Постанова
Іменем України
10 серпня 2023 року
місто Київ
справа № 2-7115/07
провадження № 61-892св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільдерев",
особа, яка подала апеляційну скаргу, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліс Сервіс",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивачки
ОСОБА_1 у листопаді 2007 року звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільдерев"
(далі - ТОВ "Тернопільдерев"), у якому просила:
- визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна: тринадцяти дерев`яних будинків відпочинку під інвентарними номерами 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 61, 62, 63, 64 та 1/2 частини будинку павільйону-їдальні, що знаходяться на території бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1" біля смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області (територія Будацької коси), укладений 28 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Тернопільдерев";
- визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме на тринадцять дерев`яних будинків відпочинку під інвентарними номерами 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 61, 62, 63, 64 та на 1/2 частину будинку павільйону-їдальні, що знаходяться на території бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1" біля смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області (територія Будацької коси).
Позивачка обґрунтовувала вимоги позову тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договорукупівлі-продажу нерухомого майна від 28 вересня 2007 року, хоча при укладенні договору вони домовились щодо усіх істотних умов, між ними відбулося повне виконання договору та передання предмета договору згідно з актом приймання-передання від 28 вересня 2007 року.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
Директор ТОВ "Тернопільдерев" Бойко Михайло Степанович визнав позов та пояснив, що на той момент у товариства немає коштів для нотаріального посвідчення договору.
Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції
Рішенням від 10 грудня 2007 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області задовольнив позов ОСОБА_1 .
Суд визнав дійсним договір купівлі-продажу дерев`яних будинків відпочинку з інвентарними номерами 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 61, 62, 63, 64 та 1/2 частини будинку павільйону-їдальні, що знаходяться на території бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" біля смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області (територія Будацької коси), укладений 28 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Тернопільдерев".
Визнав за ОСОБА_1 право власності на дерев`яні будинки відпочинку з інвентарними номерами 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 61, 62, 63, 64 та 1/2 частину будинку павільйону-їдальні, що знаходяться на території бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" біля смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області (територія Будацької коси), придбані нею згідно з договором купівлі-продажу від 28 вересня 2007 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що позивачка виконала умови договору купівлі-продажу, проте у зв`язку з ухиленням відповідача договір не було посвідчено нотаріально.
Стислий виклад змісту рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліс Сервіс"
(далі - ТОВ "Ліс Сервіс") як особа, прав та інтересів якої стосується рішення суду першої інстанції, звернулося до апеляційного суду із апеляційною скаргою.
Ухвалою від 26 квітня 2021 року Тернопільський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження, а ухвалою від 02 серпня 2021 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Ліс Сервіс" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня 2007 року.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що ТОВ "Ліс Сервіс" не є стороною договору купівлі-продажу спірного майна від 28 вересня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Тернопільдерев". У разі порушення або невиконання ТОВ "Тернопільдерев" умов договору про спільну діяльність від 17 серпня 2007 року ТОВ "Ліс Сервіс" має право на звернення до суду за захистом своїх прав. Тож, оскільки ТОВ "Ліс Сервіс" не довело того, що під час ухвалення рішення суд першої інстанції вирішив питання щодо його прав чи інтересів на спірне нерухоме майно, суд закрив апеляційне провадження за скаргою неучасника справи на підставі пункту 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Постановою від 19 січня 2022 року Верховний Суд задовольнив частково касаційну скаргу ТОВ "Ліс Сервіс", скасував ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року та передав справу до суду апеляційної інстанціїдля продовження розгляду.
Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки усім доводам апеляційної скарги щодо порушення прав та інтересів заявника оскарженим рішенням суду першої інстанції, а також законності самого рішення. Апеляційний суд не врахував доводи про те, що
ТОВ "Ліс Сервіс" є фактичним володільцем та користувачем спірного майна на підставі укладеного 17 серпня 2007 року з ТОВ "Тернопільдерев" договору про спільну діяльність, а також те, що належне ТОВ "Тернопільдерев" спірне майно передано ТОВ "Ліс Сервіс" за актом приймання-передання внеску від 17 серпня 2007 року.
