Постанова
Іменем України
04 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 522/18605/17
провадження № 61-12499св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк", ОСОБА_2,
третя особа - Київський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2021 року у складі судді Шенцевої О. П.та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сегеди С. М., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (далі - ПАТ "МТБ Банк"), ОСОБА_2, третя особа - Київський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання договору поруки припиненим, посилаючись на те, що на забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором від 18 квітня 2008 року № 00971/RO між ним та Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" (далі - ВАТ "Морський транспортний банк"), правонаступником якого є ПАТ "МТБ Банк", було укладено договір поруки № 03404rО, за яким він зобов`язався перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором. Оскільки ОСОБА_2 перестала належним чином сплачувати заборгованість за кредитним договором з грудня 2008 року, то в силу положень частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) порука, яка виникла на підставі вищезгаданого договору поруки, є припиненою з 17 травня 2009 року. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати припиненими з 17 травня 2009 року правовідносини, передбачені договором поруки № 03404rО, укладеним 18 квітня 2008 року між ним та ВАТ "Морський транспортний банк" на забезпечення виконання кредитного договору від 18 квітня 2008 року № 00971/RO.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що оскільки є рішення суду, яке набрало законної сили і яким задоволені вимоги кредитора до поручителя, то відсутні підстави для застосування положень статті 559 ЦК України.
Постановою Одеського апеляційного суду від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2018 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 березня 2020 року - без змін.
Судове рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача в ситуації, коли кредитор вже звернувся із вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений. Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту. Отже, ухвалення судом рішення у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості. У справі, яка переглядається, судами встановлено, що заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2010 року у справі № 2-685/10 задоволено позов ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником якого є ПАТ "МТБ Банк", до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18 квітня 2008 року № 00971/RO й ухвалено стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь банку 499 097,98 грн. Рішення суду набрало законної сили 06 квітня 2010 року. Отже, за наведених обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок, що не може бути припиненою порука за наявності рішення про стягнення з поручителя на користь кредитора заборгованості за кредитним договором.
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2018 року в цій справі з підстав скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що в судовому рішенні, яке він просить переглянути за нововиявленими обставинами, міститься посилання на заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2010 року у справі № 2-685/10, залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року, як підставу для відмови в задоволенні його позову до ПАТ "МТБ Банк", ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим. Разом з тим постановою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року була скасована постанова Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року в частині задоволених позовних вимог ВАТ "Морський транспортний банк" до ОСОБА_2 як позичальника про стягнення процентів, пені, штрафів за недодержання графіка погашення основної заборгованості та в частині задоволених позовних вимог ВАТ "Морський транспортний банк" до нього як поручителя про стягненнязаборгованості за тілом кредиту, процентами, пенею, штрафами та передано справу № 2-685/10 у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2018 року за нововиявленими обставинами, рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2018 року залишено в силі.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що саме по собі скасування заочного рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2010 року у справі № 2-685/10 не може вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену Приморським районним судом міста Одеси у рішенні, яке заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами. Таким чином, зазначенні ОСОБА_1 доводи щодо необхідності перегляду за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2018 року в цій справі свідчать про його незгоду із судовим рішенням, направлені на переоцінку доказів, а відтак, відсутні підстави для задоволення заяви.
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Шепеля В. С. залишено без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2021 року - без змін.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки вони не є тими істотними обставинами, які могли б спростувати висновки суду. Постановою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року, на яку посилається ОСОБА_1 як на підставу для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, було лише частково скасовано постанову Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року та у відповідній частині направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, який наразі триває, що спростовує твердження заявника про повне скасування заочного рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2010 року у справі № 2-685/10. Крім того, в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одесивід 07 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 березня 2020 року в цій справі залишено без змін, наведено правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15, зокрема про те, що після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника; такий окремий позов не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, з тих підстав, що порука припинилася. Отже, з урахуванням встановлених обставин та зазначених правових норм висновки суду першої інстанції про те, що обставини та факти, на які посилається заявник, не призведуть до постановлення іншого рішення у справі, яка переглядається, є правильними, оскільки часткове скасування постанови Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року не може вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену Приморським районним судом міста Одеси в рішенні, яке заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У грудні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, задовольнити його заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, постановити нове рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 зазначив, що суди попередніх інстанцій розглянули заяву без повного з`ясування обставин справи. Підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, було саме заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2010 року у справі № 2-685/10, тоді як своєю постановою від 02 грудня 2020 року Верховний Суд фактично скасував згадане заочне рішення та постанову Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року, направивши у відповідній частині справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Таким чином, наведені ним обставини є нововиявленими у розумінні пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції не виконав вимоги щодо належного повідомлення про розгляд справи відповідача ОСОБА_2 . Крім того, апеляційний суд проігнорував заяву його представника - адвоката Шепеля В. С. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. При цьому 10 листопада 2022 року, за годину до судового засідання, він прибув до Одеського апеляційного суду, однак охорона суду відмовилася пропустити його до зали судових засідань, пославшись на розпорядження голови суду, що є порушенням його права на доступ до правосуддя та ефективний захист.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судувід 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду міста Одеси.
05 липня 2023 року справа № 522/18605/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 23 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2010 року у справі № 2-685/10, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року, позов ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником якого є ПАТ "МТБ Банк", задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ВАТ "Морський транспортний банк" заборгованість за кредитним договором від 18 квітня 2008 року № 00971/RO в загальному розмірі 499 097,98 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 2-685/10 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у частині задоволених позовних вимог ВАТ "Морський транспортний банк" до ОСОБА_2 про стягнення процентів, пені, штрафів за недодержання графіка погашення основної заборгованості та в частині задоволених позовних вимог ВАТ "Морський транспортний банк" доОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами, пенею, штрафами скасовано та передано справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2010 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у частині задоволених позовних вимог ВАТ "Морський транспортний банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 386 483,47 грн залишено без змін.
Це судове рішення суд касаційної інстанції мотивував, зокрема тим, що апеляційний суд: не врахував, що кредитним договором передбачено виконання шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком), у зв`язку з чим не з`ясував, чи припинилася порука ОСОБА_1 за окремими платежами; не з`ясував, за який період нараховані проценти; не врахував, що після настання строку виконання договору кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України; не звернув увагу на те, що судом першої інстанції стягнуто штрафи та пеню за одне порушення. Тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін в частині позовних вимог банку: до ОСОБА_2 - про стягнення процентів, штрафів та пені; до ОСОБА_1 - про стягнення заборгованості за тілом кредиту, штрафів та пені.
Наразі справа № 2-685/10 ще перебуває на новому розгляді в суді апеляційної інстанції, тобто спір про стягнення з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не вирішено остаточно по суті.
Судами також встановлено, що рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2018 року в цій справі, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11 березня 2020 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "МТБ Банк", ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим відмовлено.
Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2018 року в цій справі за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 послався на скасування заочного рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2010 року у справі № 2-685/10, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, і мотивував заяву наявністю вищезгаданої постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.