Постанова
Іменем України
02 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 761/553/21
провадження № 61-12772св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року в складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона" (далі - КП "Муніципальна охорона") про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що він працював на посаді водія спецтранспорту реагування КП "Муніципальна охорона".
19 серпня 2019 року під час виконання своїх функціональних обов`язків водія, він разом із групою швидкого реагування прибули на виклик на територію парку ім. М. Рильського у місті Києві, де близько 22:30 год до їх автомобіля під`їхала невідома машина, із заднього вікна якої були здійснені постріли в його сторону, в той час він перебував за кермом службового автомобіля.
У результаті пострілів ОСОБА_1 отримав вогнепальне поранення у голову в районі лівого ока, в подальшому перебував на лікарняному 126 днів безперервно та втратив 45% своєї первісної працездатності.
Позивач зазначає, що діями відповідача КП "Муніципальна охорона", який не забезпечив безпечні умови праці, йому заподіяна моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав як безпосередньо під час травмування, так і тих, які отримує по теперішній час.
Враховуючи наведене, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з КП "Муніципальна охорона" на його користь завдану моральну шкоду у розмірі 5 184 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що позивач не надав доказів, що саме внаслідок порушення відповідачем умов безпечної праці позивачу була спричинена моральна шкода.
Як встановлено судами відповідач, отримавши виклик про порушення громадського порядку, в межах своєї компетенції та статутних документів відправив на місце групу швидкого реагування. Позивач був водієм у цій групі та діяв у межах своїх обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, здійснюючи доставку групи на місце виклику.
Отримавши виклик про порушення громадського порядку, відповідач наперед не знав та не міг знати про характер правопорушення, осіб, які його вчиняють, їх кількість, наявність у них зброї та іншу інформацію. Тому безпідставними є твердження позивача, що він разом із групою не мав виїжджати на виклик, а відповідач повинен був повідомити про порушення громадського порядку відповідні правоохоронні органи.
Статутні документи КП "Муніципальна охорона" не передбачають обов`язку відповідача видавати водію групи реагування засоби захисту: шолом, бронежилет, вогнепальну зброю тощо.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
15 грудня 2022 року ОСОБА_2, засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року в указаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, не передаючи справу на новий розгляд.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 та постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 211/2524/16-ц, від 15 січня 2021 року у справі № 210/2262/19, від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21, від 27 червня 2022 року у справі № 415/380/20.
Заявник вказує, що він отримав травми під час виконання ним трудових обов`язків, а тому наявні підстави, передбачені статями 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. При цьому вина роботодавця не є умовою настання такого виду юридичної відповідальності.
Висновки судів про те, що не встановлено вину відповідача є безпідставними, оскільки відповідно до статті 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Вина КП "Муніципальна охорона" підтверджується висновком МСЕК від 22 січня 2020 року, згідно з яким ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності по зору внаслідок трудового каліцтва. Таким чином, наявні правові підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок виробничої травми.
Крім того, доказом вини власника є акт про нещасний випадок на виробництві.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У березні 2023 року КП "Муніципальна охорона" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило її залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді водія спецтранспорту реагування КП "Муніципальна охорона".
19 серпня 2019 року о 22 год 30 хв. стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав вогнепальне поранення у голову в районі ока.
Постановою старшого слідчого СУ ГУ НП в м. Києві старшого лейтенанта поліції Андронової А. С. від 30 вересня 2019 року ОСОБА_1 визнано потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100010007004 від 20 серпня 2019 року.
14 січня 2020 року комісією, утвореною наказом від 27 серпня 2019 року № 51 по КП "Муніципальна охорона", складено Акт розслідування нещасного випадку за формою П(Н-1/П), що стався 19 серпня 2019 року о 22 год. 30 хв.
В цьому акті зазначено, що нещасний випадок стався на території парку ім. М. Рильського на розі вулиць Голосіївської, генерала Родимцева та Голосіївського проспекту за адресою: м. Київ, вул. Генерала Родимцева, 6-А. Комісією встановлено, що до автомобіля ОСОБА_1 під`їхав автомобіль марки Мерседес, із заднього вікна якого були здійснені постріли у вікно ОСОБА_1, який знаходився за кермом автомобіля КП "Муніципальна охорона". У результаті цього ОСОБА_1 отримав вогнепальне поранення у голову в районі лівого ока та був направлений до лікарні, де встановлено відповідний діагноз.
Нещасний випадок з ОСОБА_1 стався в робочий час, під час виконання ним трудових обов`язків.
Згідно з довідкою, виданою медико-соціальною експертизою (МСЕК) 22 січня 2020 року за результатами визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності по зору.
Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової психологічної експертизи від 19 травня 2021 року ситуація, яка сталася 19 серпня 2019 року з ОСОБА_1, є психотравмуючою для нього та заподіяла йому моральну шкоду. Орієнтовний еквівалент грошової компенсації моральної шкоди, завданої ОСОБА_1, складатиме еквівалент 864 мінімальних заробітних плат, що установлені на момент розгляду справи судом.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо підстав відповідальності роботодавця
За частинами першою, другою статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
У статті 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.