1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

07 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 752/9858/21

провадження № 61-6097св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У квітні 2021 року Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі -

АТ "Райффайзен Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання.

Позов обґрунтовано тим, що 19 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2203788861, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 202 980,00 доларів США строком до 19 червня

2018 року зі сплатою 14 % річних.

19 червня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 19 червня 2008 року № 2203788861 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М. та зареєстрований в реєстрі № 4001.

15 травня 2009 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 19 червня 2008 року

№ 2203788861.

Оскільки ОСОБА_1 не виконувала зобов`язання за кредитним договором належним чином банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року

з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") стягнено заборгованість за кредитним договором від 19 червня 2008 року № 2203788861 у розмірі

3 082 366,64 грн. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними та зобов`язання вчинити дії залишено без задоволення. Рішення набрало законної сили 20 березня 2012 року.

У зв`язку з неналежним виконанням рішення суду та умов кредитного договору, несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами на адресу позичальника направлено повідомлення від 11 березня 2021 року № 114/5-211825 про неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором. Зазначене повідомлення залишено позичальницею без виконання.

Відповідно до розрахунку заборгованості за період із 05 березня 2018 року до

05 березня 2021 року позичальниця має заборгованість із 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 43 058,97 доларів США, що

в еквіваленті складає 1 195 162,08 грн.

Посилаючись на ці обставини, АТ "Райффайзен Банк" просило стягнути

з відповідачки на свою користь заборгованість у розмірі 43 058,97 доларів США, що еквівалентно 1 195 162,08 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року позовні вимоги АТ "Райффайзен Банк" залишено без задоволення.

Рішення мотивовано тим, що банком пропущено строк звернення до суду щодо стягнення 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання, оскільки строк виконання основного зобов`язання змінено банком у 2011 році шляхом звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором

від 19 червня 2008 року № 2203788861, проте з цим позовом банк звернувся лише у 2021 році.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Райффайзен Банк" задоволено. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову АТ "Райффайзен Банк". Стягнено з ОСОБА_1 на користь

АТ "Райффайзен Банк" 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 19 червня 2008 року № 2203788861 за період із

05 березня 2018 року до 05 березня 2021 року у розмірі 43 058,97 доларів США.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги

є обґрунтованими та доведеними, оскільки рішення про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором не виконано, а вимоги банка стосуються стягнення 3 % річних нарахованих на суму основного боргу за останні три роки, які передували подачі позову, тобто в межах позовної давності.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та справу передати на новий розгляд, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15, об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі

№ 757/44680/15, Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 325/1387/15. Крім того, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення міститься посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначено, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Щодо заміни позивача у справі його правонаступником

У липні 2023 року від АТ "Райффайзен Банк" надійшла заява про заміну сторони

у справі його правонаступником - Акціонерним товариством "Оксі Банк" (далі -

АТ "Оксі Банк").

Заява про заміну сторони обґрунтована тим, що 30 березня 2023 року між

АТ "Райффайзен Банк" та АТ "Оксі Банк" укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором від 19 червня 2008 року № 2203788861, а отже АТ "Оксі Банк" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1, яка є позичальником за кредитним договором від 19 червня 2008 року № 2203788861.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні

в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Згідно із статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі

у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на те, що АТ "Райффайзен Банк" відступило право вимоги АТ "Оксі Банк", то до нового кредитора перейшли права первісного кредитора за зобов`язаннями за кредитним договором від 19 червня 2008 року № 2203788861, тому заява про заміну сторони позивача АТ "Райффайзен Банк" на його правонаступника АТ "Оксі Банк" підлягає задоволенню.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Встановлені судами обставини

19 червня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2203788861, згідно з умовами якого банк надав позичальниці кредит у розмірі 202 980,00 доларів США строком до 19 червня 2018 року зі сплатою 14 % річних.

19 червня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 19 червня 2008 року № 2203788861 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М. та зареєстрований в реєстрі № 4001.

15 травня 2009 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 19 червня 2008 року

№ 2203788861.

ОСОБА_1 не виконувала зобов`язання за кредитним договором належним чином у зв`язку з чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року

з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" стягнено заборгованість за кредитним договором від 19 червня 2008 року № 2203788861 у розмірі 3 082 366,64 грн, 1 700,00 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними та зобов`язання вчинити дії залишено без задоволення. Зазначене рішення набрало законної сили 20 березня 2012 року.

У зв`язку з неналежним виконанням рішення суду та умов кредитного договору, несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами на адресу позичальника направлено повідомлення про неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором

від 11 березня 2021 року № 114/5-211825. Зазначене повідомлення залишено позичальницею без виконання.

Звертаючись до суду з позовом, позивачем зазначено, що відповідно до розрахунку заборгованості за період із 05 березня 2018 року до 05 березня

2021 року позичальник має сплатити на користь банку 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 43 058,97 доларів США, що еквівалентно 1 195 162, 08 грн.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 зазначала, що у зв`язку із зверненням банку до суду з позовом про стягнення заборгованості та ухваленням Голосіївським районним судом міста Києва 12 грудня 2011 року рішення банк змінив строки виконання позичальником основного зобов`язання за кредитним договором. Отже банком пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення 3 % річних та невиконання грошового зобов`язання, оскільки строк виконання основного зобов`язання змінено ще у 2011 році шляхом звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором

від 19 червня 2008 року № 2203788861.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 травня 2018 року відмовлено у видачі дубліката виконавчого листа та поновлені строку для пред`явлення його до виконання на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року.

Ухвалами Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року та від 08 грудня 2020 року залишено без задоволення заяви банку про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року.

18 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О. В. вчинено виконавчий напис за № 388 про стягнення

з ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором від 19 червня 2008 року № 2203788861 шляхом звернення стягнення на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель загальною площею 0,508 га (кадастровий номер: 8000000000:79:194:0004) та житловий будинок, які знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1, на загальну суму 466 173,67 доларів США, що

в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить

12 522 470,87 грн. Стягнення здійснювалося за період із 19 червня 2008 року до

04 квітня 2019 року.

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 грудня

2020 року, залишеним без змін Київським апеляційним судом від 14 червня

2021 року, виконавчий напис нотаріуса, вчинений 18 квітня 2019 року, визнано таким, що не підлягає виконанню.

Правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням

є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають

з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У частині п`ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути

з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15,

від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15.

У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).


................
Перейти до повного тексту