Постанова
Іменем України
07 серпня 2023 року
місто Київ
справа № 369/2968/22
провадження № 61-2576св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Вишневий відділ Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), Державне підприємство "Сетам", ОСОБА_2,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сагрул",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивачки
ОСОБА_1 у лютому 2022 року звернулася до суду із позовом до Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сагрул" (далі - ТОВ "ЮК "Сагрул"), у якому просила:
- визнати недійсними електронні торги з реалізації будинковолодіння: житлового будинку, площею 48, 10 кв. м, земельної ділянки, площею 0, 1900 га, кадастровий номер 3222487001:01:003:0244, та земельної ділянки, площею 0, 0068 га, кадастровий номер 3222487001:01:003:0245, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 ; протокол проведення електронних торгів від 16 грудня 2019 року № 453925 щодо лоту № 390065;
- визнати недійсним акт про проведені електронні торги від 16 січня 2020 року, виданий ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Обґрунтовувала пред`явлений позов тим, що на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 травня 2012 року у справі № 2-2262/12 11 липня 2012 року видано виконавчий лист про стягнення з неї на користь Кредитної спілки "Перший кредитний альянс"
(далі - КС "Перший кредитний альянс") заборгованості в сумі 1 341 638, 65 грн. Постановою від 23 липня 2012 року державний виконавець відкрив виконавче провадження та в подальшому тривалий час не вчиняв жодних дій.
Наприкінці листопада 2019 року позивачці стало відомо про призначення суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості її будинковолодіння. 18 грудня 2019 року проведено торги, їх переможцем визнано ОСОБА_2
ОСОБА_1 наголосила, що вона не надавала доступ до об`єкта оцінки, державний виконавець не направив їй звіт про оцінку майна, що позбавило її права на оскарження результатів цієї оцінки, яка є явно заниженою. Також на час проведення торгів на будинковолодіння було накладено арешти.
Позивачка звертала увагу на те, що постановою від 09 лютого 2022 року Київський апеляційний суд скасував постанову державного виконавця від 05 листопада 2019 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, прийняту у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; визнав неправомірними його дії стосовно передання на електронні торги будинковолодіння, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 27 липня 2022 року Києво-Святошинський районний суд Київської області задовольнив позов ОСОБА_1 .
Суд визнав недійсними електронні торги з реалізації будинковолодіння: житлового будинку, площею 48, 10 кв. м, земельної ділянки, площею 0, 1900 га, кадастровий номер 3222487001:01:003:0244, та земельної ділянки, площею 0, 0068 га, кадастровий номер 3222487001:01:003:0245, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, протокол проведення електронних торгів від 16 грудня 2019 року № 453925 щодо лоту № 390065.
Визнав недійсним акт про проведені електронні торги від 16 січня 2020 року, виданий ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Здійснив розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції зазначив, що постановою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 2-2262/12 скасовано постанову державного виконавця від 05 листопада 2019 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а також визнано неправомірними дії державного виконавця стосовно передання на електронні торги спірного будинковолодіння.
Врахувавши приписи частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) щодо преюдиційності фактів, суд першої інстанції виснував, що оскільки апеляційний суд встановив порушення державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження", що не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи, тому подальші дії державного виконавця щодо реалізації майна, проведення електронних торгів, видання акта про проведенні торги, є неправомірними.
Постановою від 31 січня 2023 року Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасував рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2022 року, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
Суд здійснив розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд наголосив, що вирішивши спір за відсутності ОСОБА_2 та відомостей про його належне повідомлення про дату і час судового розгляду, суд припустився порушень прав та законних інтересів учасника справи, що призвело до ухвалення рішення з порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням дійсних обставин справи.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що станом на час розгляду цієї справи судом першої інстанції в касаційному порядку переглядалося судове рішення, яким визнано незаконними дії державного виконавця, пов`язані з передачею будинковолодіння на електронні торги. Постановою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року
у справі № 2-2262/12 (провадження № 61-2758св22) скасовано постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року, висновки якої на підставі частини четвертої статті 82 ЦПК України покладено у основу рішення суду першої інстанцій у цій справі, й залишено в силі ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 . Відтак наведені обставини спростовують твердження позивачки щодо неправомірності дій державного виконавця, пов`язаних з оцінкою вартості арештованого майна та його реалізацією на електронних торгах.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 22 лютого 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, рішення
Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2022 року залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначила, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 759/7515/21
(провадження № 61-17497св21), відповідно до якого неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі;
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16, щодо застосування правил статті 251 ЦПК України;
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 820/17548/14
(адміністративне провадження № К/9901/9245/18), від 11 грудня 2019 року
у справі № 320/4938/17 (провадження № 61-26396св18), щодо преюдиційності фактів;
- суд апеляційної інстанції не дослідив докази, наявні у матеріалах справи, що призвело до неправильного встановлення обставин, які мають значення для вирішення справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 у квітні 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив, у якому просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 06 березня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що рішенням від 30 травня 2012 року у справі № 2-2262/12 Голосіївський районний суд міста Києва стягнув з ОСОБА_1 на користь КС "Перший кредитний альянс" заборгованість за кредитним договором в сумі 1 338 419, 65 грн та судовий збір в розмірі 3 219, 00 грн.
