ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 420/23460/21
адміністративне провадження № К/990/37140/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року (суддя: Юхтенко Л.Р.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року (судді: Домусчі С.Д., Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні дорожні матеріали" до ГУ Головного управління ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні дорожні матеріали" (далі - ТОВ "Сучасні дорожні матеріали", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.03.2021 року № 6299/15-32-07-10.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що господарські взаємовідносини з поставки нафтопродуктів, які є небезпечним вантажем, характеризуються певною специфікою, яка полягає в дотриманні учасниками таких поставок особливих умов зберігання і транспортування продукції, а господарські операції з придбання таких товарів мають бути оформленими спеціальним пакетом документів. Однак, судами під час вирішення справи не було враховано приписи Інструкції про порядок транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на і організаціях України, затвердженої Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція №281/171/578/155), яка встановлює Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком нафти і нафтопродуктів.
Як підставу касаційного оскарження скаржник вказав на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та застосування норм матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 по справі №816/2211/18, 24.04.2020 по справі №818/783/16, від 26.06.2018 по справі №826/24815/15, від 12.03.2019 по справі №725/254/16-а, від 20.05.2021 по справі №826/16627/18, від 28.05.2021 по справі №819/357/16та від 31.05.2021 по справі №802/2103/15-а.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судове засідання, призначене на 26 липня 2023 року, не відбулось у звязку з оголошенням у м. Києві сигналу "Повітряна тривога" та неналежним повідомленням позивача про дату час та місце судового засідання.
У судове засідання, призначене на 09 серпня 2023 року, позивач явку свого представника не забезпечив, при цьому судом вжито усіх залежних від нього заходів для його належного повідомлення (т. а.с., а.с.35, 37).
Своєю чергою, представник відповідача звернувся до Суду з клопотанням про розгляд справи у порядку письмового провадження, у зв?язку із неможливістю розгляду справи у призначений час, з огляду на неодноразове оголошення у м. Києві сигналу "Повітряна тривога".
За приписами пункту 2 частини першої статті 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду справи по суті й ухвалив здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів справи.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у період з 28.02.2020 до 13.03.2020 на підставі наказу від 17.02.2020 №594 ГУ ДПС в Одеській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сучасні дорожні матеріали", за результатами якої складено Акт від 18.02.2021 №2422/15-32-07-09/41513222.
У ході такої перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем:
1) п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, п.п134.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п.5, п.6, п.10, п.11 П(С)БО №11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20; п.5, п.7, п.5, п.6, п.7, п.10, п.19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі П(С)БО №16) встановлено, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 258 670 грн та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податку на прибуток у сумі 12 482 098 грн;
2) п.198.1, п.198.2,п.198.3,п.198.5 ст.198 ПК У країни, внаслідок чого встановлено завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 1214843 грн.
19 березня 2021 року на підставі вищеозначеного акту податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №6299/15-32-07-10, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 12482098 грн.
Уважаючи вказане вище податкове повідомлення - рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались. Зокрема в акті перевірки відсутні відомості про визначення контрагентам позивача сум податкових зобов`язань у зв`язку із ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам контрагентів за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Своєю чергою, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.
Таким чином, оцінюючи обґрунтованість заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.