ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/6207/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,
представників учасників справи:
позивача за первісним позовом - Халупко М. Ю.,
відповідача за первісним позовом - Ракітов О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Борисенко І. І.
від 06.12.2022 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Ткаченко Б. О., Андрієнко В. В., Гаврилюк О. М.
від 16.03.2023
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд"
про стягнення 1 368 023,97 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд"
про стягнення 1 514 952,34 грн,
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 29.2-02/1953 від 01.08.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/6207/22 у зв`язку із відпусткою судді Вронської Г. О. та запланованою відпусткою судді Кондратової І. Д.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.08.2023 для розгляду справи № 910/6207/22 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Кролевець О. А., Студенець В. І.
Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.07.2023 оголошувалась перерва до 08.08.2023.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" про стягнення заборгованості за договором підряду на виконання будівельних робіт № 04/08-06/21-КРП-4А від 08.06.2021 в загальному розмірі 1 368 023,97 грн, з яких: 1 149 127,00 грн - сума основного боргу, 142 708,27 грн - інфляційні втрати, 76 188,70 грн - пеня.
Первісний позов обґрунтований тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" неналежно виконує умови договору підряду в частині сплати вартості виконаних підрядних робіт.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" про стягнення 1 514 952,34 грн, а саме: пені у розмірі 498 003,19 грн та штрафу у розмірі 1 016 049,15 грн.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" виконало роботи з порушенням строків встановлених договором підряду, що відповідно до пунктів 8.2, 8.3 додатку № 1 до договору підряду є підставою для нарахування штрафу і пені.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
08.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" (замовник) було укладено договір підряду № 04/08-06/21-КРП-4.
Відповідно до пункту 1.1 договору підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені даним договором строки підрядні роботи на об`єкті (об`єкті будівництва, будівельному майданчику), який визначається відповідно до додатків до договору, додаткових угод до договору та додатків до них.
Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначаються даним договором, додатковими угодами до нього, додатками, локальним кошторисом та проектною документацією (пункт 1.2 договору).
Загальна вартість робіт з урахуванням матеріалів визначається відповідно до додатків до даного договору, додаткових угод до договору та додатків до них (пункт 2.1 договору).
Розділом 3 договору визначені строки початку та закінчення робіт.
Якщо інше не передбачене даним договором та/бо додатковими угодами до нього, підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт протягом 2-х робочих днів з дати підписання даного договору та виконати належним чином роботи та передати їх замовнику в терміни, визначені сторонами у додатках до даного договору, додаткових угодах до договору та додатках до них (пункт 3.1 договору).
Роботи вважаються виконаними та прийнятими замовником тільки після їх передачі в установленому даним договором порядку за актом замовнику та підписання акту введення в експлуатацію, якщо згідно чинного законодавства, підписання акту введення в експлуатацію є обов`язковим для такого виду робіт (пункт 3.2 договору).
Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" до договору було укладено: додаток № 01 від 08 червня 2021 року "Перелік необхідних документів та засобів з охорони праці та пожежної безпеки до початку проведення робіт на об`єкті будівництва"; додаток № 1 від 08 червня 2021 року "Основні комерційні умови договору"; додаток № 2 від 08 червня 2021 року "Договірна ціна"; додаткову угоду № 1 від 30 серпня 2021 року; додаток № 1 до додаткової угоди № 1 (договірна ціна); додаткову угоду № 2 від 05 жовтня 2021 року; додаток № 1 до додаткової угоди № 2 (договірна ціна).
Відповідно до розділу № 3 "Строки проведення робіт" додатку № 1 від 08 червня 2021 року "Основні комерційні умови договору" - підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт протягом 3 (трьох) днів з дати отримання авансового платежу та виконати належним чином роботи і передати їх замовнику протягом 70 календарних днів.
Згідно із розділом № 4 "Порядок розрахунків за виконані роботи" додатку № 1 від 08 червня 2021 року "Основні комерційні умови договору" - протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання даного договору замовник перераховує на поточний рахунок підрядника авансовий платіж на закупівлю матеріалів у розмірі 401 208,94 грн у тому числі ПДВ 20% - 66 868,16 грн.
Авансовий платіж замовником був сплачений відповідно до платіжного доручення № 1744 від 24.06.2021 на суму 401 208,94 грн.
Відповідно до додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 30.08.2021 договірна ціна складає 153 961,40 грн.
Згідно із додатком 1 до додаткової угоди № 2 від 05.10.2021 договірна ціна складає 103 490,48 грн.
Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2021 року передбачено, що вартість виконаних робіт складає 690 907,21 грн.
Відповідно до актів №№ 1, 2 виконання комплексу внутрішніх оздоблювальних робіт за жовтень 2021 року, вартість робіт складає 389 205,46 грн та 378 69,22 грн відповідно.
