ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/19914/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - Бєлкін М.Л. (адвокат),
відповідача - Семененко Є.М. (адвокат),
третьої особи (Міносвіти) - не з`явився,
третьої особи-1 - Ішутко С.Ю. (адвокат),
третьої особи-2 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц."
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 (у складі колегії суддів: Шаптала Є.Ю. (головуючий), Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 (суддя Балац С.В.)
за позовом Київського національного лінгвістичного університету
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц."
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство освіти і науки України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об`єднання "ЛІКО-ХОЛДІНГ",
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Л-ГРУП"
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Київський національний лінгвістичний університет (далі - Позивач, Університет) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц." (далі - Відповідач, ТОВ "Л.С.Ц.") про витребування майна з чужого незаконного володіння.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що об`єкт нерухомого майна: гуртожиток (секція 5, літ. "А"), загальною площею 1212.8 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 50/2, секц. 5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 909520080361, вибув з володіння Позивача в результаті неправомірних дій третіх осіб, що призвело до звернення Позивача до господарського суду з вимогою про витребування такого об`єкту нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі №910/19914/21, позов задоволено повністю.
Витребувано у ТОВ "Л.С.Ц." на користь Університету об`єкт нерухомого майна: гуртожиток (секція 5, літ. "А"), загальною площею 1212.8 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 50/2, секц. 5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 909520080361. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
2.2. Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що між Позивачем та Відповідачем не існує зобов`язальних правовідносин, а спірний об`єкт нерухомого майна вибув з володіння Позивача не з його волі, внаслідок неправомірних дій ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ", тому Позивач, будучи законним власником спірного об`єкту нерухомого майна, вправі витребувати такий об`єкт з володіння Відповідача на підставі приписів пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України.
Крім того, суди окремо зазначили, що у зв`язку з тим, що спірний об`єкт нерухомого майна набутий Відповідачем безвідплатно у особи, яка не мала права його відчужувати (ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ"), Позивач має право витребувати спірне майно від добросовісного набувача (Відповідача) на підставі приписів частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України.
Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що строк позовної давності станом на день звернення до суду з позовом - не пропущено.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Л.С.Ц." просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків, які викладені у постанові Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №5011-32/13806-2012, постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №904/1080/19, від 27.01.2021 у справі №186/599/17, від 02.06.2021 у справі №351/1317/18, від 28.09.2022 у справі №922/719/16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/18, від 24.04.2019 у справі №523/10255/15-ц, від 26.11.2019 у справі №914/3234/16 (щодо застосування положень статей 261, 264, 267 Цивільного кодексу України), постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (щодо принципу реєстраційного підтвердження) та постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №920/615/16 (щодо застосування статті 388 Цивільного кодексу України).
3.3. Крім того, на переконання заявника, прийняте рішення у даній справі може вплинути на права і обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі (Київська міська рада).
3.4. У відзиві на касаційну скаргу Міністерство освіти і науки України просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
3.5. Університет у своєму відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Л.С.Ц.", зазначену скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
3.6. Також Університет у заяві просить закрити касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою.
3.7. Крім того Позивач у клопотанні просить у випадку відмови у задоволенні його заяви про закриття касаційного провадження, передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
3.8. 31.07.2023 від ТОВ "Л.С.Ц." надійшло клопотання про зупинення дії постанови суду апеляційної інстанції.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2023 відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 28.06.2023.
У задоволенні клопотання ТОВ "Л.С.Ц." про зупинення дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі №910/19914/21 відмовлено.
4.2. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.2-02/1887 від 31.07.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №910/19914/21 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 25.07.2023 про відставку судді ОСОБА_1 .
4.3. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 для розгляду вищезазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Зуєв В.А. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.
5. Обставини встановлені судами
5.1. Рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №380/1814 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" Позивачу надано земельну ділянку площею 0,58 га у постійне користування для будівництва, експлуатації та обслуговування гуртожитку для студентів на вул. Ломоносова, 50 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.
5.2. 30.08.2004 Позивачу видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №080570, відповідно до якого Позивач є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,5809 га, яка розташована на вул. Ломоносова, 50 у Голосіївському районі м. Києва. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - будівництво, експлуатація та обслуговування гуртожитку для студентів.
5.3. 20.02.2007 між Позивачем (забудовник) та ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" (інвестор) укладений договір, предметом якого є реалізація інвестиційного проекту будівництва інвестиційного об`єкта: комплексу об`єктів соціальної інфраструктури, гуртожитку для студентів та житлових будинків, розташованих за адресою: вул. Ломоносова, 50 у Голосіївському районі м. Києва, з орієнтовним обсягом інвестицій 60 млн. грн.
