ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 120/7318/21-а
касаційне провадження № К/9901/48183/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області
на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року (головуючий суддя - Шаповалова Т.М.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Курко О.П.; судді: Боровицький О.А. Шидловський В.Б.)
у справі № 120/7318/21-а
за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2021 року Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, позивач, податковий орган) звернулося до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач, платник) про стягнення податкового боргу.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року позовну заяву ГУ ДПС у Вінницькій області повернуто особі, яка її подала.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року залишено без змін.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто в повному обсязі недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року, в частині надання доказів надсилання/вручення рішень, на яких ґрунтується заявлена до стягнення сума податкового боргу, за адресою місця проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_1 .
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що позивач дійсно не виконав в повній мірі вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, а доводи апеляційної скарги зазначеної обставини не спростовують.
ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Мотивуючи касаційну скаргу, позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції порушено статті 160, 161, 211, 217, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Податковий орган вказує, що ті обставини, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху та подальше її повернення, повинні досліджуватися не на стадії відкриття провадження у справі, а на стадії розгляду справи по суті. Крім того, судами не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 04 травня 2020 року у справі № 826/11455/15.
Верховний Суд ухвалою від 19 січня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Вінницькій області.
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судовими інстанціями встановлено, що після надходження до Вінницького окружного адміністративного суду матеріалів позовної заяви ГУ ДПС у Вінницькій області, на виконання частини третьої статті 171 КАС України, 12 липня 2021 року судом надіслано запит до Адресно-довідкового підрозділу Головного управління Державної міграційної служби у Вінницькій області та Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача - ОСОБА_1 .
На адресу суду надійшли відповіді на надіслані запити, в яких зазначено, що ОСОБА_1 з 13 липня 2017 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
В той же час, у позовній заяві відповідач зазначає адресою місця проживання відповідача - АДРЕСА_2 .
При цьому, як слідує із матеріалів справи, заявлена до стягнення сума податкового боргу виникла у відповідача на підставі прийнятих позивачем податкових повідомлень-рішень від 05 квітня 2018 року № 0086318-5002-0221, від 02 травня 2019 року № 0108616-5006-0228; від 16 квітня 2020 року № 0048865-5005-0228, які надсилались відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 .
Крім того, податкова вимога від 21 січня 2019 року № 1583-50 також надсилалась відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків щодо надання доказів надсилання/вручення рішень, на яких ґрунтується заявлена до стягнення сума податкового боргу, за адресою місця проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_1 .
06 серпня 2021 року позивач подав клопотання про усунення недоліків позовної заяви, де вказав, що відповідачу податкова вимога від 21 січня 2019 року № 1583-50 та податкові повідомлення-рішення від 05 квітня 2018 року № 0086318-5002-0221, від 02 травня 2019 року № 0108616-5006-0228; від 16 квітня 2020 року № 0048865-5005-0228, надсилалися поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_2 .
Також позивач вказав, що відповідно до відомостей із центральної бази даних ДПС Державного реєстру фізичних осіб-платників податків остання відома податковому органу адреса ОСОБА_1 - АДРЕСА_2, куди і направлялася вся кореспонденція.
Надаючи оцінку правомірності прийнятих судових рішень, Верховний Суд виходить із такого.
За правилами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.