Згідно із довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 року вартість виконаних робіт складає 173 756,90 грн та 83 386,45 грн.
Сторонами підписано акти на виконання комплексу внутрішніх оздоблювальних робіт за грудень 2021 року: акт № 6 на суму 29 505,18 грн, акт № 7 на суму 29 524,10 грн, акт № 15 на суму 67 163,17 грн, акт № 16 на суму 66 870,77 грн; акт № 3 на суму 92 651,63 грн та акт № 3/1 до договору підряду № 04/08-06/21-КРП-4 від 08.06.2021, ДУ № 2 від 05.10.2021 прийому - передачі змонтованого матеріалу до акта № 3 виконаних робіт за грудень 2021 року на суму 56 754,10 грн.
Відповідно до довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2022 року вартість робіт складає 975 912,84 грн, 680 499,34 грн та 161 318,58 грн.
У січні 2022 року сторонами підписано акти на виконання комплексу внутрішніх оздоблювальних робіт: № 4 на суму 1 084 347,60 грн, № 5 на суму 756 110,39 грн, № 1 на суму 179 242,88 грн, акт № 5/1 до договору підряду № 04/08-06/21-КРП-4 від 08.06.2021 ДУ № 1 від 30.08.2021 прийому - передачі змонтованого матеріалу до акта виконаних робіт за січень 2022 року на суму 206 524,14 грн.
Отже, позивач виконав роботи, а відповідач їх прийняв на загальну суму 2 801 195,89 грн.
Відповідач роботи, виконані позивачем, оплатив частково, а саме у розмірі 1 840 576,95 грн, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень.
Пунктом 8.2 додатку № 1 від 08 червня 2021 року "Основні комерційні умови договору" встановлено, що за недодержання строків виконання робіт/виправлення дефектів робіт, підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни договору за кожний день затримки виконання робіт/виправлення дефектів робіт.
Відповідно до пункту 8.3 додатку № 1 від 08 червня 2021 року "Основні комерційні умови договору" за прострочення передбачених даним договором строків виконання робіт/виправлення дефектів на строк понад 10 календарних днів, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни даного договору.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Судові витрати за подачу первісного позову покладено на позивача за первісним позовом. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" 1 514 052,19 грн неустойки та штрафу, 150 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 22 710,78 грн витрат по сплаті судового збору. В решті зустрічного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- 26.06.2021 - це строк, з якого Підрядник зобов`язався розпочати виконання робіт та виконати належним чином роботи і передати їх Замовнику протягом 70 (сімдесяти) календарних днів. Відповідно 03.09.2021 - строк, в якій Підрядник повинен був закінчити роботи;
- останні акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт було підписано 10.01.2022. Тобто станом на 10.01.2022 термін порушення строків виконання підрядником робіт склав - 130 календарних днів (з 03.09.2021 по 10.01.2022);
- розмір пені, нарахованої відповідно до пункту 8.2 додатку № 1 від 08 червня 2021 року "Основні комерційні умови договору", є арифметично вірним;
- відповідно до пункту 8.3 додатку № 1 від 08 червня 2021 року "Основні комерційні умови договору" за прострочення передбачених даним договором строків виконання робіт/виправлення дефектів на строк понад 10 календарних днів, підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 10% від ціни даного договору. Судом встановлено прострочення виконання зобов`язання підрядником більше, ніж на 10 календарних днів. За розрахунком позивача за зустрічним позовом, перевіреним судом, 10% від ціни договору з урахуванням ціни визначеної у додаткових угодах № 1 (338 683,05 грн), №2 (338 683,05 грн), №3 (338 683,05 грн) становить - 1 016 049,15 грн, які і підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом;
- щодо наданих позивачем за первісним позовом листів адресованих відповідачу за первісним позовом, суд оцінює їх критично, з огляду на таке. По - перше, на переконання суду, такі листи фактично вказують на порушення строків виконання підрядником (позивачем за первісним позовом) строків виконання підрядних робіт. Щодо листів позивача за первісним позовом від 04.08.2021 за вих. №№ 04/08, 04/08/1 з запитами щодо надання переліку матеріалів, які підрядник може застосовувати ("для подальшого виконання комплексу внутрішніх оздоблювальних робіт та розробки технологічних карт"; "оскільки не погоджені назви матеріалів") та зупинення виконання робіт, такий наданий ним відповідачу за первісним позовом лише 04.08.2021, тобто через 40 календарних днів від дати початку виконання робіт по договору. При цьому, суд зауважує, що умовами договору не передбачено необхідність додаткового погодження "назви матеріалів". Отже, на переконання суду, інформація, в тому числі про зупинення виконання робіт, викладена у вказаному листі, фактично є спробою підрядника після перебігу 40 днів виконання робіт по договору змінити умови договору в односторонньому порядку, що є неприпустимим відповідно до умов договору та статті 525 Цивільного кодексу України. Також, надані позивачем за первісним позовом листи №05/10 від 05.10.2021 про погодження RAL та ціни фарби, №10/11 від 10.11.2021 про затвердження кольору фарб, №16/11 від 16.11.2021 про звернення підрядника (відповідача за зустрічним позовом) щодо дозамовлення плитки для виконання робіт по цоколю по додатковій угоді №1, №24/11 від 24.11.2021 з проханням перерахувати авансовий платіж в розмірі 500 000,00 грн по договору, суд вважає неналежними доказами у даній справі, оскільки подані замовнику після спливу строку закінчення виконання підрядних робіт (після 03.09.2021);