5.4. Пунктом 2.1 договору визначено, що забудовник доручає інвестору функції замовника від початку реалізації інвестиційного проекту до прийняття гуртожитку для студентів в експлуатацію.
5.5. Також положеннями пункту 2.1 договору визначена характеристика інвестиційного об`єкта, а саме:
- земельна ділянка, розташована на вул. Ломоносова, 50 у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,5809 га, рішенням Київради № 380/1814 та згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 30.08.2004 надана позивачу для будівництва, експлуатації та обслуговування гуртожитку для студентів;
- характеристика містобудівної ситуації та земельної ділянки проектування наведена в архітектурно-планувальному завданні № 06-1374 на проектування будівництва від 05.06.2006.
5.6. Додатковою угодою до договору, яка буде додатком до характеристики інвестиційного об`єкта, будуть наведені показники цієї характеристики, у тому числі:
- обсяг інвестицій по частинах об`єкта з визначенням розміру інвестиційного внеску та частки в майні об`єкта кожного з учасників інвестиційного процесу (згідно техніко-економічним розрахункам з урахуванням нормативно-грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2007 та її індексації, а також коштів орендної плати за 49 років та умов, зазначених у пункті 3.1 договору, які уточнюються (визначаються) предпроектними та проектними рішеннями);
- посадові особи інвестора та забудовника, відповідальні за здійснення інвестиційної діяльності;
- вказівка на те, що характеристики уточнюються після затвердження проектно-кошторисної документації.
5.7. Умовами пункту 2.2 договору визначено, що в рамках реалізації інвестиційного проекту інвестор зобов`язується за рахунок власних і (або) залучених коштів та коштів, майна або майнових прав забудовника здійснити будівництво інвестиційного об`єкта згідно з вказаною у пункті 2.1 цього договору характеристикою. Дату введення об`єкта в експлуатацію сторони визначають у графіку виконання будівельних робіт, який буде затверджений додатковою угодою до цього договору.
5.8. Відповідно до пункту 3.1 договору, після завершення будівництва загальна площа об`єкта розподіляється наступним чином: забудовник отримує 2.500 кв.м загальної площі студентського гуртожитку; інвестор отримує у власність решту всіх площ, побудованих на вказаній у цьому договорі земельній ділянці будинків і споруд.
5.9. Розділом 3 договору передбачено, зокрема, наступне:
- конкретне майно, предмет передачі у власність інвесторові (та/або залученим ним співінвесторам) і забудовнику за підсумками завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію, визначається з урахуванням умов пункту 3.1 цього договору, про що сторони складають та підписують акти про результати інвестиційної діяльності по об`єкту (пункт 3.2 договору);
- протягом трьох робочих днів після підписання додаткової угоди, зазначеної у пункті 2.1, забудовник згідно з вимогами чинного законодавства передає інвесторові за актом приймання-передачі будівельний майданчик на весь період будівництва (пункт 3.3 договору);
- оформлення майнових прав сторін за результатами завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію здійснюється кожною зі сторін у встановленому порядку після виконання зобов`язань за договором відповідно до акта про результати інвестиційної діяльності по об`єкту та умов цього договору (пункт 3.4 договору);
- взаємовідносини між забудовником та інвестором щодо оформлення прав на земельну площу інвестиційного об`єкта та права користування земельною ділянкою (частиною земельної ділянки) оформляються відповідно до чинного законодавства України та положень і рішень Київської міської ради та її виконавчих органів (Київської міської державної адміністрації та ін.) відповідними додатковими угодами до цього договору (пункт 3.5 договору).
5.10. Підпунктом 5.1.1 договору визначено, що на забудовника покладено обов`язок надати інвестору земельну ділянку під будівництво. Факт передачі земельної ділянки в межах цього договору сторони розглядають як частину внеску забудовника у фінансування будівництва інвестиційного об`єкта, необхідного і достатнього для фінансування будівництва його частки у загальній площі, без якого інвестор не може здійснити інвестиційну діяльність за цим договором.
5.11. Крім того, забудовник зобов`язується після прийняття об`єкта в експлуатацію і виконання всіх зобов`язань сторін по здійсненню інвестиційного проекту забезпечити оформлення у встановленому порядку акта про результати інвестиційної діяльності по об`єкту та здійснити оформлення прав на свою частку загальних площ інвестиційного об`єкта (підпункт 5.1.5 договору).
