Постанова
Іменем України
03 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 133/141/20
провадження № 51-183 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 30 червня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні № 12019020170000788 за обвинуваченням
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 30 червня 2021 року ОСОБА_7 засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу обвинуваченого залишено без задоволення, а вирок районного суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 у вечірню пору доби, в будинку АДРЕСА_2 (за місцем свого проживання), перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час сварки з ОСОБА_8, що переросла в бійку, завдавав останньому удари руками і ногами по різним частинам тіла, від чого ОСОБА_8 впав на підлогу, однак ОСОБА_7 продовжував наносити йому удари ногами по голові, внаслідок чого потерпілий вдарявся головою об одвірок міжкімнатних дверей. У результаті ударів, які ОСОБА_7 наніс ОСОБА_8, останній отримав сполучну травму тіла, а саме, відкриту проникаючу черепно-мозкову травму, множинні забійні рани на обличчі та голові з крововиливами в м`які тканини, вдавлені переломи тім`яних кісток, забій головного мозку, крововиливи в головний мозок, травми грудної клітки, переломи ребр та інші тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент спричинення, та стоять у причинному зв`язку зі смертю потерпілого, що настала від сполучної травми тіла, ускладненої травматичним шоком.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції. Зазначає, що його вина не доведена, оскільки не підтверджується належними доказами, які є суперечливими, судами не спростовано його версію події та не враховано, що через свій фізичний стан він не міг вчинити даного злочину. Суд не звернув уваги на відсутність у нього умислу, оскільки він відмахувався від потерпілого, а не бив його умисно.
Стверджує, що суд у вироку безпідставно визнав його особою, що має судимість, та зазначив, що він перебуває на обліку у лікаря-нарколога, чим вийшов за межі пред`явленого обвинувачення.
Крім того, засуджений вказує на порушення його права на захист внаслідок неефективного здійснення своїх обов`язків його захисником, на чому він наголошував у суді апеляційної інстанції та просив замінити йому захисника, проте це клопотання залишилося без уваги.
Також зазначає, що ухвала апеляційного суду не містить відповідей на доводи апеляційної скарги, а тому є необґрунтованою та не відповідає вимогам закону.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник у судовому засіданні підтримав доводи скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор у суді касаційної інстанції підтримала доводи касаційної скарги частково в частині необґрунтованої вказівки суду на попередню судимість обвинуваченого, а також на обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочинів. Вважала, що ці посилання слід виключити з судових рішень, а в іншій частині доводів касаційної скарги - відмовити.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Суд першої інстанції, виконуючи приписи ст. 94 КПК України, ретельно перевірив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.
При цьому констатував, що за встановлених фактичних обставин надані стороною обвинувачення докази доводять наявність у діях засудженого складу злочину, передбаченогоч. 1 ст. 115 КК України. З позицією місцевого суду погодилася й апеляційна інстанція.
Суди навели переконливі аргументи на обґрунтування такого висновку, тому Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги засудженого про недоведеність його винуватості та суперечливість доказів у справі такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи і вимогах закону, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.
Місцевий суд належним чином вирішив питання допустимості всіх доказів у провадженні. Оцінка доказів проведена судом згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення саме обвинувального вироку. Зокрема, суд узяв до уваги показання обвинуваченого, який не заперечував, що під час конфлікту із ОСОБА_8 наносив останньому удари руками і ногами по різних частинах тіла, однак при цьому заперечував умисел на спричинення смерті потерпілому через те, що внаслідок вад зору не бачив куди завдає ударів. Свої показання щодо обставин нанесення потерпілому тілесних ушкоджень ОСОБА_7 підтвердив під час проведення слідчого експерименту.
Згідно протоколів огляду місця події, у будинку ОСОБА_7 був виявлений труп ОСОБА_8 із тілесними ушкодженнями, а також сліди речовини бурого кольору на вхідних дверях будинку, дверях кімнати, одвірку та інших предметах побуту. Також сліди речовини бурого кольору були виявлені на обличчі, одязі та взутті ОСОБА_7, а згідно висновку експерта у цих слідах речовини наявна кров ОСОБА_8 .
Висновком експерта від 04 листопада 2019 року було чітко встановлено, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_8 виявлена сполучна травма тіла: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма - множинні забійні рани на обличчі та на волосяній частині голови з крововиливами в м`які тканини, вдавлені переломи правої та лівої тім`яних кісток, забій головного мозку, поширений субарахноїдальний крововилив обох півкуль головного мозку, крововилив у шлуночки мозку, синці в очних ділянках, закритий перелом кісток носа; закрита тупа травма грудної клітки - множинні синці передньої грудної стінки, множинні переломи ребер з обох сторін, крововиливи в міжреберні м`язи та під пристінкову плевру, забій легень; перелом під`язикової кістки, множинні синці тулуба та кінцівок. Вказана сполучна травма тіла виникла від ударів тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння та стоїть в причинному зв`язку зі смертю.
Отже, висновок експертизи чітко встановив, що причиною смерті ОСОБА_8 стала сполучна травма тіла, яка ускладнилася травматичним шоком. Тому посилання засудженого на невстановлення причини смерті потерпілого не ґрунтуються на матеріалах справи.
Водночас доводи засудженого про наявність суперечностей у протоколі огляду місця події та висновках судово-медичної експертизи потерпілого стосовно наявних у останнього тілесних ушкоджень, а також доводи про те, що потерпілий вживав алкогольні напої в іншому місці, де й отримав тілесні ушкодження, були предметом перевірки суду першої інстанції. Зазначені доводи визнані судом версією сторони захисту, яка не підтверджена жодними доказами, а тому районний суд відкинув їх як безпідставні.
Так само не ґрунтуються на матеріалах справи доводи касаційної скарги ОСОБА_7 про те, що він не міг завдавати потерпілому ударів ногами через наявність у нього рани на нозі від трофічної язви, що спричиняла сильний фізичний біль.
Наведені доводи спростовуються показаннями самого обвинуваченого, який не заперечував у суді, що завдавав ударів потерпілому, у тому числі й ногами, а також протоколом проведення слідчого експерименту з підозрюваним від 30 вересня 2019 року, де останній детально розказав та показав яким чином наносив удари. Також суд визнав допустимим доказом протокол за результатами аудіо-, відеоконтролю місця від 28 листопада 2019 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, де зафіксовано, як ОСОБА_7 детально розповів про обставини вчиненого ним злочину відносно ОСОБА_8 . Крім того, наявність трофічної язви на нозі у засудженого не підтверджується матеріалами справи.
Твердження ОСОБА_7 про відсутність у нього умислу на вбивство потерпілого, оскільки він не бачив куди наносив удари, були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій та визнані безпідставними.
Так, ч. 1 ст. 115 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
При умисному вбивстві визначальним є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій, тобто, настання смерті охоплюється умислом винного.