Постанова
Іменем України
03 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 281/181/21
провадження № 51-692 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 жовтня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202006020000112, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, інваліда 3 групи, в силу ст.89 КК України такого, що немає судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 жовтня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Цивільні позови потерпілих задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 250 000 грн. моральної та 16 970 грн. матеріальної шкоди; на користь ОСОБА_9 - 200 000 грн. моральної шкоди, 102 500 грн. матеріальної шкоди, а також 3000 грн. витрат на правову допомогу.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат у провадженні та скасовано арешт на майно.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду встановлено, що ОСОБА_6, 09 липня 2020 року близько 10:20 год., порушуючи вимоги п. 31.1, 31.4, 31.4.1 г) Правил дорожнього руху України, керував автомобілем марки "3IЛ-131" д.н.з НОМЕР_1, технічний стан якого не відповідав вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та правил технічної експлуатації, а саме гальмівна система автомобіля була технічно непрацездатною, що він мав змогу виявити під час щоденного технічного огляду перед виїздом на маршрут та під час руху на даному транспортному засобі, рухаючись по вулиці Центральна в с. Запілля, Коростенського району Житомирської області, зі швидкістю 40 км/год, без посвідчення водія відповідної категорії, під`їжджаючи до будинку №72, виявивши перешкоду у вигляді автомобіля Volkswagen Caddy, який стояв справа на узбіччі, не обрав безпечного інтервалу та дистанції під час здійснення маневру об`їзду перешкоди, чим порушив вимоги п. 13.1, 13.3 ПДР України, внаслідок чого здійснив наїзд передньою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_10, котрий знаходився біля лівого краю проїжджої частини в нерухомому вертикальному положенні, в результаті, потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких загинув на місці.
Порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. 31.1, 31.4, 31.4.1 г, 13.1, 13.3 ПДР України перебуває у причинному звʼязку із наслідками ДТП.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вказує, що місцевий суд безпідставно застосував спрощену процедуру розгляду, на підставі ст. 349 КПК України, тому, що він не визнавав фактичні обставини справи та лише частково визнав цивільний позов. Крім того, потерпілі вважали наїзд на пішохода умисним через неприязні відносини.
Зазначає, що у справі відсутній технічний носій інформації на якому зафіксовано судові засідання місцевого суду із допитом обвинуваченого, потерпілих та встановленням спрощеного порядку розгляду справи.
Скаржиться на порушення його права на захист через те, що спочатку його інтереси захищав адвокат ОСОБА_11, а потім адвокат ОСОБА_12, однак суди не з`ясували його згоду.
Вважає, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 незаконно залучені до провадження як потерпілі тому, що відповідно до ст.55 КПК України потерпілим може бути одна особа. У справі відсутнє клопотання про залучення обох потерпілих.
Місцевий суд безпідставно, всупереч ст.1168 ЦК України, стягнув моральну шкоду на користь потерпілого ОСОБА_9, який не проживав однією сім`єю з загиблим ОСОБА_10 . Позовна заява потерпілої ОСОБА_8 нею не підписана.
Апеляційний суд допущені порушення проігнорував та всупереч вимог ст.419 КПК України не дав відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу від представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_13 надійшли заперечення, у яких він просить судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а скаргу засудженого без задоволення.
Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7, в судовому засіданні, вимоги касаційної скарги підтримали та просили задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги засудженого, заперечував проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Суд першої інстанції, виконуючи приписи ст. 94 КПК України, ретельно перевірив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_6 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.
При цьому констатував, що за встановлених фактичних обставин надані стороною обвинувачення докази доводять наявність у діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. З позицією місцевого суду погодилася й апеляційна інстанція.
Положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі зазначеної норми процесуального закону, повинен роз`яснити суть даної норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння усіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас, суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконатися у добровільності їх позицій.
Визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Із матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час розгляду справи, обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, погоджувався із кваліфікацією дій, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, та погодився на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. При цьому, суд переконався у правильності розуміння ОСОБА_6 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції, того, що він діє з власного бажання, доброї волі, без насилля, примусу і належно роз`яснив, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Після чіткого, детального та розгорнутого пояснення судом змісту вищезазначеної норми процесуального закону, обвинувачений ствердно заявив, що бажає здійснювати судовий розгляд за спрощеним порядком, а також про те, що йому зрозумілі правові наслідки такого розгляду.Потерпілі теж не заперечували проти відповідної процедури проведення судового розгляду.
Твердження засудженого про часткове визнання ним цивільного позову спростовуються аудіозаписом судового засідання, відповідно до якого, ОСОБА_6 повністю визнав цивільний позов, за мінусом суми, яку сплатив потерпілим на досудовому слідстві, та разом із захисником наполягали проводити розгляд справи на підставі ч.3 ст.349 КПК України.
Викладені обставини у своїй сукупності беззаперечно свідчать, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався процедури, передбаченої ч. 3 ст. 349 КПК України.
Під час розгляду даного кримінального провадження, сторона захисту жодним чином не була обмежена у можливості реалізації їх процесуальних прав, у тому числі шляхом подання відповідних клопотань про зміну обсягу та порядку дослідження доказів. Проте,вони цього не ініціювали, не вказували про необхідність дослідження всіх доказів у справі.