ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 200/12074/20-а
адміністративне провадження № К/9901/33041/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року (прийняту в складі: головуючого судді Лазарєва В.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В.)
У С Т А Н О В И В:
РУХ СПРАВИ
І. Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою ( з урахуванням уточнень) до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), в якому просив: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24 листопада 2020 року №Ф-170118-45 та зобов`язати відповідача здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника шляхом виключення відомостей про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску за 2017,2018,2019 роки та січень 2020 року.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на нього розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у частині звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 по 12.02.2020.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
4. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, оскільки на дату прийняття спірної вимоги норма пункту 9-4 розділу 8 "Прикінцеві та перехідні положення" Закон № 2464-VІ не діяла.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. 03 вересня 2021 року Позивач не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права щодо відмови задоволення позовних вимог, просить рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №200/12074/20-а стало оскарження судових рішень, наведених у підпункті 1 та 3 пункту частини четвертої статті 328 КАС України.
5.2. Також Позивач указує на наявність виключних обставин, передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо визначення періоду, за який утворилася заборгованість зі сплати єдиного внеску на підставі пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" після втрати чинності цим пунктом; справа становить значний суспільний інтерес, адже результат вирішення справи вплине на майнові права певної групи осіб - платників єдиного внеску, які перебували на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території, де проводилася антитерористична операція, і були звільнені від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 по 13.02.2020.
5.3. Так, позивач наголошує, що суд апеляційної інстанції застосував норму підпункту "у" пункту 83 Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14.01.2020 №440-ІХ (далі - Закон №440-ІХ), відповідно до якої у розділі VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI виключено пункт 9-4, до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом №440-ІХ, що порушує принцип юридичної визначеності та гарантії, встановлені статтею 58 Конституції України.
6. Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від податкового органу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
7. 07 жовтня 2021 року справа №200/12074/20-а надійшла на адресу Верховного Суду.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
8. Суди попередніх інстанцій установили, що Позивач 03.11.2014 року отримав свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 4705 (а.с. 14) та 10.11.2011 року зареєструвався як платник податків, про що свідчить довідка (а.с. 15-16).
9. Позивач значиться на обліку Головного управління ДПС у Донецькій області як платник єдиного податку.
10. Згідно з обліковими даними інтегрованої картки позивача заборгованість з єдиного внеску з самостійно узгоджених зобов`язань станом на 31 жовтня 2020 року складає 30332,50 гривень.
11. 24.11.2020 року відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-170118-45 на суму недоїмки в розмірі 30332,50 гривень (а.с. 17).
12. Відповідачем в ІКП позивача з єдиного внеску було проведено нарахування як платнику єдиного внеску, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування з 2 кварталу 2018 року по жовтень 2020 року, про що свідчить розрахунок недоїмки за вимогою від 24.11.2020 (а.с. 75).
13. Уважаючи, що спірна вимога податкового органу прийнята із порушенням норм чинного законодавства позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
V. Позиція Верховного Суду
14. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
16. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
18. Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
19. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - так само).
20. Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
21. Згідно з пунктами 1 і 12 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
22. За приписами абзаців першого та другого частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
23. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 вказаного Закону недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
24. Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, частина перша якої передбачає, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
25. Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII унесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме: підпункт "б" розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 такого змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
26. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.