Постанова
Іменем України
01 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 640/24218/18
провадження № 61-4111св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: фізична особи-підприємець ОСОБА_2, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємець Іван Олександрович, Київський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
треті особи: комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради, ОСОБА_3, акціонерне товариство "Правекс-Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2021 року в складі судді Єфіменко Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року в складі колегії суддів Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємця І. О., Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі також - Київський ВДВС), треті особи: комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради (далі - КП "ХМБТІ"), ОСОБА_3, акціонерне товариство "Правекс-Банк" про визнання недійсними протоколу та акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання відсутнім права власності та визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення виконкому Київської районної ради м. Харкова від 02 листопада 2004 року № 280-5 позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .
За рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 січня 2008 року в порядку поділу майна подружжя за позивачем та її колишнім чоловіком ОСОБА_3 визнано право власності по 1/2 частці цієї квартири. Однак останній не здійснив державну реєстрацію права власності на належну йому частку спірної квартири.
23 березня 2009 року КП "ХМБТІ" видало витяг, згідно якого право власності на спірну належить в цілому ОСОБА_1 .
Позивач вважає незаконним видане 28 грудня 2012 року ОСОБА_2 свідоцтво про право власності у якому вказана реєстрація 1/2 частки спірної квартири на праві власності за ОСОБА_3 .
26 червня 2020 року позивач подала заяву "про зміну предмету або підстави позову", в якій виклала додаткові доводи. Зокерма, зазначила, що ОСОБА_3 не є боржником у зведеному виконавчому провадженні № 29452919, а тому посилання на це провадження в акті проведення прилюдних торгів від 26 грудня 2012 року безпідставне. Відсутність у матеріалах нотаріальної справи у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємця І. О. протоколу прилюдних торгів № 20-0143/12-49 свідчить про безпідставність посилання на цей протокол у акті державного виконавця від 26 грудня 2012 року. Факт розрахунку за придбану на торгах частку спірної квартири відповідачем не доведений. Вважає, що ФОП ОСОБА_2 набула у влаісність 1/2 частку спірної квартири незаконно.
Позивач остаточно просила суд:
- визнати недійсним протокол від 19 грудня 2012 року № 20-0143/12-49 про проведення прилюдних торгів та акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 26 грудня 2012 року, затвердженого начальником Київського ВДВС 26 грудня 2012 року при примусовому виконанні у зведеному виконавчому провадженні № 29452919 за виконавчими листами № 2-3594/10/04 від 26 травня 2011 року, № 2-3594/10/04 від 26 травня 2011 року, № 2-1569/09/17 від 01 жовтня 2011 року, а саме: 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 (загальною площею 39,6 кв. м, житловою - 16,4 кв. м) як майна ОСОБА_3 ;
- визнати відсутнім права окремого продажу частини предмету іпотеки, а саме, 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, як майна ОСОБА_3 у зведеному виконавчому провадженні № 29452919, виконавчих провадженнях № 27819452, № 29422919, за виконавчими листами № 2-3594/10/04 від 26 травня 2011 року, № 2-1569/09/17 від 01 жовтня 2009 року, № 2-3594/10/04 від 26 травня 2011 року;
- визнати відсутнім права складання та затвердження акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 26 грудня 2012 року через відсутність проведення прилюдних торгів з реалізації майна, що є предметом іпотеки від 19 грудня 2012 року та відсутність зведеного виконавчого провадження № 29452919 з зазначенням боржника ОСОБА_3 (яке складається з виконавчих проваджень № 15436992, № 16284769, № 27819452, № 27820999), та проведення стягнення за виконавчими листами № 2-1569/09/17 від 01 жовтня 2009 року про стягнення коштів - 298 110,70 грн, № 2-3594/10/04 від 26 травня 2011 року про продаж предмета іпотеки в рахунок погашення боргу в сумі 486 910,87 грн, № 2-3594/10/04 від 26 травня 2011 року про стягнення коштів у сумі 850 грн;
- визнати недійсним свідоцтво, посвідчене приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємцем І. О. від 28 грудня 2012 року № 3543 про право власності ФОП ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію прав за цим свідоцтвом з одночасною зміною судовим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства шляхом припинення права власності ФОП ОСОБА_2 ;
- визнати відсутнім право видачі свідоцтва від 28 грудня 2012 року № 3543 про право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію прав за цим свідоцтвом з одночасною зміною судовим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства шляхом припинення права власності ФОП ОСОБА_2 на це майно;
- визнати недійсним (незаконним) протокол від 19 грудня 2012 року № 20-0143/12-49 про проведення прилюдних торгів та акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 26 грудня 2012 року, затвердженого начальником Київського ВДВС 26 грудня 2012 року при примусовому виконанні у зведеному виконавчому провадженні № 29452919 за виконавчими листами № 2-3594/10/04 від 26 травня 2011 року, № 2-1569/09/17 від 01 жовтня 2009 року, № 2-3594/10/04 від 26 травня 2011 року, а саме, 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 як майна ОСОБА_3 ;
- визнати відсутнім права у ФОП ОСОБА_2 на майно - 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва від 28 грудня 2012 року № 3543 та припинити право власності ФОП ОСОБА_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 39,6 кв. м, житловою - 16,4 кв. м).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний, дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог. З огляду на встановлені обставини цієї справи, суди виснували, що станом на час проведення оспорюваних прилюдних торгів та видачі відповідачу ФОП ОСОБА_2 спірного свідоцтва про право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3, останній був власником цього майна, тому це майно могло бути реалізоване в порядку примусового виконання судового рішення (шляхом продажу на прилюдних торгах). Доводи позивача на відсутність у ОСОБА_3 майнових прав на 1/2 частку зазначеної квартири спростовані в ході розгляду справи.
