ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/1938/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника (Арбітражного керуючого Шевченка В.Є.) - Шевченко В.Є.
скаржника (ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах") - адвокат Волова О.В.
ТОВ "АГРО КОМПЛЕКТ" - адвокат Демченко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" та Арбітражного керуючого Шевченка В.Є.
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 23.05.2023
у справі № 904/1938/22
за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2022, зокрема, відкрито провадження у справі № 904/1938/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном боржника, визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців.
3. Не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2023 апеляційну скаргу задоволено. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022 скасовано. Справу № 904/1938/22 передано для подальшого розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
Рух касаційної скарги
5. 14.06.2023 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 904/1938/22, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" у справі № 904/1938/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2023.
7. Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2023 у складі колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я., зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 904/1938/22 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2023, та призначено вказану касаційну скаргу до розгляду на 01.08.2023 о 10:00 год.
8. 22.06.2023 Арбітражний керуючий Шевченко В. Є. ВИХ.№02-11/37 від 19.06.2023 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 904/1938/22, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Арбітражного керуючого Шевченка В. Є. у справі № 904/1938/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023.
10. Ухвалою Верховного Суду від 27.06.2023 у складі колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я., зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 904/1938/22 за касаційною скаргою Арбітражного керуючого Шевченка В.Є. ВИХ.№02-11/37 від 19.06.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2023. Об`єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційною скаргою Арбітражного керуючого Шевченка В. Є. ВИХ.№02-11/37 від 19.06.2023 та за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 904/1938/22 та призначено вказану касаційну скаргу до розгляду на 01.08.2023 о 10:00 год.
11. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.07.2023 № 29.2-02/1773 у зв`язку із відпусткою суддів Васьковського О.В. та Погребняка В.Я. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/1938/22.
12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023, справу № 904/1938/22 за касаційними скаргами Арбітражного керуючого Шевченка В. Є. ВИХ.№02-11/37 від 19.06.2023 та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2023 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М.
13. Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2023, зокрема, прийнято касаційні скарги Арбітражного керуючого Шевченка В. Є. ВИХ.№02-11/37 від 19.06.2023 та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 904/1938/22, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М. до свого провадження.
Короткий зміст вимог касаційних скарг з узагальненими аргументами осіб, які подали касаційні скарги.
14. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" та Арбітражним керуючим Шевченком В.Є. подано касаційні скарги в яких останні просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
15. Касаційні скарги мотивовано наступним.
15.1 Застосовуючи принцип безсумнівної повноти дій арбітражного керуючого, апеляційний суд використав такий принцип фрагментарно та залишив поза увагою необхідність доведення наявності саме обґрунтованих сумнівів учасників справи. При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17.
15.2 Суд апеляційної інстанції застосував приписи статей 44, 48, 49 Кодексу України з процедур банкрутства без урахування правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 904/1693/19, від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19, від 14.07.2022 у справі № 925/409/20, від 26.10.2022 у справі № 916/1101/21, від 23.02.2023 у справі № 911/2794/21.
15.3 Суд апеляційної інстанції не дослідив наявні у матеріалах справи запити розпорядника майна до державних органів та відповіді на них, однак дійшов висновку про незадовільну роботу розпорядника майна.
15.4 Судом апеляційної інстанції не враховано, що фінансовий аналіз в цьому випадку має охоплювати 2019 - 2021 роки, що і було зроблено арбітражним керуючим.
15.5 Судом апеляційної інстанції помилково не застосовано положення статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки з метою процесуальної економії мав можливість дослідити наявні в матеріалах справи докази та за потреби змінити мотивувальну частину постанови суду першої інстанції, не змінюючи по суті прийнятої постанови.
15.6 Суд апеляційної інстанції, посилаючись на протоколи зборів кредиторів та комітету кредиторів не взяв до уваги прийняті на них рішення, зокрема, щодо звернення до суду першої інстанції з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство.
15.7 Суд апеляційної інстанції не дослідив матеріали інвентаризації, проведеної арбітражним керуючим, та не встановив їх неправдивість, недостовірність та невідповідність нормам Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879.
15.8 Судом апеляційної інстанції не враховано, що судом першої інстанції було обґрунтовано взято до уваги звіт за результатами проведення аналізу фінансово - господарської діяльності боржника, яким встановлено відсутність у боржника можливості самостійно відновити свою платоспроможність та погасити борги.
16. Представники скаржників в судовому засіданні 01.08.2023 підтримали касаційні скарги з підстав викладених у них.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
17. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Арбітражного керуючого Шевченка В.Є., а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
18. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КОМПЛЕКТ" в судовому засіданні 01.08.2023 підтримав касаційні скарги.
Позиція Верховного Суду
19. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
20. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
21. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
22. Аргументи скаржників (пункти 15.1, 15.2, 15.4, 15.6 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
22.1 Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.11.2022 було проведено засідання зборів кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг", що підтверджено протоколом № 1, під час яких було вирішено наступні питання: визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів; звернення до Господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство; заслуховування звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди розпоряднику майна.
22.2 Відповідно до протоколу № 2 засідання комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" вирішено звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором у справі № 904/1938/22 арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича (свідоцтво №1231 від 24.07.2013).
22.3 Припиняючи процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг", визнаючи останнє банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що у боржника відсутні будь-які активи, погашення наявної кредиторської заборгованості власними ресурсами боржника є неможливим, а жодних доказів можливості відновлення платоспроможності боржника суду не надано. За таких обставин погашення вимог кредиторів може мати місце тільки в межах ліквідаційної процедури за рахунок реалізації знайдених активів боржника.
22.4 Згідно статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.
22.5 Відповідно до частин першої - третьої, дев`ятої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства, під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу. Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів. Розпорядник майна зобов`язаний: розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань; надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість; за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів; виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.
22.6 Згідно пункту 4 частини п`ятої статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства, прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство належить до компетенції зборів кредиторів.
22.7 Відповідно до частин першої - третьої, шостої статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства, у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом. У підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство. З дня визнання господарським судом боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури санації процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються.
22.8 Статтею 58 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов`язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців. Неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає провадженню у справі.
22.9 Виходячи з вищенаведених норм Кодексу України з процедур банкрутства, боржник визнається банкрутом, коли господарським судом встановлено його неспроможність відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
22.10 Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
22.11 Ухваленню такої постанови передує судова процедура розпорядження майном боржника, порядок проведення якої врегульований у розділі IІ Кодексу України з процедур банкрутства.
22.12 Під розпорядженням майном згідно частини першої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).
22.13 Задля досягнення наведеної мети розпорядник майна зобов`язаний, зокрема: проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість (частина третя статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства).
22.14 Зокрема, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.
22.15 До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (частина друга статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства).
22.16 Завданням підсумкового засідання суду на стадії розпорядження майном полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи, зокрема, з клопотання комітету кредиторів. Проте остаточна оцінка зазначених обставин надається господарським судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство, виходячи з того, чи є можливим відновлення платоспроможності боржника без введення його ліквідаційної процедури, чи не приймалось рішення про введення ліквідаційної процедури комітетом кредиторів на шкоду більшості кредиторів членів комітету кредиторів та чи є реальна можливість відновити платоспроможність боржника через застосування до нього процедури санації за наявності інвестора, чи наявні ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо.
22.17 Відтак, за своєю правовою природою постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
22.18 При цьому при ухваленні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника, як того вимагає стаття 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень частини четвертої якої суб`єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.