ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Прокопенка О. Б.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 910/16820/21 (провадження № 12-44гс22)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі - ТОВ "Маркс.Капітал")до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення заборгованості за договором страхування
за касаційною скаргою МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 17 січня 2022 року (суддя Борисенко І. І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року (головуючий суддя Ткаченко Б. О., судді Майданевич А. Г., Гаврилюк О. М.)
У жовтні 2021 року ТОВ "Маркс.Капітал" звернулося до суду з позовом, у якому зазначило, що до МТСБУ перейшло зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АС/3981007, укладеним між ТОВ "Маркс.Капітал" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна" (далі - ПАТ "СК "Україна"), яке було ліквідоване із встановленням недостатності його майна для виконання зобов`язань перед кредиторами.
На вимогу позивача МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 9 179,30 грн, однак невиплаченими лишилися суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нараховані у зв`язку з простроченням страховиком виконання зобов`язань за договором страхування.
Просило стягнути з МТСБУ заборгованість за договором страхування у розмірі 773,32 грн - 3 % річних, 4 986,72 грн інфляційних втрат, 2 294,83 грн пені, всього 8 054,87 грн.
17 січня 2022 року рішенням Господарського суду міста Києва позов ТОВ "Маркс.Капітал" задоволено. Стягнуто з МТСБУ на користь ТОВ "Маркс.Капітал" 773,32 грн - 3 % річних, 4 989,72 грн інфляційних втрат та 2 294,83 грн пені.
06 вересня 2022 року постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 17 січня 2022 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, який допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбаченої законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)), та суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені (пункт 36.5 статті 36 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV)), нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу вказаних норм є невід`ємною складовою боргу за договором страхування.
Право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство. Враховуючи, що строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, були продовжені Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" з 02 квітня 2020 року на строк дії карантину, а закінчення спеціального строку позовної давності припало на період карантину (17 липня 2020 року), який продовжено, суди зробили висновок, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені не сплинув у силу пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Суд апеляційної інстанції також виснував, що спірні правовідносини виникли з договірних відносин і позивач продовжує їх реалізовувати в межах договірних, а отже, має місце винятково договірний характер зобов`язань чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому, а не передбачена статтею 1166 ЦК України позадоговірна (деліктна) відповідальність за завдану майнову шкоду. У цьому випадку на підставі положень пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону № 1961-IV має місце перехід обов`язків до МТСБУ за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика. МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, який допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбаченої ЦК України та Законом № 1961-IV, та 3 % річних, інфляційних втрат та пені.
27 вересня 2022 року МТСБУ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило відступити від викладеного в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2021 у справі № 910/14293/19 висновку щодо покладення на МТСБУ обов`язку зі сплати 3 % річних, інфляційних втрат та пені у зв`язку з простроченням виконання страховиком, який в подальшому ліквідований, зобов`язання за договором страхування цивільно-правової відповідальності; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17 січня 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року й ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів, обґрунтовані правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 07 вересня 2021 року у справі № 910/14293/19, не відповідають доктринальним підходам тлумачення норм права, внаслідок чого були неправильно застосовані норми пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону № 1961-IV.
Норма пункту 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV, наведена Верховним Судом у постанові від 07 вересня 2021 року у справі № 910/14293/19 без системного тлумачення, що чим саме є МТСБУ та які має завдання, суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, а також позиціям Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, що свідчить про існування різних підходів до визначення обсягу обов`язків, які виникають у МТСБУ з настанням наслідків, передбачених підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 та підпункту "а" пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV.
МТСБУ не є учасником деліктного зобов`язання, не є учасником цивільно-правових відносин, не є правонаступником ПАТ "СК "Україна" ні відповідно до судового рішення, ні відповідно до загальних норм цивільного законодавства.
Закон № 1961-IV та акти, прийняті МТСБУ, не передбачають віднесення до витрат, які здійснюються за рахунок фонду захисту потерпілих, сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення страховиком виконання зобов`язання з виплати страхового відшкодування. При цьому відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 протоколу президії від 17 листопада 2005 року № 144 витрати, які виникли внаслідок неналежного виконання дирекцією МТСБУ своїх зобов`язань щодо проведення регламентних виплат за рахунок фонду захисту потерпілих, а саме сплати пені, штрафів та моральної шкоди, здійснюються за рахунок кошторису витрат на утримання бюро.
Оскільки Закон № 1961-IV та статут МТСБУ не містять вимог про виконання відповідачем обов`язку зі сплати пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення страховиком виплати страхового відшкодування, то з огляду на статті 96, 999 ЦК України та пункт 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV ця відповідальність покладається саме на страховика-порушника. До вимог кредиторів зі сплати таких сум за зобов`язаннями страховика-банкрута мають застосовуватися положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) на загальних підставах або Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), чинного на час ліквідації ПАТ "СК "Україна".
За висновком науково-правової експертизи, виконаним на запит МТСБУ щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди від 22 лютого 2022 року, затвердженим головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України доктором юридичних наук, професором Н. М. Пархоменко, до МТСБУ не переходять обов`язки страховика, що ліквідується, зі сплати пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання останнім з виплати страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Сплата МТСБУ регламентної виплати, передбаченої підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, у розмірі оціненої згідно із цим Законом (статті 9, 22-31) шкоди є повним виконанням МТСБУ зобов`язань страховика, що відповідно до пункту 20.3 статті 20 зазначеного Закону переходять до МТСБУ.
До вимог кредиторів зі сплати суми пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з виплати страхового відшкодування страховиком-банкрутом мають застосовуватися положення Закону про банкрутство та КУзПБ на загальних підставах, за якими вимоги, не погашені у зв`язку з недостатністю майна, вважаються погашеними.
22 грудня 2022 року Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду своєю ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що справа містить виключну правову проблему, вирішення якої повинно бути здійснене з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Зазначив про наявність різних наукових підходів щодо питання про те, чи є пеня, 3 % річних, інфляційні втрати основним зобов`язанням (шкодою) у розумінні цивільного законодавства та Закону № 1961-IV та чи вважається сплата МТСБУ виплати (шкоди), регламентованої підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, повним виконанням зобов`язання. Посилаючись, у тому числі, на наукові висновки, надані учасниками справи, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вказала, що зазначені питання є дискусійними.
19 липня 2023 року постановою Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу МТСБУ задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 17 січня 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що вона вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
У постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.