоди на її відчуження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела порушення своїх прав укладеним між відповідачами правочином та обрала неправильний спосіб захисту.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2020 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 13 травня 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є. М.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тому відчуження квартири без згоди позивача є підставою для визнання оскаржуваного правочину недійсним.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року в справі № 6-801цс16, від 09 листопада 2016 року в справі № 234/121/40/14-ц, від 16 листопада 2016 року в справі № 487/10132/14-ц, від 14 грудня 2016 року в справі № 331/7292/15-ц, від 22 лютого 2017 року в справі № 6-17цс17 та постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року в справі № 546/912/16-ц; судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.
На обґрунтовування вимог касаційної скарги зазначає, що суди не дослідили зібрані в справі докази, необґрунтовано відмовили в задоволенні клопотання про витребування доказів, встановили обставини на підставі недопустимих доказів.
Зокрема зазначає, що позивач не надала належних та допустимих доказів, що джерелом набуття спірної квартири були спільні кошти подружжя, тому суди безпідставно вважали, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя. Позивач обрала неправильний спосіб захисту, оскільки вона не є стороною оскаржуваного правочину і відповідно не має права вимагати визнання його недійсним. Про порушення свого права на квартиру позивачу було відомо ще в 2006 році, а відтак позов пред`явлений з пропуском позовної давності.
Оскільки рішення суду першої інстанції скасовано апеляційним судом, то в касаційному порядку не переглядається.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
08 липня 2021 року справа № 638/15614/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
27 вересня 1979 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб.
Відповідно до довідки Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельного кооперативу "Незабудка" № 21 від 19 вересня 2019 року, ОСОБА_2 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_2, є членом кооперативу ЖБК "Незабудка" з 1990 року. Вартість квартири АДРЕСА_3 сплачена повністю у розмірі 16 013 048 крб. Перший пайовий внесок внесений у 1990 році, а останній - у 1996 році.
21 лютого 2007 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
19 березня 2014 року ОСОБА_2 видано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
30 травня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу квартири, на підставі якого право власності на вищевказану квартиру перейшло до ОСОБА_3 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про власність", що діяв на час придбання спірної квартири, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Статтею 16 Закону України "Про власність" передбачалось, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України.
Пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, та після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.
Згідно зі статтями 22, 28, 29 КпШС України, які діяли на час набуття права власності на квартиру, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядав за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
У разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
У цій справі встановлено, що пай за квартиру АДРЕСА_1 внесений в ЖБК "Незабудка" у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, тобто за рахунок спільних коштів подружжя. Доказів протилежного матеріали справи не містять.