ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 926/1324/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернівецької міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 (у складі колегії суддів: Бойко С.М. (головуючий), Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.)
та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2023 (суддя Гончарук О.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної колективної фірми "Мігро" про забезпечення позову
у справі № 926/1324/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної колективної фірми "Мігро"
до Чернівецької міської ради
про визнання укладеним додаткового договору про поновлення договору оренди землі,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна колективна фірма "Мігро" (далі - ТОВ ВККФ "Мігро") звернулося до суду з позовом до Чернівецької міської ради про визнання укладеним додаткового договору про поновлення договору оренди землі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами існують відносини щодо оренди земельної ділянки, наданої позивачу для влаштування літнього майданчика на підставі договору оренди землі від 04.05.2005, термін дії якого неодноразово продовжувався, а востаннє - до 07.11.2022.
06.09.2022 ТОВ ВККФ "Мігро" звернулося до відповідача з пропозицією поновити строк дії зазначеного договору на тих саме умовах і на той же строк до 07.11.2025, проте станом на 07.03.2023 питання про поновлення договору оренди землі відповідачем не розглянуто та відповідного рішення не ухвалено, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
У квітні 2023 року ТОВ ВККФ "Мігро" подало до суду заяву про забезпечення позову, у якій позивач просив заборонити Чернівецькій міській раді та її виконавчим органам на період до вирішення справи по суті здійснювати дії, спрямовані на демонтаж тимчасових споруд на орендованій земельній ділянці за адресою на розі вул. Університетської - вул. М. Коцюбинського в м. Чернівці (на території скверу) площею 0,0150 га, кадастровий номер 7310136300:05:002:0023, а також заборонити чинити інші перешкоди ТОВ ВККФ "Мігро" в користуванні зазначеною земельною ділянкою.
Заяву обґрунтовано тим, що на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради (www.city.cv.ua) 27.03.2023 розміщено оголошення із заголовком "Шукаємо власника тимчасової споруди, що на перетині Університетської та Коцюбинського", в якому зазначено про прохання до власника майна, а саме власника тимчасової споруди, розміщеної у сквері навпроти центрального корпусу Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича (вул. Університетської - вул. М. Коцюбинського), звернутися до секретаря комісії з демонтажу тимчасових споруд, пересувних тимчасових споруд, малих архітектурних форм і літніх торгових майданчиків та визначення відновної вартості об`єктів благоустрою. Також в оголошенні зазначено, що у разі, якщо в місячний термін після публікації оголошення, власник тимчасової споруди не заявить про свої права на даний об`єкт, департаментом урбаністики та архітектури буде здійснено демонтаж тимчасової споруди відповідно до встановленого порядку.
Ці обставини, на думку ТОВ ВККФ "Мігро", свідчать, що Чернівецька міська рада вважає припиненим договір оренди землі від 04.05.2005 та має намір демонтувати майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2023 заяву ТОВ ВККФ "Мігро" про забезпечення позову задоволено. Заборонено Чернівецькій міській раді та її виконавчим органам на період до вирішення справи по суті здійснювати дії, спрямовані на демонтаж тимчасових споруд на орендованій земельній ділянці за адресою на розі вул. Університетської - вул. М. Коцюбинського в м. Чернівці (на території скверу) площею 0,0150 га, кадастровий номер 7310136300:05:002:0023, а також заборонено чинити інші перешкоди ТОВ ВККФ "Мігро" у користуванні зазначеною земельною ділянкою.
Суд виходив із того, що заявником наведені обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову, а заходи забезпечення позову нерозривно пов`язані з предметом позову та спрямовані на запобігання можливим негативним наслідкам.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2023 частково скасовано; заяву ТОВ ВККФ "Мігро" про забезпечення позову задоволено частково. У задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони Чернівецькій міській раді чинити інші перешкоди ТОВ ВККФ "Мігро" в користуванні зазначеною земельною ділянкою відмовлено. У решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції загалом погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову, однак визнав помилковим висновок місцевого господарського суду щодо задоволення заяви ТОВ ВККФ "Мігро" про забезпечення позову шляхом заборони чинити інші перешкоди цьому товариству в користуванні зазначеною земельною ділянкою, оскільки, постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, місцевий господарський суд мав точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти з огляду на предмет заявленого позову. Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони на вчинення інших чи будь-яких дій, свідчить про необмежене коло дій, а тому з огляду на положення частини 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) не може бути застосовано судом як захід забезпечення позову.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у червні 2023 року Чернівецька міська рада подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (абзац 2 частини 2 статті 287 ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ ВККФ "Мігро" про забезпечення позову відмовити.
Касаційну скаргу обґрунтовано, зокрема тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні заяви про забезпечення позову неправильно застосовано положення статей 136, 137 ГПК та не взято до уваги, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову не є співмірними, не мають безпосереднього зв`язку з предметом позову, не відповідають умовам застосування інституту забезпечення позову, визначеним статтею 136 ГПК. Натомість, на думку відповідача, предметом дослідження у цій справі є з`ясування юридичної чинності договору оренди землі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 926/1324/23 за касаційною скаргою Чернівецької міської ради з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК, та постановлено здійснити перегляд постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 та ухвали Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2023 у справі № 926/1324/23 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
ТОВ ВККФ "Мігро" у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання забезпечення позову у цій справі, тому просило залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 справу № 926/1324/23 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Зуєв В.А., Міщенко І.С.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.
Згідно з частинами 1, 2 статті 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Разом із тим у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).