Крім того, процедура проведення спірних прилюдних торгів 19 грудня 2012 року з реалізації 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 була предметом судового дослідження у справі № 640/2462/13-ц за позовом ПАТ КБ "Правекс-Банк", ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ТОВ "ТД ЕЛІТ СЕРВІС", Київського ВДВС, третя особа - ФОП ОСОБА_2 про визнання прилюдних торгів недійсними, скасування протоколу про проведення прилюдних торгів. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 13 червня 2013 року у цій справі у задовленні позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року. У касаційній скарзі вона просить рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 11 квітня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, та витребував справу з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження рішення Київського районного суду міста Харкова від 21 грудня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року позивач вказує застосування в оскаржуваних рішеннях норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України: від 18 вересня 2013 року у справі № 6-76цс13, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15, від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-1582цс16 та постановах Верховного Суду: від 19 червня 2021 року (правильно - 2019 року) у справі № 643/17966/14-ц, від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18.
Касаційна скарга подана за пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиція інших учасників справи
У травні 2023 ОСОБА_2 надіслала через систему "Електронний суд" відзиви на касаційну скаргу. Вказувала про необґрунтованість її доводів та просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 16 січня 1992 року до 25 вересня 2006 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .
Під час шлюбу ними як подружжям набута у власність квартира АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 15 березня 2005 року, виданого за рішенням виконкому Київської районної ради м. Харкова від 01 листопада 2004 року № 280-5, зареєстрована за ОСОБА_1 у КП "ХМБТІ" 22 березня 2005 року.
03 березня 2006 року між ОСОБА_1 (як продавцем) та ОСОБА_9 (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
20 березня 2006 року між ОСОБА_9 (як продавцем) та ОСОБА_3 (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
20 березня 2006 року між акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк" та ОСОБА_3 укладено два договори. кредитний договір № 12006-035/06Р, за яким ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 33 000 доларів США, та іпотечний договір, за яким ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 12006-035/06Р передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
27 червня 2006 року з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 20 березня 2006 року № 12006-035/06Р, між АКБ "Правекс-Банк" ОСОБА_1 як поручителм був укладений договір поруки, за яким позивач зобов`язалась нести солідарну відповідальність перед банком за виконання ОСОБА_3 зобов`язань за зазначеним кредитним договором.
За рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2006 року був розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 17 квітня 2007 року в справі № 2-486/07/10 визнано недійсними: договори купівлі-продажу квартири від 03 березня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 ; договір купівлі-продажу від 20 березня 2006 року, вчинений між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 .
За рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 січня 2008 року, залишеним залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2008 року, в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано право власності по 1/2 частці квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
Ухвалою Верховного Суду України від 27 серпня 2008 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2008 року.
23 березня 2009 року ОСОБА_1, будучи обізнаною про рішення суду про поділ майна подружжя від 18 січня 2008 року, посилаючись на втрату оригіналу свідоцтва про право власності у відповідній заяві до КП "ХМБТІ", на підставі дубліката свідоцтва про право власності від 15 березня 2005 року, повторно зареєструвала в цілому за собою право власності на квартирку АДРЕСА_1 .
18 травня 2010 року ОСОБА_3 за рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 січня 2008 року (про поділ майна подружжя), зареєстрував за собою право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
За заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2010 року в справі № 2-3594/10/04 задоволено позовні вимоги ПАТ КБ "Правекс-Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20 березня 2006 року № 12006-035/06Р - квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку". Визначено за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити вимоги ПАТ КБ "Правекс-Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 березня 2006 року № 12006-035/06Р в розмірі 61 047,00 доларів США, що за курсом НБУ на день вчинення розрахунку становило 486 910,87 грн.
В порядку виконання вказаного судового рішення, 19 грудня 2012 року проведено прилюдні торги з реалізації 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_3, про що державним виконавцем Київського ВДВС складений відповідний акт.
28 грудня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємцем І. О.на підставі вказаного акту державного виконавця, видано ФОП ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . 28 грудня 2012 року здійснено державну реєстрацію права власності на частку квартири за ФОП ОСОБА_2 .
За рішенням Апеляційного суду Харківської області від 13 червня 2013 року в справі № 640/2462/13-ц відмовлено у задоволенні позову АТ КБ "Правекс-Банк", ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ТОВ "ТД ЕЛІТ СЕРВІС", Київського ВДВС, третя особа - ФОП ОСОБА_2, про визнання прилюдних торгів недійсними, скасування протоколу про проведення прилюдних торгів з реалізації 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2013 року відмовлено ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ПАТ КБ "Правекс-Банк" у відкритті касаційного провадження на рішення апеляційного суду Харківської області від 13 червня 2013 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до частини першої статті 650 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.