Верховний Суд виснував, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня 2007 року стосується прав та інтересів ТОВ "Ліс Сервіс", тому це товариство мало право оскаржити це рішення в апеляційному порядку, а апеляційний суд повинен був перевірити доводи заявника й ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Відтак, висновок апеляційного суду про наявність підстав для закриття апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, є необґрунтованим, а оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права.
Постановою від 18 серпня 2022 року Тернопільський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ТОВ "Ліс Сервіс", скасував рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня 2007 року, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Суд здійснив розподіл судових витрат.
Апеляційний суд врахував вказівки Верховного Суду та зробив висновок, що рішення суду першої інстанції стосується прав та інтересів ТОВ "Ліс Сервіс".
Також врахувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 754/2339/16-ц та у постановах Верховного Суду від 04 березня 2019 року в справі № 665/2266/16-ц
(провадження № 61-29416св18), від 30 жовтня 2019 року в справі № 140/2001/17 (провадження № 61-48764св18), суд апеляційної інстанції виснував, що саме лише небажання сторони нотаріально посвідчувати договір з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 Цивільного кодексу України. Також апеляційний суд врахував, що позивачка не довела того, що можливість нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28 вересня 2007 року втрачена.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Позивачка ОСОБА_1 10 січня 2023 року з використанням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року, залишити в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня 2007 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначила, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20), відповідно до яких рішення є таким, що ухвалено про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд безпосередньо зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між суб`єктом апеляційного оскарження і сторонами спору не може братися до уваги.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ТОВ "Тернопільдерев" у квітні 2023 року та ТОВ "Ліс Сервіс" у травні 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслали до Верховного Суду відзиви, у яких просили касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 22 березня 2023 року Верховний Суд поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженняпостанови Тернопільського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року, відкрив касаційне провадження у справі.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 17 серпня 2007 року ТОВ "Тернопільдерев" та ТОВ "Ліс Сервіс" уклали договір про спільну діяльність, за умовами якого сторони зобов`язалися шляхом об`єднання своїх зусиль і майна, яке їм належить на відповідних правових підставах, співпрацювати для досягнення спільної господарської мети, а саме будівництва, утримання, проведення ремонтно-відновлювальних робіт та експлуатації приміщень дерев`яних будинків відпочинку з інвентарними номерами 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, господарчого будинку з інвентарним номером 74, загальною площею 159, 30 кв. м, та їдальні з інвентарним номером 78, загальною площею 602, 93 кв. м, що розташовані на території бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" біля смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області (територія Будацької коси).
Належне ТОВ "Тернопільдерев" майно передано ТОВ "Ліс Сервіс" за актом приймання-передання внеску від 17 серпня 2007 року.
28 вересня 2007 року ТОВ "Тернопільдерев", від імені якого діяв директор Бойко М. С. на підставі статуту та рішення загальних зборів товариства від 28 вересня 2007 року, та ОСОБА_1 в простій письмовій формі уклали договір купівлі-продажу дерев`яних будинків відпочинку з інвентарними номерами 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 61, 62, 63, 64 та 1/2 частини павільйону-їдальні, що знаходяться на території бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" біля смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області (територія Будацької коси).
28 вересня 2007 року ТОВ "Тернопільдерев" передало ОСОБА_1 зазначене нерухоме майно, що підтверджується актом приймання-передання нерухомого майна.
За придбане нерухоме майно ОСОБА_1 сплатила ТОВ "Тернопільдерев" суму в 1 800, 00 грн.
ТОВ "Ліс Сервіс", яке не брало участі у розгляді справи про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно, 03 жовтня 2020 року надіслало ТОВ "Тернопільдерев" повідомлення-претензію щодо забезпечення дотримання умов договору про спільну діяльність.