Постанова
Іменем України
08 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 175/3046/21
провадження № 61-749св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Офіс Генерального прокурора України, Національна поліція України, Дніпропетровська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державна Казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Офісу Генерального прокурора, Державної Казначейської служби України на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора України, Національної поліції України, Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
В обґрунтування позову посилався на те, що 28 листопада 2014 року відносно нього було складено обвинувальний акт, відповідно до якого 19 квітня 2014 року близько 20:30 год він, керуючи автомобілем "ВАЗ-21099", д.н.з. НОМЕР_1, здійснював рух по автодорозі "Дніпропетровськ-Магдалинівка" зі сторони м. Підгородне у напрямку с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області та, втративши можливість контролювати рух свого автомобіля, допустив зіткнення із автомобілем "ВАЗ-217030-110-01", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок зіткнення транспортних засобів пасажиру автомобіля "ВАЗ-217030-110-01", д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_3 спричинено тяжкі тілесні ушкодження. За версією органу досудового розслідування позивач, керуючи автомобілем, порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, і 10.1 Правил дорожнього руху України. 27 листопада 2014 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201404044000080 від 20 квітня 2014 року. Після ДТП позивача було госпіталізовано та проведено необхідні першочергові оперативні втручання, а в подальшому - планові операції. Після третьої операції батько позивача - ОСОБА_4 потрапив у лікарню через стрес за стан сина і ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Позивач не зміг попрощатися з батьком, лежавши в безпорадному стані в реанімації після операції. Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2020 року та постановою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
Позивач вказує, що протягом семи років він страждав від незаконного обвинувачення, а своїми незаконними діями службові особи органів попереднього слідства та прокуратури порушували його життєві плани, сталий спосіб життя, що спричиняло душевні страждання та хвилювання. Усього під судом та досудовим слідством позивач перебував з 19 квітня 2014 року по 23 лютого 2021 року (6 років 10 місяців).
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн та стягнути судові витрати на правову допомогу у розмірі 39 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 487 500 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 24 600 грн витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок необґрунтованого кримінального переслідування позивачу завдано моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі виправдувального вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2019 року. ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом в період з 28 листопада 2014 року (дата складання та вручення обвинувального акту) по 23 лютого 2021 року (дата винесення Верховним Судом постанови), що разом складає 74 місяців та 25 дні.Сума відшкодування моральної шкоди підлягає визначенню, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, та підлягає стягненню у розмірі 487 500 грн.
Суд також дійшов висновку про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 24 600 грн, зазначивши, що такі витрати підтверджуються належними та допустимими доказами, однак розрахунковий час представництва в суді за додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги перевищує реальний час такого представництва.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Дніпропетровська обласна прокуратура, Офіс Генерального прокурора, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області звернулись до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 487 500 грн на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, відмовлено.
Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 9 750 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про спричинення незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратуриморальної шкоди позивачеві. Однак, суд першої інстанції неправильно визначив період перебування позивача під слідством та судом з 28 листопада 2014 року (дата складання та вручення обвинувального акту) по 23 лютого 2021 року (дата прийняття Верховним Судом постанови), тобто 74 місяці, не врахувавши, що останнім днем є день набрання законної сили виправдувальним вироком, який у цій справі набрав законної сили разом з постановленням ухвали Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2020 року про залишення вироку суду без змін. Тому період перебування позивача під слідством і судом становить не 74 місяці, а 66 місяців (з 28 листопада 2014 року по 05 червня 2020 року).
Разом із цим, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягненняморальної шкоди у більшому розмірі, ніж мінімально визначений законом, та встановив такий розмір на рівні 487 500 грн.
При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, а Державна казначейська служба України не є стороною спірних правовідносин.
Крім того, прийнявши до уваги заперечення відповідачів, апеляційний суд зазначив, що відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 39 000 грн не відповідає критеріям розумності, співмірності, у зв`язку із чим підлягає зменшенню до 20 000 грн, а стягненню підлягає сума у розмірі 9 750 грн, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13 січня 2023 року Дніпропетровська обласна прокуратура засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, в якій, з урахуванням уточнень, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог до Дніпропетровської обласної прокуратури та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі; змінити оскаржувану постанову в частині розміру стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди шляхом зменшення суми такого відшкодування.
