ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 903/1059/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український мак"
на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
від 23.05.2023
у справі № 903/1059/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український мак"
до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка
про стягнення 185 356, 80 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Український мак" (далі - ТОВ "Український мак") звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (далі - ПОСП ім. Івана Франка) 185 356,80 грн заборгованості за товар, переданий на підставі договору купівлі-продажу №0212/1 від 02.12.2019.
1.2. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 15.03.2023 позовну заяву ТОВ "Український мак" залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовна заява від 29.12.2022 була надіслана на електронну адресу суду та не була скріплена електронним цифровим підписом, а тому суд дійшов висновку про те, що вона не підписана представником позивача адвокатом Манзар Т.В.
1.3. Від представника Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка надійшла заява, у якій представник відповідача на підставі частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України просить винести додаткове рішення та стягнути з ТОВ "Український мак" на користь ПОСП ім. Івана Франка витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
1.4. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 30.03.2023 у справі №903/1059/22 заяву представника Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка адвоката - Овчарука А.О. про винесення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український мак" на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка 9 000,00 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
1.5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі №903/1059/22 ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.03.2023 залишено без змін.
1.6. Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка подало заяву про розподіл судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції в сумі 2 000,00 грн.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №903/1059/22 заяву Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український мак" на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка 1 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.2. Частково задовольняючи заяву, апеляційний господарський суд, керуючись принципами реальності та пропорційності витрат на професійну правову допомогу адвоката, розумної необхідності судових витрат для конкретної справи, визнав належним до відшкодування суму витрат на правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн. В решті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд відмовив як безпідставні.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №903/1059/22, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український мак" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати та відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткової постанови. В іншому випадку, якщо суд касаційної інстанції прийде до висновку щодо необхідності стягнення правничої допомоги, просить зменшити витрати на правничу допомогу до 300 грн, змінивши додаткову постанову.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги ТОВ "Український мак":
- положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості розподілу витрат на правову допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції щодо розподілу витрат на правову допомогу; заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; представник відповідача не надав суду апеляційної інстанції копію платіжного документа, який би підтверджував оплату наданих послуг відповідачем адвокату по представництву в апеляційній інстанції, що вказує на відсутність реальності понесених витрат на правову допомогу; суд не врахував, що адвокат не з`явився до суду апеляційної інстанції, не приймав безпосередню участь у судовій інстанції, проте, до акта включив надану послугу за представництво в апеляційному провадженні.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.2. Згідно зі статтею 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
4.3. Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
4.4. Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, постановах Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 907/418/21, від 27.03.2023 у справі № 910/25118/15).
4.5. Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
4.6. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
4.7. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
4.8. Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4.9. Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
4.10. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
4.11. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
4.12. Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
4.13. У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:
1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);
2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);