ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/17281/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Мачульського Г.М., Рогач Л.І.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Майборода А.Л. (адвокат),
відповідача - Цатурян Е.В. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області
на рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2022 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"
до Головного управління Державної податкової служби у Київській області
про стягнення 1 282 911,72 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (далі - ТОВ "Київоблгаз Збут", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (Далі - ДПС, відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 282 911, 72 грн (з них: 1 116 497,11 грн основного боргу, 102 158,39 грн пені, 20 049,87 грн 3% річних, 44 206,36 грн інфляційних витрат), яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням ДПС зобов`язання за договором на постачання природного газу від 29.10.2020 №41FB417-767-20 (далі - Договір) щодо оплати вартості спожитого природного газу за період з листопада 2020 року по березень 2021 року.
1.2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов Договору в грудні 2020 року - березні 2021 року поставив відповідачу природний газ, однак останній не оплатив його вартості, відтак має місце невиконання зобов`язань за Договором.
1.3. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору позивачем було також заявлено до стягнення пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 30.11.2022 (суддя: Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 (колегія суддів: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.) у справі №910/17281/21 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ДПС на користь ТОВ "Київоблгаз Збут" 1 116 497,11 грн суми основного боргу, 101 699,45 грн пені, 19 958,10 грн 3% річних, 44 206,35 грн інфляційних втрат та 19 235,42 грн, витрат по сплаті судового збору; у задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
2.2. Рішення господарських судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідач у спірний період не виконав зобов`язання зі сплати вартості спожитого газу, чим порушив умови Договору, що є підставою для стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.
2.3. За висновками судів, розмір заявленої до стягнення суми заборгованості позивачем доведено у повному обсязі. Натомість факт наявності такої заборгованості за договором відповідачем не спростований. Матеріали справи не містять доказів оплати вартості спожитого газу та контррозрахунку відповідача щодо обсягів та вартості спожитого газу.
2.4. Суд першої інстанції встановив, що розрахунок позивача щодо стягнення пені та 3% річних є неправильним, оскільки позивачем включено в період прострочення 25 число (тоді як умовами договору передбачено строк виконання зобов`язання з оплати до 25 числа, що передбачає включення 25 числа у строк оплати), крім того позивачем допущені арифметичні помилки у розрахунках.
2.5. Здійснивши власний розрахунок пені та 3% річних, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 101 699,45 грн та 3% річних у розмірі 19 958,10 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі ДПС (скаржник), з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції: скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 зі справи №910/17281/21 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Як на підставу касаційного оскарження відповідач посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного:
- у постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №904/6992/20, від 04.03.2021 у справі №916/2419/19 (щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування);
- у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/18668/18, від 15.02.2022 у справі №922/4089/20, від 09.06.2022 у справі №927/636/21 (щодо застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині можливості змінити істотні умови договору про закупівлю, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару).
4.1.3. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник також зазначає про те, що суди встановили обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
4.1.4. За твердженням відповідача, суди залишили поза увагою заперечення ДПС стосовного того, що ним внесення змін до договору не погоджувалось; додаткові угоди №1-3 до Договору відповідачем не було отримано, у зв`язку з чим такі додаткові угоди між сторонами не укладались; наявні у матеріалах справи копії додаткових угод №1-3 до Договору не містять гербової печатки на підписі особи, яка підписала ці угоди зі сторони відповідача; акти приймання-передачі природного газу за спірний період також не містять відбитків гербової печатки на підписі особи, яка підписала акти зі сторони відповідача, а тому, за відсутності, здійснення судами попередніх інстанцій необхідних процесуально-визначених дій щодо перевірки доказів (оригіналів додаткових угод №1-3 до Договору та актів приймання-передачі природного газу) на предмет їх достовірності, висновки суду щодо доведення позивачем належними та допустимим доказами розмір заявленої до стягнення суми заборгованості є необґрунтованими.
4.1.5. Крім того, скаржник наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій взагалі не взяли до уваги та не надали оцінки доводам ДПС щодо законодавчо- визначених обмежень для відповідача, як бюджетної установи, передбачених частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" стосовно внесення істотних змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни постачання природного газу не більше ніж на 10% та положень статті 48 Бюджетного кодексу України (виконання фінансових зобов`язань в межах бюджетних асигнувань установлених кошторисом на бюджет 2020 року) та, відповідно, неможливості погодження відповідачем умов, визначених у додаткових угодах №1-3 до Договору.