5.12. ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" отримало повноваження замовника будівництва; здійснило будівництво на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні позивача; будинок, який розташований на земельній ділянці останнього і частиною якого є гуртожиток, введений в експлуатацію; сторони договору виконали три етапи реалізації інвестиційного проекту і перейшли до четвертого, у зв`язку з чим позивач оформив акт про результати інвестиційної діяльності по об`єкту та направив його для підписання ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ", проте останнім такий акт не підписаний та не забезпечено його оформлення, що є порушенням підпункту 5.1.3 договору.
5.13. Сертифікатом серії ІУ №165150710091 від 12.03.2015 державна архітектурно-будівельна інспекція України засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта "Будівництво житлових будинків з підземними паркінгами та закладами по обслуговуванню населення за адресою: вул. Вільямса, 7 і вул. Ломоносова, 42-50 у Голосіївському районі м. Києва. Житловий будинок №50/2 по вул. Ломоносова (секція №4, №5, №6, №7) (ІV черга будівництва, 2 пусковий комплекс)", місцезнаходження: вул. Ломоносова, 50/2 у Голосіївському районі м. Києва, площа житлового будинку - 36 409,79 кв.м, загальна площа квартир - 18 907,6 кв.м, житлова площа квартир - 9 374,3 кв.м, кількість квартир - 262, кількість поверхів - 16; 18, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 2 226,3 кв.м, у т. ч.: офіс №1 - 86,6 кв.м, офіс №2 - 186,6 кв.м, офіс №3 - 173,0 кв.м, офіс №4 - 143,4 кв.м, офіс №5 - 83,2 кв.м, офіс №6 - 214, 2 кв.м, офіс № 7 - 240,1 кв.м, офіс №8 - 123,8 кв.м, промисловий магазин №1 - 78,5 кв.м, промисловий магазин №2 - 108,2 кв.м, продуктовий магазин - 198,4 кв.м, салон краси - 59,6 кв.м, кафетерій №1 - 298,6 кв.м, кафетерій №2 - 232,1 кв.м; загальна площа гуртожитку - 2 651,4 кв.м, площа паркінгу - 3 145,0 кв.м, кількість машиномісць у паркінгу - 103 м/м., проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації. Замовник об`єкта - ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ".
5.14. Листом від 05.12.2017 №1504/01 Позивач звернувся до ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" з вимогою направити підписаний з боку Відповідача акт про результати інвестиційної діяльності по об`єкту будівництва, а також передати всю необхідну і достатню документацію для належного оформлення права власності на приміщення гуртожитку.
5.15. Розглянувши вказаний лист Університету, ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" листом від 29.12.2017 №792 звернулося до Позивача з вимогами:
- погодити обсяг інвестицій з визначенням розміру інвестиційного внеску учасників та частки у майні відповідно до витрат, понесених сторонами при будівництві інвестиційного об`єкта, а саме: 2.084.211,11 грн - обсяг інвестицій Позивача та 19 116 361,00 грн - обсяг інвестицій ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" відповідно до опосередкованої вартості спорудження житла у м. Києві;
- надати підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки під будівельний майданчик на період будівництва (пункт 3.3 договору);
- вирішити питання щодо відшкодування витрат ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ", пов`язаних зі сплатою пайової участі при введенні в експлуатацію гуртожитку (підпункт 5.1.4 пункт 10.1 договору);
- надати документи, передбачені підпунктами 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3 договору.
5.16. ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" зазначило, що після врахування наведених обставин повернеться до обговорення положень акта про результати інвестиційної діяльності по об`єкту.
5.17. Листом від 14.03.2018 № 530/01 Позивач звернувся до ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" з повторною вимогою підписати акт про результати інвестиційної діяльності по об`єкту.
5.18. У відповідь на вказану вимогу ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" листом від 06.04.2018 №204 зазначило, що за результатами розгляду подібного листа від 05.12.2017 товариство вже направляло лист від 29.12.2017 №792, у якому просило надати документи на підтвердження виконання умов договору, однак Позивачем ці умови за договором не виконані.
5.19. Згідно з інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" 21.04.2016 зареєстровано право власності на наступні об`єкти нерухомого майна:
- гуртожиток (секція 5, літ. "А") загальною площею 1.212,8 кв.м, житловою площею 481,3 кв.м за адресою: м. Київ, вулиця Ломоносова, будинок 50/2, секція 5;
- гуртожиток (секція 4, літ. "А") загальною площею 722,6 кв.м за адресою: м. Київ, вулиця Ломоносова, будинок 50/2, секція 4;
- гуртожиток (секція 6, літ. "А") загальною площею 716 кв.м, житловою площею 335,6 кв.м за адресою: м. Київ, вулиця Ломоносова, будинок 50/2, секція 6.