На виконання цього судового рішення 11 липня 2012 року видано виконавчий лист № 2-2262/12, а 23 липня 2012 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
Ухвалою від 20 вересня 2019 року Голосіївський районний суд міста Києва замінив стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з КС "Перший кредитний альянс на ТОВ "ЮК "Сагрул".
01 листопада 2019 року постановою головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області
(далі - Києво-Святошинський РВ ДВС ГТУЮ в Київській області) Тарасенка В. О. здійснено опис будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, у присутності представника стягувача та двох понятих.
Постановою головного державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ в Київській області Тарасенка В. О. від 05 листопада 2019 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна експертна служба" (далі - ТОВ "Приватна експертна служба"), якому запропоновано надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна з питань вартості майна.
08 листопада 2019 року ТОВ "Приватна експертна служба" склало звіт за результатами проведення оцінки вартості будинковолодіння, відповідно до якого вартість будинковолодіння станом на 08 листопада 2019 року складає 535 800, 00 грн.
14 листопада 2019 року Києво-Святошинський РВ ДВС ГТУЮ в Київській області подав до ДП "Сетам" заявку на реалізацію арештованого майна у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
16 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала до Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ в Київській області заяву про утримання від будь-яких дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 у зв`язку з оскарженням дій державного виконавця Тарасенка В. О.
16 грудня 2019 року відбулися електронні торги з продажу лоту № 390065, яким є будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Переможцем електронних торгів з продажу лоту № 390065 визнано ОСОБА_2, що підтверджується протоколом № 453925 проведення електронних торгів та актом про проведені електронні торги від 16 січня 2020 року.
19 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ДП "Сетам" із заявою, у якій просила утриматися від будь-яких дій щодо продажу, оформлення прав власності тощо. У відповідь на цю заяву ДП "Сетам" пояснило, що інформаційне повідомлення про лот формується організатором торгів на підставі заявки виконавця, тому підстав для зупинення електронних торгів немає.
20 грудня 2019 року, тобто після проведення торгів, ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на житловий будинок і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, накладено заборону відчуження та арешт приватним нотаріусом Кучеренко Н. П., підстава обтяження - лист КС "Перший кредитний альянс" від 03 липня 2007 року. Також арешт на спірне майно накладено на підставі постанови Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 27 квітня 2010 року, а також на підставі постанов ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від 18 серпня 2011 року та ВВДС Києво-Святошинського РУЮ від 30 листопада 2012 року.
Також суд першої інстанції встановив, що постановою від 09 лютого 2022 року у справі № 2-2262/12 Київський апеляційний суд скасував постанову державного виконавця Києво-Святошинський РВ ДВС ГТУЮ в Київській області Тарасенка В. О. від 05 листопада 2019 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, прийняту у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; визнав неправомірними його дії стосовно передання на електронні торги будинковолодіння: житлового будинку, площею 48, 10 кв. м, земельної ділянки, площею 0, 1900 га, кадастровий номер 3222487001:01:003:0244, та земельної ділянки, площею 0, 0068 га, кадастровий номер 3222487001:01:003:0245, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 .
Втім, апеляційний суд встановив, що постановою від 10 серпня 2022 року у справі № 2-2262/12 (провадження № 61-2758св22) Верховний Суд скасував постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року та залишив у силі ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Право, застосоване судом
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, складення за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на торгах, тобто є правочином.
Наведене узгоджується з правилами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі приписів цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо дотримання визначених правил про процедуру, порядок проведення торгів.
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року
у справі № 3-242гс16 сформульований правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними суди повинні встановити, чи відбулося порушення вимог законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи порушені права і законні інтереси позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди у такій категорії спорів, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення приписів закону при проведенні торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання торгів недійсними.
Для визнання судом торгів недійсними обов`язковою є наявність підстав для визнання їх недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Отже, проведення торгів, що відбулися з порушенням вимог законодавства, є підставою для визнання таких торгів недійсними виключно за умови доведення порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі