ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 640/7158/20
адміністративне провадження № К/9901/47602/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року (суддя Маруліна Л. О.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року (суддя-доповідач Епель О.В., судді: Грибан І.О., Карпушова О.В.)
у справі № 640/7158/20
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя у невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі № 826/17794/14;
- стягнути з Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі №826/17794/14 за період з 14 вересня 2019 року по 31 січня 2020 року в розмірі 200 601,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку з оскарженням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року та Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, фактичне поновлення позивача відбулось лише 31 січня 2020 року, відповідно до наказу прокурора Автономної Республіки Крим від 31 січня 2020 року № 19к. Водночас, виплачено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 856 491,36 грн, тобто, з дати незаконного звільнення 23 жовтня 2014 року по день ухвалення рішення суду 13 вересня 2019 року. Однак з 14 вересня 2019 року по 30 січня 2020 року - час оскарження відповідачем рішення, позивачу не виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу. Оскільки зазначене рішення суду не було виконано відповідачем негайно, позивач вважає наявними підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки виконання судового рішення.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя у невиплаті позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі № 826/17794/14;
- стягнуто з Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі №826/17794/14 за період з 14 вересня 2019 року по 30 січня 2020 року у розмірі 65 830,08 грн;
- у задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що період з 14 вересня 2019 року по 30 січня 2020 року фактично є часом вимушеного прогулу позивача, за який він має право на отримання середнього заробітку.
При цьому, суд зазначив, що період затримки виконання рішення суду становить 94 дні, а його середньоденний заробіток за останні два місяці перед звільненням - 700,32 грн, тому він набув право на отримання 94х700,32 = 65 830,08 грн.
Разом з тим, суд зазначив, що до вказаного середньоденного заробітку позивача не підлягає застосуванню коефіцієнт коригування, передбачений пунктом 10 Порядку № 100, у зв`язку з підвищенням посадових окладів прокурорів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів". За висновком суду першої інстанції, пункт 10 Порядку №100 підлягає застосуванню при збереженні за працівником середнього заробітку, а не під час обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Крім того, суд вказав, що відповідні оклади можуть виплачуватись лише прокурорам, які переведені до Офісу Генерального прокурора за наслідками успішного проходження атестації або за результатами відкритого конкурсу, але позивач поновлений на посаді начальника відділу інформатизації Прокуратури Автономної Республіки Крим.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року змінено, викладено абзац третій його резолютивної частини в редакції: "Стягнути з Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі №826/17794/14 за період з 14 вересня 2019 року по 30 січня 2020 року у розмірі 66 530,40 грн (шістдесят шість тисяч п`ятсот сорок гривень та сорок копійок)".
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року - залишено без змін.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції, виходячи з правових норм та обставин цієї справи, визначила правомірним застосування саме 700,32 грн, як розміру середньоденного заробітку при вирішенні цього спору.
Доводи позивача щодо необхідності застосування коефіцієнту підвищення заробітної плати для визначення суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на його користь, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки відповідний коефіцієнт, а також передбачені чинним законодавством надбавки і доплати, поширюються на працівників органів прокуратури, які пройшли атестацію та у порядку, визначеному законодавством, переведені до новоутворених органів.
Твердження скаржника про те, що при вирішенні спору про поновлення його на роботі у справі № 826/17794/14, суд установив розмір його заробітку з урахуванням спірного коефіцієнту, суд апеляційної інстанції також відхилив, оскільки предметом спору у вказаній справі були правовідносини щодо незаконного звільнення, поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а предметом цього спору є стягнення середнього заробітку за несвоєчасне виконання судового рішення про поновлення на посаді, що є іншими правовідносинами, які урегульовані різними нормами Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України).
У зв`язку з вказаним, суд апеляційної інстанції вважав, що в цьому випадку відсутні достатні правові підстави для застосування статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), як наполягає позивач.
Отже, судова колегія суду апеляційної інстанції погодилась з висновками суду першої інстанції щодо розрахунку суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача, саме у такий спосіб.
Проте, як зауважив суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції, при визначенні кількості днів затримки виконання рішення суду, припустився помилки, яка підлягає виправленню.
З цього приводу колегія суддів зазначила, що в цьому випадку підлягають врахуванню робочі дні за період з 14 вересня 2019 року по 30 січня 2020 року включно, які складають: за вересень 11 днів, за жовтень - 22 дні, за листопад -21 день, за грудень - 21 день і за січень - 20 днів, що загалом дорівнює 95-ти дням.
