Постанова
Іменем України
26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 157/1585/21
провадження № 61-13281св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державний професійно-технічний навчальний заклад "Камінь-Каширське вище професійне училище" Камінь-Каширського району Волинської області, Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 30 травня 2022 року під головуванням судді Гамули Б. С. та постанову Волинського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу "Камінь-Каширське вище професійне училище" Камінь-Каширського району Волинської області, Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допущення до роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ від 08 листопада 2021 року № 113/к/тр, виданий директором Державного професійно-технічного навчального закладу "Камінь-Каширське вище професійне училище" Камінь-Каширського району Волинської області (далі - ДПТНЗ "Камінь-Каширське вище професійне училище" Камінь-Каширського району Волинської області) про відсторонення його від роботи, допустити його до роботи викладачем та стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час відсторонення від роботи.
В обґрунтування позову зазначив, що він працює викладачем в ДПТНЗ "Камінь-Каширське вище професійне училище" Камінь-Каширського району Волинської області.
08 листопада 2021 року роботодавцем, відповідно до вимог статті 46 КЗпП України, видано наказ № 113/к/тр про відсторонення його від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19.
Вважаючи, що примусове проведення вакцинації проти гострої респіраторної хвороби, спричиненої короновірусом, суперечить чинному законодавству України, а своє відсторонення від роботи без збереження заробітної плати порушенням його права на працю, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Камінь-Каширський районний суд Волинської області рішенням від 30 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Волинський апеляційний суд постановою від 22 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 30 травня 2022 року залишив без змін.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1, який є працівником освітнього навчального закладу і підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19, будучи повідомленим про це, до встановленої роботодавцем дати, не надав останньому документ, який підтверджує його вакцинацію проти вказаного гострого респіраторного захворювання або довідку медичного закладу про медичні протипоказання до проведення цього профілактичного щеплення, тому дії відповідача про відсторонення від роботи позивача без збереження заробітної плати є цілком виправданими і правомірними.
Суд не вбачає порушення права ОСОБА_1 на працю, визначене статтею 43 Конституції України, оскільки за ним зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, а вжиті щодо нього обмеження є правомірними та відповідають пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я учасників освітнього процесу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В грудні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 30 травня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норми права у подібних правовідносинах.
Разом з тим касаційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не перевірено чи: відноситься професія позивача до Переліку тих професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, установлених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 із відповідними змінами від 01 листопада 2021 року відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України № 2393; внесено до календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 595, гостра респіраторна хвороба COVID-19, спричинена коронавірусом SARS-CoV-2; були в наявності епідемічні показання відповідно до рішень головного державного санітарного лікаря України та інших відповідних санітарних лікарів для встановлення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19; проходив позивач медичний огляд та чи була надана останньому об`єктивна інформація про щеплення проти COVID-19, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; були направлені відповідачу подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби про недопущення до роботи (відсторонення від виконання зазначених видів робіт) позивача; необґрунтовано відмовився позивач від щеплення або ухилився від нього у порядку, встановленому законом.
Заявник вважає, що оспорюваний наказ та припинення виплати заробітної плати є таким, що прямо обмежує право позивача на працю, позбавляє його заробітної плати і в цей спосіб, порушує право на достатній життєвий рівень для нього і його сім`ї.
Також, оспорюваний наказ порушує норми статей 21, 22, 24, 32 Конституції України, статті 2-1 КЗпП України, статей 1, 2, 3, 4, 5, 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", частини шостої статті 6 Закону України "Про захист персональних даних", частини другої статті 11 Закону України "Про інформацію", статті 39-1 Закону України "Основи законодавства про охорону здоров`я", статті 286 ЦК України.
Крім того, відповідач вимагав у позивача інформацію про стан його здоров`я в частині проведених щеплень проти COVID-19, що складає таємницю про стан здоров`я.
При цьому, виходячи з довідки про середню заробітну плату позивача за останні два місяці, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу має бути обчислений з дати відсторонення від роботи до дати ухвалення рішення у справі.
Відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року ДПТНЗ "Камінь-Каширське вище професійне училище" Камінь-Каширського району Волинської області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 11 травня 2023 року відзив ДПТНЗ "Камінь-Каширське вище професійне училище" Камінь-Каширського району Волинської області на касаційну скаргу ОСОБА_1 повернув заявнику без розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 27 березня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Камінь-Каширського районного суду Волинської області.
Справа № 157/1585/21 надійшла до Верховного Суду 19 квітня 2023 року.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 липня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно із наказом адміністрації навчального закладу від 01 вересня 2009 року № 19-К, ОСОБА_1 працює викладачем в Державному професійно-технічному навчальному закладі "Камінь-Каширське вище професійне училище" Камінь-Каширського району Волинської області.
03 листопада 2021 року ДПТНЗ "Камінь-Каширське вище професійне училище" Камінь-Каширського району Волинської області письмово повідомило ОСОБА_1 про те, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення від COVID-19 є обов`язковим для працівників закладів освіти, і запропоновано до 05 листопада 2021 року надати документ підтверджуючий наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, та роз`яснено наслідки не проведення профілактичних щеплень.
Відповідно до наказу ДПТНЗ "Камінь-Каширське вище професійне училище" Камінь-Каширського району Волинської області від 08 листопада 2021 року № 113-К відсторонено ОСОБА_1 від роботи з 08 листопада 2021 року, на час відсутності документа, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19, без збереження заробітної плати, з яким останній ознайомився в день його видання.
З наявного в матеріалах справи акта від 29 грудня 2021 року № ВЛ1090/0103/АВ Управління Держпраці у Волинській області щодо додержання відповідачем ДПТНЗ "Камінь-Каширське вище професійне училище" вимог законодавства у сфері праці слідує, що керівником даного навчального закладу дотримано процедуру відсторонення працівника - викладача ОСОБА_1 від роботи, відповідно до вимог чинного законодавства.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
У пунктах а, б статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Частиною шостою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" також передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Відповідності до пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09 грудня 2020 року № 1236 в редакції з урахуванням змін, що набрали чинності 26 жовтня 2021 року (далі - Постанова), керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій слід забезпечити:
1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
Зі змісту підпункту 1 пункту 41-6 Постанови вбачається, що керівник державного органу (державної служби), керівник підприємства, установи та організації також має прийняти рішення про повідомлення працівників про проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Таке повідомлення має містити усю необхідну інформацію, необхідну для проведення обов`язкових щеплень (наприклад, посилання на нормативно-правові акти, на підставі яких проводиться обов`язкове щеплення працівників; прохання надати у визначений строк документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; дата, час та місце проведення обов`язкового профілактичного щеплення, якщо роботодавець вирішив організувати проведення такого щеплення; наслідки відмови або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення тощо).
Повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19 може бути доведено до відома усіх працівників, наприклад, у письмовому вигляді з проставленням підпису працівника про ознайомлення з таким повідомленням тощо.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що відповідач письмово повідомив ОСОБА_1 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, а саме про те, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236", наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники який підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" позивач має надати один із таких документів: документ, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації або однієї дози дводозної вакцини проти COVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595.
Також ОСОБА_1 роз`яснено, що якщо він не надасть один із зазначених документів, 08 листопада 2021 року його відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
Із вказаним повідомленням позивач ознайомлений 03 листопада 2021 року (а. с. 13).
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), Міністерство охорони здоров`я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази Міністерство охорони здоров`я України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 вказаного Положення).