4.1.6. Скаржник вважає, що без дослідження і з`ясування наведених вище обставин відповідно до норм застосовного матеріального права ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки під час розгляду справи судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального справа, зокрема, приписи статей 73 - 79, 86, 236 ГПК України та недотримано обов`язку щодо усебічності і повноти розгляду, а також правил і критеріїв оцінки доказів, визначених ГПК України. Натомість висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтуються на підставі оцінки недопустимих доказів.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. ТОВ "Київоблгаз Збут" своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось.
5. Касаційне провадження
5.1. У зв`язку з відпусткою суддів Колос І.Б. та Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2023, який наявний в матеріалах справи.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Між ТОВ "Київоблгаз Збут" (постачальник) та Головним управління ДПС у Київській області (споживач) 29.10.2020 було укладено Договір на постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов`язався з 01.11.2020 до 31.12.2020 поставити споживачеві у власність товар за визначеним предметом закупівлі - газове паливо код 09120000-6 за ДК 021:2015 (природний газ) відповідно до специфікації (додаток №1 до цього Договору), яка є невід`ємною частиною цього договору, а споживач - зобов`язується прийняти цей товар у власність та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
6.2. Відповідно до пункту 2.1 Договору, постачальник передає споживачу газ у 2020 році (листопад-грудень) в обсязі 43 998 метрів куб. Річні та місячні планові обсяги (об`єми) постачання/споживання природного газу для підпорядкованих об`єктів наведено в додатку №2 до цього договору, що є невід`ємною частиною договору. споживач та постачальник мають право на коригування підтверджених обсягів (об`ємів) природного газу, в тому числі протягом розрахункового періоду, в порядку, установленому Кодексом газотранспортної системи. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях (пункт 2.2 Договору).
6.3. За умовами пункту 3.4 Договору приймання-передача газу, поставленого постачальником споживачеві у відповідному місяці, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі природного газу із обов`язковим зазначенням обсягу спожитого газу в розрізі об`єктів (далі - акт приймання-передачі газу).
6.4. Пунктом 3.5 Договору передбачено, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання- передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У випадку відмови споживача від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання сторонами розбіжностей, обсяги використання встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС. У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання- передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
6.5. Згідно з умовами пункту 4.1 Договору, кількість газу, яка постачається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу.
6.6. У пункті 5.1 Договору сторони погодили, що ціна за 1000 метрів куб. газу за цим договором на природний газ є договірною і становить 7 863,89 грн.
6.7. Загальна вартість цього договору становить 345 995,45 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 57 665,91 грн (пункт 5.3 Договору).
6.8. Згідно з умовами пункту 6.2 Договору, розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами та тарифами, що визначені на день підписання договору.
6.9. Пунктом 6.6 Договору передбачено, що оплата вартості природного газу здійснюється споживачем в безготівковій формі, у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника за фактично спожитий природний газ до 25 числа місяця наступного за місяцем постачання на підставі акту приймання-передачі підписаного представниками сторін. Акт приймання-передачі готує постачальник, підписує та передає уповноваженому представнику споживача до 10 числа місяця наступного за місяцем постачання (пункт 6.7 Договору).
6.10. У пунктах 12.1 - 12.2 Договору сторони погодили, що останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.11.2020 до 31.12.2020, а в частині грошових зобов`язань при наявності фінансування - до повного розрахунку. Дія цього договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.
6.11. За доводами позивача, у подальшому:
- 30.10.2020 між сторонами було укладено додаткову угода №1 до Договору, умовами якої сторони погодили викласти пункт 5.1 Договору в такій редакції: "З 01 листопада 2020 року ціна за 1 куб.м. природного газу становить 7,374909 грн, крім того ПДВ - 1,474982 грн, а всього з ПДВ - 8,849891 грн";
- 31.12.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду №2, відповідно до умов якої сторони погодили викласти пункт 5.1 Договору в такій редакції: "З 01 січня 2021 року ціна за 1 куб. м. природного газу становить 8,250001 грн, крім того ПДВ - 1,650000 грн, а всього з ПДВ - 9,900001 грн";
- 31.12.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду №3, відповідно до умов якого сторони погодили збільшити суму договору на суму 69 199,09 грн та продовжити термін дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі, до 28.02.2021.
