Постанова
Іменем України
02 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 707/1704/21
провадження № 61-12698св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1,відповідач третя особа - - ОСОБА_2, орган опіки та піклування міста Черкаси, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року в складі колегії суддів Вініченка Б. Б., Фетісової Т. Л., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі також - відповідач), третя особа - орган опіки та піклування міста Черкаси про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
Позовна заява мотивована тим, що позивач та відповідач є батьками малолітньої ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). У 2019 році відповідач припинив спілкування та будь-які стосунки з дитиною, зв`язок з нею не підтримує, її життям, здоров`ям, навчанням, духовним та матеріальним розвитком не цікавиться, матеріально дитині не допомагає. ОСОБА_2 ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами своєї дитини, її станом здоров`я, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до внутрішнього світу своєї доньки; не створює та не забезпечує умов для отримання освіти. Відповідач не приділяє увагу навчанню дитини. Тобто відповідач, покладених на нього батьківських обов`язків не виконує: не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. За таких обставин створились умови, які шкодять інтересам дитини.
З липня 2020 року на телефон ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_3 надходять дзвінки від колекторів. Дитина боїться свого батька, не бажає зустрічатись з ним, та не бажає, щоб він забрав її від матері. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються ОСОБА_1 самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. ОСОБА_1 має постійних дохід, місце проживання, забезпечує дитину.
Враховуючи викладене та висновок органу опіки та піклування Черкаської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, позивач просила суд:
- позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_2 судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 01 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо його дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, аліменти на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 липня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Розподілено судові витрати.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що є встановленим той факт, що з 2020 року відповідач фактично свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов`язків щодо дочки.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав оскаржив до апеляційного суд відповідач. В частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів рішення суду не оскаржувалося та в апеляційному суді не переглядалося.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 липня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав та розподілу судових витрат скасовано, та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Розподілено судові витрати.
Попереджено ОСОБА_2 про належне виконання своїх обов`язків по вихованню своєї дитини.
Постанова мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки відповідача, як батька, свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками та умисного ухилення від їх виконання. З урахуванням обставин спірних правовідносин суд дійшов висновку, що у справі недостатньо доказів для застосування до відповідача як батька крайнього заходу впливу - позбавлення батьківських прав відносно дочки, а тому позовні вимоги про позбавлення батьківських прав не можуть бути задоволені. Разом із цим, суд не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, визнавши його необґрунтованим. Суд також стягнув з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги, а також стягнув з відповідача на користь держави судовий збір відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки в частині стягнення аліментів позовні вимоги задоволені судом першої інстанції, позивач за Законом України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору за подання такої вимоги до суду, однак місцевимй суд помилково не здійснив розподіл судових витрат в цій частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Смітюх І. І. надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року. У касаційній скарзі вона просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року та залишити в силі рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 липня 2022 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 09 січня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, та витребував справу з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року позивач вказувала про застосування в оскаржуваному рішенні норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 15 травня 2019 року у справі № 490/10338/15-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 211/559/16-ц, від 21 липня 2021 року у справі № 202/7712/18, від 20 вересня 2021 року у справі № 350/1696/19, від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20, від 12 січня 2022 року у справі № 640/15771/19, від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19, від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Позиція інших учасників
У лютому 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Горстка Я. В. надіслала через систему "Електронний суд" та засобами електронного поштового зв`язку відзиви на касаційну скаргу позивача. Вказувала не необґрунтованість доводів касаційної скарги, законність та правильність оскаржуваною постанови апеляційного суду. Просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження від 29 квітня 2009 року серія НОМЕР_1 .
Згідно довідки з приватної школи бальних танців "ELITE DANCE" від 14 липня 2021 року, ОСОБА_4 2009 року народження дійсно навчається в даній школі з 2017 року. Єдиною дорослою контактною особою, що фінансує навчання ОСОБА_4, відповідає за її доставку на навчання є матір - ОСОБА_1 . Батько дитини, ОСОБА_2, не приймає участь в організаційних та фінансових питаннях щодо навчання, виховання дитини, забезпечення її транспортування до школи та після школи.В справі наявні копії квитанцій щодо сплати ОСОБА_1 коштів за заняття танцями ФОП ОСОБА_5 за 2017-2020 роки.