5.20. Оскільки ТОВ "ТМО "Ліко-Холдінг" на порушення умов договору ухиляється від дій, спрямованих на оформлення за Університетом права власності на спірне майно, що виникло в останнього з моменту введення будинку в експлуатацію, Університет звернувся до суду із позовом про зобов`язання вчинити дії та визнання права власності.
Водночас ТОВ "ТМО "Ліко-Холдінг" звернулося до суду із зустрічним позовом з вимогою розірвати договір.
5.21. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі №910/2861/18, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю.
5.22. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №910/2861/18 в частині відмови у задоволенні первісного позову змінено з викладенням їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови.
В іншій частині щодо первісного позову постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №910/2861/18 залишено без змін.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №910/2861/18 в частині задоволення зустрічного позову скасовано та прийнято нове рішення, ким відмовлено у задоволенні зустрічного позову.
Вказаною постановою Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зазначила, що вимога Позивача про визнання за ним права власності на спірне майно є неефективним способом захисту, оскільки Позивач є тим суб`єктом, який набуває право власності на збудовані на відповідній ділянці об`єкти, а тому може заявити саме віндикаційний позов.
5.23. Приймаючи до уваги правові висновки, викладені у постанові від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Відповідача з вимогою про витребування об`єкту нерухомого майна (гуртожиток (секція 5, літ. "А"), загальною площею 1212,8 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 50/2, секц. 5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 909520080361), мотивуючи вибуття такого об`єкту нерухомого майна з володіння Позивача в результаті неправомірних дій третіх осіб.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
6.2. Як уже зазначалось вище, судами попередніх інстанцій встановлено, що, укладаючи договір з ТОВ "ТМО "Ліко-Холдінг", Університет зобов`язався надати інвестору будівельний майданчик на весь період будівництва на земельній ділянці, наданій Університету рішенням Київради№380/1814 у постійне користування під будівництво.
6.3. За змістом частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Відповідно до частин першої та другої статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
6.4. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності та громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частина друга статті 92 Земельного кодексу України у редакції на час укладення спірного договору).
6.5. Згідно із частиною першою статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
6.6. З огляду на наведені приписи законодавства, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов висновку, що Університет як постійний користувач земельної ділянки, наданої рішенням Київради №380/1814, наділений правомочностями володіння та користування такою земельною ділянкою, а також правом спорудження на ній жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд.
6.7. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право постійного користування земельною ділянкою є речовим правом.
6.8. Право постійного користування регламентується насамперед статтею 92 Земельного кодексу України, частиною першою якої передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
6.9. Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
6.10. Статтями 142, 149 Земельного кодексу України регулюється припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача та вилучення земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні.
6.11. Водночас нормами Земельного кодексу України не регламентовані відносини щодо набуття права власності на майно, збудоване на земельній ділянці, яка належить особі на праві постійного користування, тому до цих відносин за аналогією закону слід застосовувати норми глави 34 "Право користування чужою земельною ділянкою для забудови" Цивільного кодексу України.
6.12. Частиною другою статті 415 Цивільного кодексу України визначено, що землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.
6.13. Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею).
Так, принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 03.04.2019 у справі №921/158/18, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19).
Тому не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці.
Отже, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності набуває той, хто має речове право на землю.
6.14. У справі, яка переглядається, господарські суди попередніх інстанцій з огляду на те, що суб`єктом права постійного користування земельною ділянкою є Позивач, тобто саме йому надане право будівництва на цій ділянці, дійшли вірного висновку, що лише Університет і набуває права власності на збудовані на такій земельній ділянці об`єкти.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.
6.15. Положеннями статті 876 Цивільного кодексу України визначено, що власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що сторони у пунктах 2.1, 5.1.4 та статті 4 договору передбачили, що забудовником та замовником будівництва спірного нерухомого майна є саме Позивач, а ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" виконує функції замовника будівництва за дорученням Позивача.
Крім того за умовами договору (пункт 5.2.2) сторони дійшли згоди, що ТОВ "ТМО "ЛІКО-ХОЛДІНГ" є власником результатів будівництва лише до прийняття об`єкта в експлуатацію.
6.16. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що саме Позивач є тим суб`єктом, який набуває право власності на збудовані на відповідній ділянці об`єкти (спірний об`єкт нерухомого майна).
6.17. В контексті обраного способу захисту Суд зазначає, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).
6.18. За змістом статей 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
6.19. Згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
6.20. Отже, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.
6.21. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.
6.22. Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13.
6.23. Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.