6.12. Також позивач вказував про те, що на виконання умов Договору (з урахуванням змін, внесених до Договору додатковими угодами №1-3) він поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 462 492,56 грн, що підтверджується: актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2020 №КОЗ80025578, від 31.12.2020 №КОЗ80028236, від 31.01.2021 №КОЗ81001813, від 28.02.2021 №КОЗ81004628, від 31.03.2021 №КОЗ81007140, які підписані уповноваженими представниками сторін; довідкою АТ "Київоблгаз" про об`єм розподіленого природного газу споживачем (ГУ ДПС у Київській області) згідно з Договором за період листопад 2020 року - березень 2021 року у загальному об`ємі 153 404,49 м.куб.
6.13. Неповна оплата відповідачем вартості поставленого природного газу у період з листопада 2020 року по березень 2021 року на суму 1 116 497,11 грн і стала підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
6.14. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказував на те, що додаткові угоди №1-3 до Договору Головному управлінню ДПС у Київській області не надходили, а отже, і не укладались. За твердженням відповідача, ним повністю виконано свої зобов`язання за Договором та сплачено на користь позивача вартість спожитого природного газу за Договором у розмірі 345 995,45 грн; подані позивачем на обґрунтування позовних вимог додаткові угоди №1-3 до Договору та акти приймання-передачі природного газу від 31.12.2020 №КОЗ80028236, від 31.01.2021 №КОЗ81001813, від 28.02.2021 №КОЗ81004628, від 31.03.2021 №КОЗ81007140 не містять відтиску гербової печатки відповідача та не надходили на адресу відповідача, отже додаткові угоди між сторонами укладено не було; заявлена позивачем вартість природного газу за ціною, визначеною у додаткових угодах до Договору суперечить умовам договору та перевищує законодавчо-визначені обмеження збільшення ціни Договору.
6.15. Відповідач вважає, що у такому разі не має обов`язку оплачувати визначену позивачем вартість природного газу.
6.16. Задовольняючи позовні вимоги АТ "Київоблгаз" суди попередніх інстанцій виходили з того, що: матеріалами справи належним чином підтверджено факт поставки природного газу, його загальний об`єм та вартість. Розмір заявленої до стягнення суми заборгованості позивачем доведено у повному обсязі, що відповідно, є підставою для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача заборгованості за природній газ. За висновками судів, факт наявності заборгованості за Договором відповідачем не спростований, доказів оплати заборгованості, як і контррозрахунку спірної суми заборгованості останнім суду не надано, огляду на що, відповідно до стандарту доказування "вірогідності доказів" судом надано перевагу позиції та доводам позивача відносно обсягів фактично спожитого відповідачем газу у спірний період та його вартості.
6.17. Відхиляючи доводи відповідача щодо неналежності долучених позивачем доказів та відсутності гербової печатки на підписах уповноваженої особи відповідача на додаткових угодах №1-3 до Договору та актах приймання-передачі природного газу за період грудень 2020 року - березень 2021 року, суди з посиланням на положення статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зазначили про те, що оскільки акти приймання-передачі природного газу містять усі обов`язкові реквізити, у тому числі підписи уповноважених сторін контрагентів, суд визнає їх належними доказами здійснення господарської операції. З посиланням на положення статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суди зазначили про те, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами презумпцію правомірності додаткових угод №1-3 до Договору (у судовому порядку вказані додаткові угоди недійсними не визнавалися). Крім того, за висновком судів, наявність або відсутність відбитку печатки на додаткових угодах №1-3 до Договору ніяким чином не впливає на дійсність підпису уповноваженої особи відповідача на таких документах.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ДПС на користь АТ "Київоблгаз" заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням, за доводами позивача, зобов`язання в частині оплати обсягів поставленого (спожитого) природного газу за ціною, визначеною у додаткових угодах до Договору.
8.2. Так, касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.3. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.4. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.5. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.6. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.7. У контексті доводів касаційної скарги Суд зазначає про те, що спір у справі стосується договірних правовідносин, на які поширюється дія загальних норм ЦК України, ГК України та Закону України "Про ринок природного газу".
8.8. Так, згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
8.9. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
8.10. У статті 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
8.11. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
8.12. В силу положень статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
8.13. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
8.14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторонами на час укладання Договору погоджено всі його істотні умови щодо: обсягів постачання/споживання природного газу, його вартості, зокрема, погодили, що ціна за 1000 метрів куб. газу становить 7 863,89 грн та строків оплати спожитого газу.
8.15. Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства;
8.16. Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.