За довідкою виконавчого комітету Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 31 серпня 2021 року № 876 ОСОБА_1 дійсно зареєстрована та проживає у домоволодінні, розташованому на АДРЕСА_1 . Також в домоволодінні зареєстрована та проживає ОСОБА_3, 2009 року народження.
Відповідно до довідки ТОВ "Черкасиміськбуд" від 06 вересня 2021 року ОСОБА_1 працює у товаристві з 14 лютого 2006 року на посаді фінансового директора, місячний оклад - 7 700,00 грн.
За місцем роботи ОСОБА_1 характеризується позитивно згідно даних характеристики від 06 вересня 2021 року, наданої ТОВ "Черкасиміськбуд".
Згідно довідки лікаря-педіатра ОСОБА_9 від 25 листопада 2021 року, ОСОБА_4, 2009 року народження є її пацієнткою, про що підписано відповідний договір. Дитина на постійній основі проходить усі необхідні для її віку обстеження та отримує лікування та вакцинування за необхідності. ОСОБА_1 - мати дитини є єдиною контактною особою, з якої лікар спілкувалася щодо пацієнтки та єдиною особою, яка доставляє дитину до клініки та відповідає за її безпеку.
Відповідно до довідки з управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 13 вересня 2021 року № 20297-01-10, ОСОБА_2 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 з 20 травня 2005 року до 10 серпня 2021 року. Він знятий з реєстрації місця проживання на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2021 року у справі № 711/5412/20.
За висновком від 01 липня 2021 року № 415/30-03-03, наданого виконавчим комітетом Черкаської міської ради, визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 .
Згідно характеристики на ОСОБА_3, ученицю 7-Б класу Першої міської гімназії Черкаської міської ради Черкаської області, вона навчається в даному освітньому закладі з 01 вересня 2009 року. Дитина характеризується позитивно. Під час навчання дитини у п`ятому класі, батько дитини - ОСОБА_2 активно спілкувався з класним керівником та педагогами, неодноразово організовував та брав участь у різних шкільних заходах. Проявляв інтерес до успіхів та невдач дитини. Протягом навчання у шостому класі і станом на сьогоднішній день, у зв`язку з карантинними обмеженнями, що не дозволяють доступ батьків до приміщення гімназії, взаємодія батьків із учителями була обмеженою. Вищезазначені якості характеристики підтверджує і вчителька початкових класів ОСОБА_6, яка навчала ОСОБА_4 2009-2013 роки. ОСОБА_3 має друзів серед однокласників, не конфліктує, вміє працювати у колективі.
У справі наявні чеки щодо оплати ОСОБА_2 навчання ОСОБА_4 в Черкаській дитячій художній школі ім. Данила Нарбута за 2018-2020 роки Згідно наданих дублікатів чеків, ОСОБА_2 у 2022 році було здійснено перерахування коштів ОСОБА_3 на загальну суму 6 000 грн.
З листа структурного підрозділу Черкаської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги від 08 грудня 2021 року № 270 видно, що в 2020 році до ОСОБА_2 здійснено 5 викликів бригади швидкої медичної допомоги.
З 2020 року батьки ОСОБА_3 - позивач та відповідач почали проживати окремо, після чого відповідач припинив спілкування як з позивачем, так і з дитиною, що ним не заперечувалось.
Після подання зазначеного позову у липні 2021 року відповідач почав добровільно перераховувати кошти на утримання дочки, що підтверджується копіями квитанцій.
На виконання ухвали апеляційного суду від 29 вересня 2022 року від виконавчого комітету Черкаської міської ради надійшов лист від 20 жовтня 2020 року № 448/30-03-03, в якому зазначено, що з вересня 2021 року до вересня 2022 року ОСОБА_2 не звертався до органу опіки та піклування м. Черкаси чи служби у справах дітей Черкаської міської ради із заявами, щодо порушення його прав та обов`язків по вихованню та утриманню дочки ОСОБА_3 . Виконавчий комітет Черкаської міської ради, як орган опіки та піклування підтримує висновок від 01 липня 2021 року за №415/30-03-03, та вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітньої дочки ОСОБА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржується на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право
на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).
За частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).
ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1, посилалась, зокрема, на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дочки, не приймає участі у її житті, не забезпечує необхідного утримання дитини, не спілкується з нею.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.