ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 640/27462/20
адміністративне провадження № К/990/14015/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Кравчука В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Національної поліції України
про визнання протиправним та скасування протоколу в частині, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Національної поліції України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року (ухвалене у складі головуючого судді Шулежка В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Костюк Л.О., суддів Бужак Н.П., Кобаля М.І.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної поліції України (далі також - відповідач), в якому просив:
визнати протиправною відмову Національної поліції України у призначенні та виплаті ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразової грошової допомоги;
зобов`язати Національну поліцію України призначити та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому підпунктом "б" пункту 3 частини першої статті 99 Закону України "Про національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII), - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому буде прийнято рішення про виплату.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку інвалідністю, що настала внаслідок отримання травми в ході виконання обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, надавши для цього всі необхідні документи, однак відповідачем неправомірно відмовлено в задоволенні такої заяви.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року, позов задоволено повністю.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що днем звільнення позивача, згідно наказу Національної поліції України від 17 грудня 2019 року №1530о/с дск, є 31 грудня 2019 року, а інвалідність позивачу встановлено 19 травня 2020 року, тобто в межах шести місяців після звільнення з поліції. Таким чином, доказами, що знаходяться у справі, підтверджується та відповідачем не спростовано, що позивачем отримана травма в період проходження служби при виконанні службових обов`язків; позивача звільнено у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ; інвалідність встановлена позивачу протягом шести місяців після звільнення зі служби, а тому вказані обставини в сукупності є достатніми для отримання позивачем права на призначення одноразової грошової допомоги згідно з умовами частини першої статті 97 Закону № 580-VIII. Інших законних підстав для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідачем не наведено. З урахуванням такого, суди дійшли висновку, що відмова Національної поліції України у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги є протиправною та не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
6. В обґрунтування касаційної скарги зазначається, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували положення статті 97 Закону № 580-VIII, у зв`язку із цим дійшли неправомірного висновку про наявність у особи права на отримання одноразової грошової допомоги.
7. Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги того, що такої підстави для отримання одноразової грошової допомоги, як інвалідність, внаслідок травми, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, у яких велись бойові дії, не передбачено Законом № 580-VIII.
8. З огляду на це, скаржник наголошує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 97 Закону № 580-VIII у правовідносинах, щодо наявності у особи права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, внаслідок травми, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, у яких велись бойові дії.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
9. Касаційна скарга надійшла до Суду 19 квітня 2023 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 2 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №640/27462/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.
11. Ухвалою Верховного Суду від 9 червня 2023 року задоволено клопотання відповідача про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року в адміністративній справі №640/27462/20 до закінчення її перегляду в касаційному порядку
12. Ухвалою Верховного Суду від 9 серпня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 10 серпня 2023 року.
Позиція інших учасників справи
13. 18 травня 2023 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, ухваленими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
14. Позивач зазначає, що доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій. Позивач вказує на те, що доказами, що знаходяться у справі, підтверджується отримання ним травми в період проходження служби при виконанні службових обов`язків під час перебування у складі миротворчого контингенту у Косово; позивача звільнено у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ і інвалідність встановлена позивачу протягом шести місяців після звільнення зі служби, а тому вказані обставини підтверджують право на призначення одноразової грошової допомоги згідно з умовами частини першої статті 97 Закону № 580-VIII.
15. Також позивач вказує на те, що відповідачем уже добровільно виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року у повному обсязі.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
16. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 1989 року по листопад 2015 року.
17. Відповідно до Закону України "Про участь України в міжнародних миротворчих операціях" від 23 квітня 1999 року № 613-XIV (далі - Закон № 613-XIV), указів Президента України від 2 жовтня 1999 року №1261/99 та від 1 листопада 2000 року №848/1000, на підставі наказу МВС України від 24 червня 2003 року № 314 о/с з 24 червня 2003 року по 24 червня 2004 року старший оперуповноважений в особливо важливих справах Головного управління боротьби з організованою злочинністю МВС України підполковник міліції ОСОБА_1 перебував у тривалому закордонному відрядженні у складі миротворчого персоналу Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в місії ООН у Косово, колишня Союзна Республіка Югославія, для участі в міжнародній миротворчій операції.
18. Згідно з довідкою командира спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово від 24 червня 2004 року підполковник міліції ОСОБА_1 під час відрядження у складі миротворчого персоналу приймав участь в спеціальних операціях по підтриманню міжнародного миру та безпеки. При цьому, згідно наказу МВС України від 24 червня 2003 року № 314 о/с наказано Національній академії внутрішніх справ України призначити працівників, у тому числі ОСОБА_1, на посади згідно з штатним розкладом Спеціального миротворчого центру.
19. Згідно наказу МВС України від 25 червня 2004 року №334о/с "По особовому складу" наказано вважати таким, що з 24 червня 2004 року прибув з тривалого закордонного відрядження після виконання службових обов`язків у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово підполковника міліції ОСОБА_1 та призначено на посаду, з якої його було відряджено.
20. За висновком командира Спеціального миротворчого підрозділу місії ООН у Косово від 30 вересня 2003 року встановлено отримання тілесних ушкоджень патрульними Спеціального миротворчого підрозділу МВС України у Косово, в тому числі позивачем, а саме: струс головного мозку, забій лівого плеча, в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з охороною громадського порядку.
21. Також, відповідно до висновку додаткового службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень, затвердженого першим заступником начальника ГУБОЗ МВС України полковником міліції ОСОБА_2 від 25 липня 2007 року, встановлено, що підполковник міліції ОСОБА_1 під час відрядження у складі миротворчого персоналу Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в місії ООН у Косово отримав тілесні ушкодження у період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю.
22. На підставі вказаного висновку складено акт про нещасний випадок та акт розслідування нещасного випадку, що стався 23 вересня 2003 року у Косово.
23. З огляду на викладене, матеріалами службового розслідування відносно позивача встановлено та підтверджено обставини того, що позивач, у період проходження служби в МВС України під час закордонного відрядження у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України під час виконання службових обов`язків, реалізовував завдання міліції по охороні та забезпеченню громадського порядку за вказівкою регіонального керівництва місії ООН у Косово (Гнилянського регіонального штабу місії ООН у Косово) та діяв у відповідності до наданих йому згідно із Законом України "Про міліцію" повноважень, що підтверджується довідкою командира офісу з координації дій спецпідрозділів поліції місії ООН у Косово ОСОБА_3 та Гнилянським регіональним штабом міжнародної поліції дій миротворців - працівників МВС України, у тому числі позивача.
24. На підставі рапорта позивача від 16 грудня 2019 року та свідоцтва про хворобу №173, виданого Госпітальною військово-лікарською комісією Центрального госпіталю МВС 13 грудня 2019 року, наказом Національної поліції України від 17 грудня 2019 року №1530о/с дск полковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону №580-VIII.
25. Тобто підставою звільнення зі служби стало саме захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а саме отримання травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
26. У подальшому, позивачем отримано довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 19 травня 2020 року серії 12 ААБ № 437373, згідно якої позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку з отриманням травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
27. Позивач звернувся до відповідача із заявою (рапорт) від 20 травня 2020 року, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із інвалідністю, що настала внаслідок захворювання при проходженні служби в органах внутрішніх справ та отриманні травми при виконанні службових обов`язків у країні, де велись бойові дії.
28. Листом Національної поліції України від 19 червня 2020 року №7469/09/29-2020 відмовлено у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з відсутністю в статті 97 Закону № 580-VIII випадку - захворювання, поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, унаслідок якого позивачу установлено інвалідність. Відповідачем зазначено, що у разі встановлення інвалідності у випадках, що не передбачені відповідними пунктами статті 97 вказаного Закону, правові підстави для призначення допомоги відсутні.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
29. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
30. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
31. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
32. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
33. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
34. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи неприйнятні з огляду на таке.
35. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
36. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
37. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
38. У статті 1 та частині першій статті 2 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.
39. Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
40. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
41. Згідно із частиною п`ятою статті 17 Конституції України Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
42. Конституційний Суду України у пункті 3.2. мотивувальної частини Рішення від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 зазначив, що Конституційний Суд України вважає, що частину п`яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки. Таке законодавче регулювання здійснює в межах своїх конституційних повноважень Верховна Рада України, яка, маючи можливість діяти на власний розсуд, визначає обсяг соціального захисту військовослужбовців, втілюючи зміст відповідних конституційних принципів з метою забезпечення справедливого механізму відшкодування за заподіяння шкоди їх здоров`ю чи навіть життю, але не порушуючи самої сутності конституційного права на соціальний захист, особливо в разі втрати такими особами працездатності. На виконання свого конституційного обов`язку, приписів частини п`ятої статті 17 Конституції України Верховна Рада України в Законі визначила обсяг і механізми реалізації соціального захисту військовослужбовців та основні засади державної політики в цій сфері. Згідно зі статтею 1 Закону соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи юридичних і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі; це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, установлених законом. Конституційний Суд України вважає, що з урахуванням вимог частини п`ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України). Крім того, предметом законодавчого регулювання соціального захисту військовослужбовців є питання, пов`язані з тим, що статус військовослужбовців обумовлює високий ризик отримання поранення, ушкодження здоров`я чи навіть загибелі під час виконання службових обов`язків під час захисту Вітчизни.
43. Крім того, Конституційний Суду України у пункті 2.4 рішення від 22 жовтня 2020 року № 12-р/2020 зазначив, що сферу соціального захисту поліцейських урегульовано розділом ІХ Закону № 580, яким визначаються службовий час і час відпочинку (стаття 91), відпустки та обчислення їх тривалості (статті 92, 93), грошове, медичне, житлове забезпечення (статті 94-96), порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги (статті 97-101), пенсійне забезпечення (стаття 102), навчання дітей (стаття 103), захист прав та законних інтересів працівників поліції (стаття 104). Наведені положення Закону № 580 щодо визначення прав поліцейських, які гарантуються державою у разі встановлення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), що пов`язані з проходженням ним служби та перешкоджають подальшому її проходженню, вказують на наявність комплексу організаційно-юридичних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту цих осіб. Зокрема, зі змісту положень пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580 вбачається, що держава гарантує поліцейському, який визнаний особою з інвалідністю (за певних умов), одноразову грошову допомогу, яка відповідно до абзацу першого частини першої статті 97 Закону № 580 є соціальною виплатою. Отримання одноразової грошової допомоги законодавець зумовлює неможливістю подальшого виконання поліцейським своїх обов`язків за станом здоров`я саме як особи, яка перебуває на службі в Національній поліції України.
44. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом № 580-VIII.
45. До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі - Закон № 565-XII) та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок №850).
46. Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
47. Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
48. Відповідно до пункту 5 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII (набрав чинності 7 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.
49. Разом з тим, згідно з пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Закону № 565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №580-VIII.
50. Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 97 Закону №580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
51. За приписами пункту 4 частини першої статті 97 Закону №580-VIII підставою для виплати одноразової грошової допомоги є визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
52. Таким чином, зазначене положення Закону №580-VIII застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1. причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2. інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3. причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
53. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 7 вересня 2018 року у справі №359/1238/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 296/9456/16-а, від 29 жовтня 2018 року у справі №287/129/17-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 822/3788/17, від 14 листопада 2018 року у справі №822/2525/17, від 14 листопада 2018 року у справі №821/182/18, від 13 листопада 2018 року у справі №822/3331/17, від 14 листопада 2018 року у справі №823/1225/18, від 23 листопада 2018 року у справі №822/1450/18, від 23 листопада 2018 року у справі №822/1872/18, від 23 листопада 2018 року у справі №822/962/18, від 22 січня 2019 року у справі № 2340/2663/18, від 20 лютого 2019 року у справі №812/484/18, від 15 квітня 2019 року у справі № 823/1798/18, від 10 жовтня 2019 року у справі №822/1083/18, від 5 лютого 2020 року у справі №810/836/18, від 30 березня 2020 року у справі №826/2761/18, від 23 квітня 2020 року у справі №822/999/18, від 13 травня 2020 року у справі №810/593/18, від 13 травня 2020 року у справі №810/593/18 та від 2 листопада 2022 року у справі № 140/6115/21.