- судом встановлено, що відповідач за первісним позовом зобов`язаний оплатити позивачу за первісним позовом вартість виконаних позивачем підрядних робіт у сумі 1 149 127, 00 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами. При цьому, відповідно до пункту 12.10 договору підряду, замовник має право зменшувати будь - який платіж на величину збитків, пені та штрафів, нарахованих ним відповідно до умов даного договору, а також на суми інших платежів, які підрядник повинен здійснити на користь замовника згідно даного договору. У зв`язку із цим, суд зазначає, що платіж відповідача за первісним позовом у розмірі 1 149 127, 00 грн зменшується на величину пені, штрафів та збитків, нарахованих відповідно до умов договору на підставі пункту 12.10 договору;
- судом встановлено, що відповідач скористався правом, закріпленим у пункті 12.10 договору, а відповідно до пункту 9.1.2 договору, остаточний розрахунок відповідачем за первісним позовом не проводиться, якщо мають місце випадки, передбачені пунктом 9.4 та пунктом 12.10 договору. Оскільки позивач за первісним позовом документів, що підтверджували б сплату відповідачу суми пені, штрафів, нарахованих у зв`язку із порушенням ним умов договору, суду не надав, відтак відсутні підстави вважати, що відповідачем за первісним позовом допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому вимоги позивача про стягнення пені та інфляції є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача за зустрічним позовом підлягає сума нарахованих штрафних санкцій у загальному розмірі 1 514 052, 19 грн, тому первісний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний позов підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 1 514 052, 19 грн;
- позивачем за зустрічним позовом вірно здійснено розрахунок пені та штрафу окремо за додатковими угодами №1, №2, №3, проте, при сумуванні, останнім здійснено помилку в сторону збільшення на 900,15 грн, у зв`язку з чим, у цій частині зустрічний позов не підлягає задоволенню.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 910/6207/22 скасовано та викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" відмовити повністю. Судові витрати за подачу первісного позову покласти на позивача за первісним позовом. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" 364 925,19 грн неустойки та штрафу, 36 135,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 5 473,88 витрат по сплаті судового збору. У решті зустрічних позовних вимог - відмовити".
Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:
- відповідач за первісним позовом зобов`язаний оплатити позивачу за первісним позовом вартість виконаних підрядних робіт у сумі 1 149 127, 00 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами. При цьому, відповідно до пункту 12.10 договору підряду замовник має право зменшувати будь-який платіж на величину збитків, пені та штрафів, нарахованих ним у відповідності до умов даного договору, а також на суми інших платежів, які підрядник повинен здійснити на користь замовника згідно даного договору. У зв`язку з цим, платіж відповідача за первісним позовом у розмірі 1 149 127, 00 грн зменшується на величину пені, штрафів та збитків, нарахованих відповідно до умов договору на підставі пункту 12.10 договору;
- судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач за первісним позовом скористався правом, закріпленим у пункті 12.10 договору, а відповідно до пункту 9.1.2 договору, остаточний розрахунок відповідачем за первісним позовом не проводиться, якщо мають місце випадки, передбачені пунктом 9.4 та пунктом 12.10 договору;
- оскільки, позивач за первісним позовом документів, що підтверджували б сплату відповідачу суми пені, штрафів, нарахованих у зв`язку із порушенням ним умов договору, суду не надав, відтак відсутні підстави вважати, що відповідачем за первісним позовом допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому вимоги позивача про стягнення пені та інфляції є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають;
- водночас, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що з відповідача за зустрічним позовом підлягає стягненню сума нарахованих штрафних санкцій у загальному розмірі 1 514 052,19 грн, оскільки, враховуючи взаємозалік вимог позивача та відповідача, стягненню з відповідача за зустрічним позовом підлягає борг у сумі 364 925,19 грн, тому первісний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний позов підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 364 925,19 грн.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження судових рішень зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: судами першої та апеляційної інстанцій не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.07.2018 у справі № 916/332/17, від 09.11.2018 у справі № 904/6736/16, від 04.12.2018 у справі № 910/4103/18, від 20.12.2018 у справі № 920/169/18 щодо застосування частини 1 статті 207, статей 853, 882 Цивільного кодексу України. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" зазначило, що суди неправильно застосували частину 4 статті 882 Цивільного кодексу України та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 151 495,23 грн.
