Постанова
Іменем України
02 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 953/9016/20
провадження № 61-234св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління Служби безпеки України в Харківській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 09 липня 2021 року у складі судді Єфіменко Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Триголова В. М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Служби безпеки України в Харківській області (далі - УСБУ в Харківській області) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.
Позов обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу у УСБУ в Харківській області з грудня 1996 року по жовтень 2018 року. Зі служби позивач звільнився за станом здоров`я, є ветераном військової служби.
16 травня 2000 року на підставі рішення виконкому Київської районної ради м. Харкова № 120-3 родині ОСОБА_1 у складі трьох осіб виданий ордер № 65/00 на службове житло - двокімнатну квартиру, житловою площею 29,69 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
17 квітня 2020 року позивач звернувся до голови Служби безпеки України з клопотанням про розгляд питання щодо виведення вищевказаної квартири з числа службових з подальшою її передачею на баланс органам місцевого самоврядування м. Харкова, з метою приватизації вказаного житла.
Відповідно до відповіді від 14 травня 2020 року № 70/4-Ж-402/316 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання та вказано на відсутність правових підстав для виведення спірної квартири з числа службових.
Позивач просив суд:
- визнати неправомірною відмову УСБУ в Харківській області у направленні клопотання до виконкому Харківської міської ради про вивід квартири за адресою: АДРЕСА_1 з числа службового житла;
- зобов`язати УСБУ в Харківській області направити до виконкому Харківської міської ради клопотання про виведення квартири за адресою: АДРЕСА_1 з числа службового житла та надання її для постійного проживання позивачу та його дочці ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 липня 2021 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, у задоволенні позовувідмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що військовослужбовці забезпечуються жилим приміщенням для постійного проживання в населеному пункті за місцем перебування їх на квартирному обліку, а виключення квартири із числа службових з одночасним наданням її в постійне користування особі можливе лише у випадку потреби в поліпшенні житлових умов, підтвердженим перебуванням військовослужбовця у черзі осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Факт перебування позивача у черзі осіб, які потребують поліпшення житлових умов судом не встановлено, що не заперечувалось і самим позивачем, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Київського районного суду м. Харкова.
24 травня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 25 липня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 26 липня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19, від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, від 16 грудня 2020 року у справі № 182/7347/18 та інших.
В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що факт неперебування у квартирній черзі, жодним чином не перешкоджає направленню клопотань до органів виконавчої влади про виключення квартир із числа службового житла.
Позивач не був повідомлений про дату, час і місце судового засідання під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2023 року УСБУ в Харківській області надіслало відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 з 23 грудня 1996 року по 04 жовтня 2018 року проходив військову службу в органах Служби безпеки України. Згідно із наказом від 22 вересня 2018 року № 1220-ос позивач звільнений з військової служби в запас. Календарна вислуга років позивача складає 21 рік 8 місяців 7 днів, загальна - 31 рік 10 місяців 14 днів. Позивач є ветераном військової служби (т. 1 а. с. 11).
До 16 травня 2000 року позивач мешкав у трикімнатній квартирі АДРЕСА_2 .
Рішенням Московського РВК від 07 вересня 1999 року № 255/13 квартира АДРЕСА_1 включена до числа службових житлових приміщень УСБУ в Харківській області.
16 травня 2000 року на підставі рішення виконкому Київської районної ради м. Харкова № 120-3 родині ОСОБА_1 у складі трьох осіб виданий службовий ордер № 65/00 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 13, 15).
Встановлено, що позивач на квартирному обліку в УСБУ в Харківській області не перебуває та забезпечений службовим житлом.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.