19 січня 2023 року Офіс Генерального прокурора засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог до Офісу Генерального прокурора та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі; змінити оскаржувану постанову в частині розміру стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди шляхом зменшення суми такого відшкодування.
23 січня 2023 року Державна Казначейська служба України засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
23 січня 2023 року Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області засобами поштового зв`язкузвернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційні скарги мотивовані тим, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
16 лютого 2023 року та 16 березня 2023 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бут Н. В. надійшов відзив на касаційні скарги, в якому заявник просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора, витребувано матеріали цивільної справи та зупинено виконання постанови апеляційного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної Казначейської служби України.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
07 лютого 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 19 квітня 2014 року близько 20:30 год відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "ВАЗ-21099", д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та "ВАЗ-217030-110-01", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 .
Внаслідок зіткнення транспортних засобів пасажиру автомобіля "ВАЗ-217030-110-01", д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно висновку судово-медичного експерта № 3132-е від 18 серпня 2014 року, спричинені тілесні ушкодження у вигляді рубців на обличчі, що є наслідками загоєння скальпованої рани та забійних ран, значних розмірів, помітних, значно виражених і які самі по собі протягом часу або під впливом нехірургічних методів лікування не зникають і суттєво не змінять своїх характеристик, тобто являються без хірургічного втручання невиправними.
28 листопада 2014 року відносно ОСОБА_1 складено та вручено обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201404044000080 від 20 квітня 2014 року за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2015 року № 175/5286/14-к зазначений обвинувальний акт повернуто прокурору Дніпропетровського району Дніпропетровської області для усунення недоліків.
У подальшому, 26 лютого 2015 року, обвинувальний акт після усунення недоліків знову направлено до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Згідного з указаним обвинувальним актом ОСОБА_1, керуючи автомобілем, порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, і 10.1 Правил дорожнього руху України, які встановлюють: - п.1.3 - "Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими"; - п.1.5 - "Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків"; - п.10.1 - "Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен впевнитись, що це буде безпечним та не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху".
Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2019 року у справі № 175/777/15 ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 286 КК України та виправдано на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2020 року вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2020 року залишено без змін.
Відповідно до довідки КЗ "Дніпропетровська ШМКЛ" ДОР № 9/149 від 27 червня 2014 року в ДТП, яка мала місце 19 квітня 2014 року, ОСОБА_1 отримав значні тілесні ушкодження та цього ж дня був доставлений у тяжкому стані до КЗ "Дніпропетровська ШМКЛ" ДОР ШМД з клінічним діагнозом: політравма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, закритий осколковий перелом обох стегнових кісток зі зміщенням відламків, закритий осколковий перелом обох кісток с/з і н/з лівої гомілки зі зміщенням, закритий двосторонній перелом нижньої щелепи, забійно-рвана рана лівого колінного суглобу, забої та садини верхніх та нижніх кінцівок, травматологічний шок другого ступеня. Хворий негайно госпіталізований у відділення анастезіології та інтенсивної терапії (реанімаційна), йому було проведено ряд оперативних втручань та 22 квітня 2014 року був переведений з відділення анастезіології та інтенсивної терапії до травматологічного відділення. 14 травня 2014 року та 22 травня 2014 року ОСОБА_1 були проведені повторні оперативні втручання, а 09 червня 2014 року він був виписаний зі стаціонару для амбулаторного долікування.
З 18 червня 2014 року по 01 липня 2014 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному (реабілітаційному) лікуванні в травматологічному відділенні КЗ "Дніпропетровська ШМКЛ" ДОР, а з 13 квітня 2021 року по 27 квітня 2021 року перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КП "Новомосковська ЦРЛІЛ".
З 06 серпня 2014 року ОСОБА_1 встановлено першу Б групу інвалідності, з 15 травня 2019 року третю групу інвалідності та з 01 червня 2021 року також третю групу інвалідності.
Згідно з довідкою КП "Новомосковська ЦРЛ інтенсивного лікування" № 342 від 27 квітня 2021 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: наслідки політравми 2014 року, стійкий больовий синдром, зрощений перелом правого стегна і лівої гомілки в БІМОС, порушення функції опори і ходи вираженого ступеню; потребує планову операцію.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.