Постанова
Іменем України
08 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 592/13924/20
провадження № 61-3506св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 липня 2022 року у складі судді Клименко А. Я. та постанову Сумського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що починаючи з 18 червня 2012 року до 19 серпня 2018 року він проживав зі ОСОБА_2 разом однією сім`єю, як чоловік і жінка, без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання позивач та відповідачка піклувалися один про одного, мали теплі сімейні відносини, були пов`язані спільним побутом, спільними інтересами, мали взаємні права та обов`язки, мали спільний бюджет, в рамках якого разом купували речі (меблі, побутову техніку), разом проводили спільний час та дозвілля, вели активний спосіб життя, відвідували концерти та театри, подорожували як Україною, так і за кордоном, мали спільних друзів, разом святкували дні народження та інші сімейні свята, окрім цього планували зачати та народити спільних дітей.
Позивач вказує, що під час спільного проживання сторони за спільні кошти придбали автомобіль MERCEDES-BENZ ML 250 CDI, коричневого кольору, 2015 року випуску, право власності на який було зареєстровано за відповідачкою. Крім того, під час спільного проживання ним у 2014-2016 роках за власні кошти були здійсненні капітальні ремонти належних відповідачці нежитлових приміщень за адресами: АДРЕСА_5, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, що призвело до істотного збільшення вартості вищезазначених нежитлових приміщень.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд:
- встановити факт його проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в період з 15 квітня 2013 року до 19 серпня 2018 року;
- визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль MERCEDES-BENZ ML 250 CDI, коричневого кольору, 2015 року випуску, нежитлові приміщення, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_5, АДРЕСА_2 в АДРЕСА_3 в АДРЕСА_4 ;
- здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя, шляхом визнання права власності на частину кожного з вказаних нежитлових приміщень за ОСОБА_1 та на частину за ОСОБА_2 ;
- визнати за відповідачкою право власності на автомобіль MERCEDES-BENZ ML 250 CDI, коричневого кольору, 2015 року випуску, зобов`язавши останню виплатити позивачу грошову компенсацію за частину зазначеного автомобіля.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 липня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
08 березня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 липня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 липня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, яким встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в період з 18 червня 2012 року до 19 серпня 2018 року; визнати майно спільною сумісною власністю подружжя: нежитлове приміщення загальною площею 202,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (дата державної реєстрації 05 лютого 2018 року), автомобіль MERCEDES-BENZ ML 250 CDI, коричневого кольору, 2015 року випуску; здійснити поділ зазначеного спільного майна подружжя.
Касаційна скарга не містить доводів в частині вирішення судами позовних вимог про визнання об`єктами права спільної сумісної власності подружжя та поділ нежитлових приміщень за адресами: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, тому судові рішення в указаній частині вимог не підлягають касаційному перегляду в силу приписів статті 400 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 25 квітня 2023 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Оніщенка О. В. просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
20 червня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що з 06 липня 1996 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3, має від шлюбу двох дітей - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2013 року цей шлюб був розірваний.
Місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_7 .
Місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_8 .
07 липня 2015 року за ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб MERCEDES-BENZ ML 250 CDI, коричневого кольору, 2015 року випуску.
05 лютого 2018 року за ОСОБА_2 на підставі акту прийому-передачі від 01 лютого 2018 року зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 202,5 кв.м, про що внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав не нерухоме майно.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.