П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 911/3312/21
Провадження № 12-43гс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
Головуючого судді Уркевича В. Ю.
судді-доповідачкиКатеринчук Л. Й.,
суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А.
за участю:
секретаря судового засідання Будлянської О. М.
представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Армукрземпроект" - Щиглов Є.О. адвокат, Мкртічян А.А.(самопредставництво),
Товариства з обмеженою відповідальністю "Денмарк Інвест" - Денисов О.А. адвокат,
розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Армукрземпроект" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 липня 2022 року (головуючий суддя - Попікова О. В., судді Євсіков О. О., Ходаківська І. П.) та ухвалу Господарського суду Київської області від 24 січня 2022 року (суддя Мальована Л. Я.) у справі № 911/3312/21 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Армукрземпроект" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Денмарк Інвест", 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, 3) Фізичної особи-підприємця Кравченка Олексія Володимировича, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1 - Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання результатів аукціону недійсними та застосування наслідків нікчемності правочину,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Вступ
У справі, що переглядається, перед судом касаційної інстанції постало питання чи є необхідним призначення судового засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення (ухвали) у справі, яка слухалася з викликом сторін в судове засідання, щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у разі, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду і така заява була задоволена судом в підготовчому судовому засіданні за участю представників.
2. Короткий зміст позовних вимог і рух справи в місцевому господарському суді
2.1. У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Армукрземпроект" (далі - ТОВ "Армукрземпроект", позивач) звернулось до Господарського суду Київськоїобласті з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денмарк Інвест" (далі - ТОВ "Денмарк Інвест", відповідач 1), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - відповідач 2) та Фізичної особи-підприємця Кравченка Олексія Володимировича (далі - відповідач 3) про визнання результатів аукціону недійсними та застосування наслідків нікчемності правочину. Ухвалою суду 12 листопада 2021 року вона призначена до розгляду в підготовчому засіданні на 08 грудня 2021 року, а ухвалою 08 грудня 2021 року відкладено підготовче засідання на 12 січня 2022 року о 12:30 год.
2.2. 08 грудня 2021 року відповідачем 1 надано відзив на позовну заяву із запереченнями щодо задоволення позовних вимог з прохальною частиною про розподіл витрат за надання правничої допомоги на суму 31 200 грн з наданням доказів укладення відповідного договору з адвокатським об`єднанням та інших документів на обґрунтування таких витрат ( том 1, а.с.157-176). Також 05 січня 2022 року відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, обґрунтовуючи безпідставність позову. 12 січня 2022 року заперечення на позов надійшли до суду від відповідача 3.
2.3. 12 січня 2022 року до початку судового засідання у цій справі надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду, яка задоволена ухвалою Господарського суду Київської області від 12 січня 2022 року на підставі пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); позивачу повернуто судовий збір, сплачений за подання позовної заяви. Ухвала винесена в судовому засіданні за відсутності представника позивача.
2.4. 20 січня 2022 року відповідач 1звернувся до суду із заявою, в якій просив стягнути з позивача фактично понесені витрати на професійну правничу допомогу на суму 26 000 грн., зменшивши тим самим суму заявлених витрат правничої допомоги та зазначаючи, що ним до відзиву надано розрахунок витрат правничої допомоги та необхідні документи.
3. Короткий зміст рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій
3.1. 24 січня 2022 року суд ухвалою на підставі частини п`ятої, шостої статті 130 ГПК України задовольнив заяву відповідача та стягнув з позивача на його користь 26 000 грн витрат на професійну правничу допомогу .
3.2. Постановляючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу відповідач 1 надав суду: договір про надання правової допомоги від 03 грудня 2021 року, укладений між Адвокатським об`єднанням "В. Тетерський і Партнери" та ТОВ "Денмарк Інвест", додаток "Доручення" до договору, додаток "Гонорар" до договору, акт надання послуг (правової допомоги) від 08 грудня 2021 року на суму 26 000 грн, заяву на договірне списання коштів та розрахунок годин у справі № 911/3312/21.
3.3. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Київської області від 24 січня 2022 року, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив її скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "Денмарк Інвест" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.
3.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 липня 2022 року ухвалу Господарського суду Київської області від 24 січня 2022 року скасовано; заяву ТОВ "Денмарк Інвест" від 20 січня 2022 року передано на розгляд до Господарського суду Київської області.
3.5. Апеляційний суд виходив з того, що під час постановлення оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального законодавства, зокрема положень статей 130, 221, 244 ГПК України, порушив принцип змагальності сторін процесу та розглянув заяву відповідача 1 без повідомлення учасників судового процесу та без проведення судового засідання, позбавивши позивача можливості подати заперечення на заяву відповідача 1 щодо надмірності витрат на оплату послуг адвоката.
3.6. Апеляційний суд зазначив, що з огляду на порядок постановлення Господарським судом Київської області ухвали від 12 січня 2022 року про залишення позову без розгляду в судовому засіданні з викликом сторін, повідомлення судом першої інстанції учасників справи про час і місце судового засідання з розгляду заяви відповідача 1 було обов`язковим. Натомість виклик учасників справи в судове засідання є правом суду, реалізація якого залежить від конкретних обставин справи.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги позивача
4.1. У липні 2022 року позивач звернуся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 липня 2022 року та ухвалу Господарського суду Київської області від 24 січня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким заяву відповідача 1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.