Таким чином, позивач має право на стягнення з Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі № 826/17794/14 за період з 14 вересня 2019 року по 30 січня 2020 року у розмірі: 700,32х95 = 66 530,40 грн.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно вирішено спір по суті, але внаслідок помилкового визначення кількості днів затримки виконання рішення суду неправильно визначено суму, яка підлягає стягненню на користь позивача.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить змінити пункт 3 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року та викласти в такій редакції:
"Стягнути з Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (03150, м. Київ, вул. Ділова, 24, ідентифікаційний код 02911088) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1,зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі №826/17794/14 за період з 14 вересня 2019 року по 30 січня 2020 року у розмірі 254 811, 85 грн (двісті п`ятдесят чотири тисячі вісімсот одинадцять гривень вісімдесят п`ять копійок)".
У решті рішення судів залишити без змін.
Позивачем зазначено, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах досліджував питання застосування пункту 10 Порядку № 100 при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №804/8042/17, від 15 квітня 2020 року у справі №826/15725/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 826/17601/14, від 11 листопада 2021 року у справі 814/197/15, від 25 лютого 2021 року у справі № 816/4583/14, від 02 листопада 2021 року у справі № 826/20483/14 та інших. При цьому, середня заробітна плата підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657.
У своєму рішенні суди попередніх інстанцій неправильно і неповно встановили обставини у справі що мають значення для справи, зазначивши про неможливість розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням майбутнього підвищення заробітної плати за відповідною посадою, з якої було звільнено працівника та відповідно застосування постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів".
Як стверджує скаржник, у позовній заяві, в уточненому адміністративному позові, в апеляційній скарзі та наданій довідці Прокуратури Автономної Республіки Крим позивач наполягав на застосуванні коефіцієнту підвищення заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657), а не постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155, як вказано в рішеннях судів. У зв`язку з цим, позивач вважає, що судами першої і апеляційної інстанцій неправильно встановлені обставини справи та не вивчено позовні вимоги та апеляційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
На адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд цієї справи в порядку письмового провадження на 09 серпня 2023 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі №826/17794/11, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, позов ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної Республіки Крим, Міністерства юстиції України про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. прокурора Автономної Республіки Крим № 51к від 22 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади начальника відділу інформатизації прокуратури Автономної Республіки Крим.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інформатизації прокуратури Автономної Республіки Крим з 23 жовтня 2014 року.
Стягнуто з прокуратури Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 жовтня 2014 року по 13 вересня 2019 року у розмірі 856 491,36 грн. (вісімсот п`ятдесят шість тисяч чотириста дев`яносто одна грн. 36 коп.).
Допушено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інформатизації прокуратури Автономної Республіки Крим та стягнення з прокуратури Автономної Республіки Крим на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 15 407,21 грн. (п`ятнадцять тисяч чотириста сім грн. 21 коп.).
Зобов`язано Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", відомості стосовно ОСОБА_1 .
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Автономної Республіки Крим судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року змінено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі №826/17794/14, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 826/17794/14 залишено без змін.
Наказом прокурора Автономної Республіки Крим від 31 січня 2020 року №19к скасовано наказ виконувача обов`язків прокурора Автономної Республіки Крим №51к від 22 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу інформатизації Прокуратури Автономної Республіки Крим, відповідно до Закону України "Про очищення влади" (пункту 7-2 статті 36 КЗпП України). Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інформатизації Прокуратури Автономної Республіки Крим з 23 жовтня 2014 року.
Прокуратурою Автономної Республіки Крим 05 лютого 2020 року виконано рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць у розмірі 15 407, 21 грн.
Головним управлінням Казначейства у м. Києві 12 лютого 2020 року виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року у справі №826/17794/14 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 жовтня 2014 року по 13 вересня 2019 року у загальній сумі 841 084,15 грн, з урахуванням утриманих податків і зборів.
У зв`язку з тим, що зазначене вище рішення суду в частині поновлення на посаді фактично виконано 03 лютого 2020 року, позивач звернувся до прокурора Автономної Республіки Крим із заявою від 03 лютого 2020 року з проханням виплатити середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 14 вересня 2019 року по 03 лютого 2020 року, у відповідь на що листом від 18 лютого 2020 року позивачу рекомендовано звернутись до суду.
Позивач уважає, що відмова відповідача у виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 вересня 2019 року по 30 січня 2020 року, тобто з моменту ухвалення судового рішення та до моменту фактичного поновлення на роботі, є протиправною та суперечить статті 235 КЗпП України, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Частиною другою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.