ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 8/471-23/1 (917/914/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - Фурманов О.В., Байдукова - Кисла О.А.
позивача - адвокат Плеханов І.О.
третьої особи - Фурманов О.В., Байдукова - Кисла О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції через Господарський суд Полтавської області касаційну скаргу Полтавської обласної ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 31.05.2023
у справі № 8/471-23/1(917/914/22)
за позовом Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник"
до Полтавської обласної ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління майном обласної ради
про визнання права господарського відання,-
ВСТАНОВИВ:
1. Державне комунальне житлово - експлуатаційне підприємство "Будівельник" в особі ліквідатора звернулося в Господарський суд Полтавської області з позовом до Полтавської обласної ради про визнання права господарського відання.
2. Ухвалою Господарського суду Полтавської області 29.08.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі № 8/471-23/1(917/914/22) в межах справи № 8/471-23/1 про банкрутство Державного комунального житлово - експлуатаційного підприємства "Будівельник", призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління майном обласної ради.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.01.2023 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
4. Не погодившись із вищевказаним рішенням, Державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Будівельник" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 апеляційну скаргу задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано. Визнано за Державним комунальним житлово-експлуатаційним підприємством "Будівельник" право господарського відання на адміністративну будівлю за адресою: місто Полтава, провулок Шкільний, 6, загальною площею 1 482,5 кв.м.
Рух касаційної скарги
6. 16.06.2023 Полтавська обласна рада звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою ВИХ. №28/2301/1 від 16.06.2023 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі № 8/471-23/1(917/914/22), підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Полтавської обласної ради у справі № 8/471-23/1(917/914/22) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023.
8. Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 8/471-23/1(917/914/22) за касаційною скаргою Полтавської обласної ради ВИХ. №28/2301/1 від 16.06.2023 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2023; призначено розгляд касаційної скарги на 01.08.2023 о 10:15 год.
9. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.07.2023 № 29.2-02/1771, у зв`язку з відпусткою суддів Васьковського О.В., Погребняка В.Я., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 8/471-23/1(917/914/22).
10. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 для розгляду касаційної скарги Полтавської обласної ради визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М.
11. Ухвалою Верховного Суду від 25.07.2023, зокрема, прийнято касаційну скаргу Полтавської обласної ради вих. № 28/2301/1 від 16.06.2023 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі № 8/471-23/1(917/914/22) колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М. до свого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
12. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Полтавською обласною радою подано касаційну скаргу в якій остання просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
13. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
13.1 Судом апеляційної інстанції не враховано, що законодавець визначає право господарського відання як сукупність трьох правомочностей: володіння, користування та в певних межах розпорядження, а тому власник майна не може залишити за собою право господарського відання на майно у суб`єкта господарювання, позбавивши його при цьому права володіння, користування та розпорядження цим майном шляхом передачі їх іншому суб`єкту. При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 926/1102/18.
13.2 Судом апеляційної інстанції не враховано, що спірне майно було закріплено на балансі за позивачем до моменту передачі його за актом від 01.10.2001, при цьому в переліку закріпленого за позивачем майна станом на 01.10.2002 спірне майно не міститься.
13.3 Судом апеляційної інстанції проігноровано застосування строку позовної давності та положення статті 267 Цивільного кодексу України, як норми матеріального права.
14. Представники скаржника в судовому засіданні 01.08.2023 підтримали касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
15. Державним комунальним житлово - експлуатаційним підприємством "Будівельник" подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, а оскаржувану постанову - без змін.
16. Третьою особою подано письмові пояснення в яких остання підтримує касаційну скаргу та просить її задовольнити.
17. Представник позивача в судовому засіданні 01.08.2023 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.
18. Представники третьої особи в судовому засіданні 01.08.2023 підтримали касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
Розгляд клопотань Верховним Судом
19. У відзиві позивача на касаційну скаргу міститься клопотання про закриття касаційного провадження.
20. Вказане клопотання мотивовано тим, що доводи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов`язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою/переоцінкою доказів у ній, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
21. Представник позивача в судовому засіданні 01.08.2023 підтримав вказане клопотання.
22. Представники скаржника та третьої особи в судовому засіданні 01.08.2023 заперечили проти вказаного клопотання.
23. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла наступних висновків.
23.1 Колегія суддів зазначає, що у статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.
23.2 Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
23.3 Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
23.4 У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
23.5 Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
23.6 Враховуючи наведене, з огляду на зміст аргументів касаційної скарги, які стосуються, в тому рахунку, незастосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неврахування правових висновків Верховного Суду передчасними є аргументи вказаного клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки такі аргументи касаційної скарги, в цьому випадку, підлягають дослідженню під час касаційного розгляду по суті.
23.7 Окрім того, в ухвалі Верховного Суду від 26.06.2023 колегія суддів дійшла висновку про відкриття касаційного провадження у справі № 8/471-23/1(917/914/22) за вказаною касаційною скаргою, з огляду на відсутність заперечень учасників справи проти відкриття касаційного провадження та з огляду на те, що касаційна скарга відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, щодо її форми та змісту.
23.8 З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.
Позиція Верховного Суду
24. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
25. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
26. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
27. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
27.1 Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.1992 № 577 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя", Управління житлово-комунального господарства в складі корпорації "Укрбуд" було передано до комунальної власності Полтавської області.
27.2 В звʼязку зі зміною назви управління житлово-комунального господарства на Державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Будівельник" 04.07.1997 року Управлінням майном обласної державної адміністрації видано наказ № 56, яким затверджено Статут позивача.
27.3 В загальному розділі Статуту визначено, що позивач заснований на обласній комунальній власності і є правонаступником Полтавського управління житлово-комунального господарства.
27.4 Згідно ст.4 п.4.2 Статуту майно підприємства є державною власністю. Власник майна - Полтавська обласна Рада. Орган управління майном - управління майном області Полтавської обласної державної адміністрації. Майно закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання.
27.5 Відповідно до рішення вісімнадцятої сесії Полтавської обласної ради двадцять третього скликання від 12.07.2001 "Про приймання-передачу майна спільної власності територіальних громад області", адміністративний будинок за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 6 було передано з балансу житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" на баланс Управління майном обласної ради.
28. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив, зокрема, з наступного.
28.1 Рішення вісімнадцятої сесії Полтавської обласної ради двадцять третього скликання від 12.07.2001 не оскаржувалось та набрало законної сили.
28.2 На цей час адміністративний будинок за адресою: м.Полтава, пров.Шкільний, 6 знаходиться на балансі, у володінні та користуванні Управління майном обласної ради. Право розпорядження цим об`єктом має його власник - територіальні громади сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради.
28.3 Позивач жодним чином не обґрунтував та не надав належних доказів про наявність порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи його інтересів зі сторони відповідача, третьої особи.
29. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає передчасними вказані висновки суду першої інстанції з огляду на таке.
29.1 Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
29.2 Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).
29.3 Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
29.4 Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.