4.2. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій не враховали, що заява відповідача 1 про стягнення витрат на правничу допомогу подана до суду 20 січня 2022 року, тобто через 8 днів після ухвалення судового рішення про залишення позову без розгляду, а не протягом 5 днів, як цього вимагає закон, при цьому відповідач 1 не навів поважних причин пропуску вказаного строку для звернення з відповідною заявою та не просив суд його поновити.
4.3. Також, скаржник стверджував, що заявлений відповідачем до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу був надмірним, не відповідав критеріям, визначеним частиною четвертою статті 126, частиною п`ятою статті 129 ГПК України, а також принципам пропорційності та справедливості, закріпленим у статтях 15 та 2 ГПК України.
4.4. Позивач звертав увагу, що оскаржувана ухвала місцевого суду була прийнята без повідомлення та участі сторін, а тому він був позбавлений можливості надати свої заперечення щодо пропуску строку на подання заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини п`ятої статті 126 ГПК України.
5. Аргументи інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу від учасників справи не надходило.
6. Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
6.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 911/3312/21 за касаційною скаргою ТОВ "Армукрземпроект"на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 липня 2022 року та ухвалу Господарського суду Київської області від 24 січня 2022 року та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07 вересня 2022 року.
6.2. Ухвалою суду 07 вересня 2022 року провадження у справі № 911/3312/21 за касаційною скаргою ТОВ "Армукрземпроект"на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 липня 2022 року та ухвалу Господарського суду Київської області від 24 січня 2022 року зупинено до перегляду постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2022 року і додаткової постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року у подібних правовідносинах у справі № 345/1537/21 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.
6.3. Ухвалою суду від 16 грудня 2022 року провадження у справі № 911/3312/21 було поновлено, а справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.
6.4. Касаційний господарський суд зазначив, що приписи статті 244 ГПК України та статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є подібними щодо процедури розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення. Разом з тим існує різна практика щодо їх застосування в судах цивільної та господарської юрисдикцій.
6.5. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що вважає за необхідне відступити від висновку щодо необовʼязковості призначення судового засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, у разі якщо судове рішення по суті позовних вимог ухвалене в судовому засіданні, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду. Такі висновкивикладено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 05 березня 2020 року у справі № 756/5330/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 755/1139/18, від 02 грудня 2021 року у справі № 645/396/20, від 19 травня 2022 року у справі № 824/152/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 201/5579/20. У постановах Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов висновків, що виклик сторін у судове засідання для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення є правом суду, а не обов`язком.
6.6. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила про сталість практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 244 ГПК України.Зокрема,у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського судувід 11 листопада 2020 року у справі № 908/2614/19, від 25 січня 2022 року у справі № 910/21095/20, від 04 листопада 2021 року у справі № 908/3408/20 зроблено висновок, що призначення розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення в тому самому порядку, що й судове рішення, є обов`язком суду. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 905/2135/19 зазначив, що з огляду на порядок прийняття постанови у загальному провадженні з викликом сторін, повідомлення судом апеляційної інстанції учасників справи про час і місце судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат було обов`язковим. Натомість виклик учасників справи в судове засідання є правом суду, реалізація якого залежить від конкретних обставин справи.
6.7. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 вересня 2021 року у справі № 873/108/20 виснувано, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу розглянута апеляційним судом з постановленням додаткової ухвали без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, що позбавило відповідача можливості заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та довести неспівмірність цих витрат.
7. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі
Заслухавши суддю-доповідачку, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Щодо підстав та принципів відшкодування судових витрат, зокрема на професійну правничу допомогу
7.1. Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
7.2. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
7.3. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).
7.4. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
7.5. Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
7.6. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
7.7. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
7.8. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
7.9. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в пунктах 106-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
7.10. Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
7.11. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
7.12. Також, у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
7.13. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що відповідно до частин першої - третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах рівності та змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
7.14. У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
7.15. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина п`ята статті 130 ГПК України, частина п`ята статті 142 ЦПК України). Частиною шостою зазначених статей передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цих статей, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 ГПК України (частини дев`ятої статті 141 ЦПК України), зокрема, якщо судом не буде встановлено зловживання стороною чи її представником або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
7.16. До судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 ГПК України, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України). Отже відповідач може заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги за рахунок позивача, який ініціював судовий спір, а надалі попросив залишити його без розгляду в судах цивільної та господарської юрисдикції.
7.17. Компенсація таких витрат здійснюється з дотриманням загальних правил відшкодування витрат на правничу допомогу, зокрема щодо надання позивачу права заявити клопотання про зменшення їх розміру, якщо позивач вважає їх неспівмірними відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України (частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України).
7.18. Отже, цивільним та господарським процесуальними кодексами передбачено однакові процесуальні гарантії для сторони щодо можливості подання клопотання про неспівмірність заявлених до стягнення витрат за правничу допомогу за рахунок позивача у випадку здійснення судом розподілу таких витрат як за наслідком розгляду справи по суті, так у випадку залишення позовної заяви без розгляду.
7.19. При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п`ятої статті 130 ГПК України (частини п`ятої статті 142 ЦПК України) має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
7.20. Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених частиною п`ятою статті 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України (частиною п`ятою статті 137, частиною восьмою статті 141 ЦПК України).
Особливості розподілу судових витрат у разі подання заяви після ухвалення основного рішення відповідно до статей 244, 130 ГПК України (статей 270, 142 ЦПК України)
7.21. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 244 ГПК України). Подібно визначено можливість ухвалення додаткового рішення за правилами частини першої статті 270 ЦПК України, яка крім цих підстав передбачає також умову, що суд не допустив негайного виконання рішення у випадках встановлених статтею 430 цього Кодексу.