ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 716/1511/16-к
провадження № 51-6058 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції:
законного представника ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 та законного представника (опікуна) ОСОБА_6 на ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016260090000204, про застосування примусових заходів медичного характеру відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Бояни Новоселицького району Чернівецької області, зареєстрованого та жителя: АДРЕСА_1, раніше не судимого, -
за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2020 року щодо ОСОБА_6 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом у кримінальному провадженні за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2020 року змінено. Виключено із мотивувальної частини ухвали посилання на спрямованість умислу та мотиву суспільно небезпечного діяння, вчиненого ОСОБА_6 Перекваліфіковано суспільно небезпечне діяння, вчинене ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України за ознаками заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння. Застосовано до ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом. В решті ухвалу суду першої інстанції залишено без зміни.
До ОСОБА_6 застосовано примусові заходи медичного характеру за те, що він, за обставин, встановлених судом та детально викладених в ухвалі суду першої інстанції, з урахуванням змін, внесених ухвалою суду апеляційної інстанції 25 червня 2016 року, близько 11:00 год, перебуваючи на території Свято-Успенського чоловічого монастиря в АДРЕСА_2, в приміщенні готелю паломників, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході словесної суперечки з потерпілим ОСОБА_8 наніс останньому один удар ножем в область черевної порожнини, чим спричинив тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, а саме: проникаючу рану грудної клітини з ушкодженням печінки, яка ускладнилася лівобічним пневмотораксом. Потерпілий задля збереження свого життя почав утікати, однак ОСОБА_6 наздогнав його та наніс ще кілька ударів вказаним ножем в область спини ОСОБА_8, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров`я. Після того коли потерпілий забіг в одне з приміщень монастиря, в ситуацію втрутилися сторонні громадяни, які обеззброїли ОСОБА_6 та припинили його дії.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник та законний представник (опікун) просять скасувати ухвали судів попередніх інстанцій і закрити кримінальне провадження в зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення. Обґрунтовуючи доводи скарги, посилаються на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Наводять доводи, що стосуються неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не погоджуються з оцінкою доказів у провадженні та вважають, що ОСОБА_6 не причетний до спричинених потерпілому в справі тілесних ушкоджень.
Зазначають про порушення права ОСОБА_6 користуватися послугами перекладача, вважають незаконними рішення судів попередніх інстанцій про здійснення дистанційного судового провадження, в якому ОСОБА_6 допитаний поза межами приміщення суду, оскільки останній проти цього заперечував.
На думку сторони захисту, під час розгляду цієї справи мали місце небезсторонність суду першої інстанції за суб`єктивним критерієм, порушення права ОСОБА_6 на справедливий суд та на свободу і особисту недоторканність, матеріального аспекту статей 3 і 8, статей 9, 13 та 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.Вважають, що в цій справі допущено порушення, передбачені ч. 2 п. 2 ст. 412 КПК України та оскаржувані судові рішення ухвалені незаконним складом суду, оскільки існували обставини, які викликали сумніви в неупередженості суддів та з цього приводу заявлялися неодноразові відводи, в задоволенні яких, на їх думку, було безпідставно відмовлено. Крім того стверджують про ухвалення рішення апеляційного суду з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки передача матеріалів кримінального провадження лише ускладнила та відтермінувала строки розгляду цього кримінального провадження.
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_7, законний представник ОСОБА_6 підтримали подану ними касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор під час касаційного розгляду вважала, що підстав для задоволення касаційних вимог сторони захисту немає, а тому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 1 ст. 513 КПК України визначено, що під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.