В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
5. Позиція Верховного Суду
За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.
У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).
У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).
Відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.
При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:
- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);
- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);
- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).
Суд відхиляє доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій прийнято оскаржувані судові рішення без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування статей 207, 853, 882 Цивільного кодексу України, викладеного у постановах від 03.07.2018 у справі № 916/332/17, від 09.11.2018 у справі № 904/6736/16, від 04.12.2018 у справі № 910/4103/18, від 20.12.2018 у справі № 920/169/18, від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20, з огляду на таке.
У справі № 916/332/17 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що рішення господарського суду першої інстанції в частині припинення провадження у справі щодо вимоги про розірвання договору мотивовано відсутністю предмету спору по вказаним вимогам як первісного так і зустрічного позовів, оскільки, за висновком суду, договір від 30.11.2016 № 30/11 є розірваним в силу приписів частини другої статті 849 ЦК України. У частині позовних вимог (первісного позову) щодо стягнення збитків з відповідача на користь позивача, судове рішення вмотивоване встановленою судом наявністю усіх елементів складу цивільного правопорушення з боку відповідача, а саме вини відповідача у здійснені протиправної поведінки, тобто невиконанні умов договору підряду від 30.11.2016 № 30/11; наявність причинного зв`язку між вказаною протиправною поведінкою відповідача та заподіяною позивачу шкодою у вигляді здійснених позивачем авансових платежів за даним договором у сумі 432 603,07 грн. Щодо зустрічного позову, суд дійшов висновку, що ТОВ "ІБК "Єкотехстрой" не доведено належними і допустимими доказами обставини, на які він посилається в обґрунтування заявлених вимог, зокрема, не надано доказів надсилання комунальній установі акта виконаних робіт за договором підряду, що, у свою чергу, спростовує доводи ТОВ "ІБК "Єкотехстрой" щодо необґрунтованої відмови позивача від підписання вказаного акта та свідчить про відсутність правових підстав для проведення остаточних розрахунків між сторонами. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд вказав на те, що неналежність виконання ТОВ "ІБК "Єкотехстрой" зобов`язань за договором від 30.11.2016 № 30/11 вбачається з матеріалів справи та підтверджена в ході апеляційного перегляду. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що надані відповідачем докази надсилання позивачу акта виконаних робіт на його електронну адресу, не є належними і допустимими доказами, оскільки вказаний документ не відповідає передбаченим законодавством вимогам ні письмового документу, ні електронного.
У справі № 904/6736/16 Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у позові підрядника до замовника про стягнення заборгованості за виконані роботи, виходив з того, що суд апеляційної інстанції встановив, що акт виконаних робіт, яким обґрунтовується позов, не відповідає передбаченій договором формі - формі КБ-2В або КБ-3 та те, що такий акт не підписано замовником і ним же заперечується сам факт пред`явлення такого акту виконаних робіт замовнику. При цьому Верховний Суд зазначив, що у своїй касаційній скарзі скаржник ставить питання безпідставності невзяття судом апеляційної інстанції до уваги акта виконаних робіт, не заперечуючи повноти встановлення факту невідповідності змісту такого акту законодавству та договірним умовам, а також відсутності у матеріалах справи доказів направлення такого акту відповідачеві.
У справі № 910/4103/18 Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи, виходив з того, що закон пов`язує виникнення зобов`язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов`язання. При цьому Верховний Суд зазначив, що приймаючи оскаржувані рішення та постанову судами не було перевірено факту виконання або невиконання підрядником будівельних робіт за договором в об`ємах, передбачених договором та актами, як підстави для виникнення у відповідача обов`язку з оплати таких робіт. Крім того, Верховний Суд зазначив, що суди також не звернули уваги на ту обставину, що відповідачем факт виконання підрядником робіт не заперечувався, однак, виходячи з аналізу матеріалів справи, неодноразово зверталась увага на якість, невідповідність обсягу фактично виконаних робіт тим обсягам, які були відображені в актах, наданих підрядником, якщо їх оцінювати як окремі документи, що підтверджують виконання окремих будівельних робіт.
У справі № 920/169/18, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів. Верховний Суд скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив з того, що суди попередніх інстанцій не встановили при розгляді справи усі суттєві обставини, необхідні для висновку про наявність чи відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому, Суд враховує, що Верховний Суд у справі № 920/169/18 не формував висновки щодо застосування норм статей 207, 853, 882 Цивільного кодексу України.