ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 802/4032/14-а
адміністративне провадження № К/990/15027/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів - Уханенка С.А.,
Мацедонської В.Е.
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року(головуючий суддя - Залімський І. Г., судді: Сушко О.О. Мацький Є.М.)
у справі №802/4032/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України
про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити дії,
у с т а н о в и в:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора ( далі - Офіс Генерального прокурора, відповідач - 1) Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст України, відповідач - 2) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України № 2533 від 23 жовтня 2014 року про звільнення з посади старшого прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції ОСОБА_1 ;
- поновлено ОСОБА_1 у Генеральній інспекції Офісу Генерального прокурора на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав до звільнення, з 24 жовтня 2014 року;
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 18 січня 2021 року у розмірі 1123371,25,з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів;
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
- допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 у Генеральній інспекції Офісу Генерального прокурора на посаді рівнозначній тій, які він обіймав до звільнення, з 24 жовтня 2014 року змінено в мотивувальній частині та абзаці 3 резолютивної частини, викладено його в такій редакції: "Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу запобігання правопорушення у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року".
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року скасовано в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 18 січня 2021 року у розмірі 1123371,25 грн з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
Прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з обов`язковим відрахуванням до бюджету податків і зборів, починаючи з 24 жовтня 2014 року по 18 січня 2021 року у сумі 2 475 544,96 грн.
В решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі №802/4032/14-а в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та направлено справу на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду у цій частині вимог.
У іншій частині постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі №802/4032/14-а залишено без змін.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року скасовано в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 18 січня 2021 року у розмірі 1123371,25 грн з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
Прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з обов`язковим вирахуванням до бюджету податків і зборів, починаючи з 24 жовтня 2014 року по 18 січня 2021 року у сумі 1856533,78 грн.
У задоволенні решти вимог у цій частині відмовлено.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року виправлено описку в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі №802/4032/14, замінивши в тексті резолютивної частини постанови цифри та слова "1 856 533,78 грн (один мільйон вісімсот п`ятдесят шість тисяч п`ятсот тридцять три гривні сімдесят вісім копійок)" на цифри та слова "2 442 250,82 грн (два мільйони чотириста сорок дві тисячі двісті п`ятдесят гривень вісімдесят дві копійки)".
Скасовуючи рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 18 січня 2021 року у розмірі 1123371,25 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції помилково не врахував положення п.10 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 №100 ( далі - Порядок КМУ №100) та провів розрахунок розміру середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період з 01 грудня 2015 року по 11 грудня 2020 року без застосування коефіцієнта підвищення заробітку.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
16 червня 2022 року на адресу суду касаційної інстанції від Офісу Генерального прокурора ( далі - відповідач, скаржник) надійшла касаційна скарга, в якій, посилаючись на неправомірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, скаржник просив скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року в частині задоволених вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити, зменшивши суму стягнення.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справі №640/537/20 та у справі №826/17798/14 щодо застосування постанов Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09 грудня 2015 року № 1013 ( далі - Постанова КМУ №1013), "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" від 30 серпня 2017 року №657 ( далі - Постанова КМУ № 657) та коефіцієнту, визначеного згідно з п. 10 Порядку КМУ № 100.
Зауважив, що правові підстави для розрахунку ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу виникають в день винесення судом рішення про поновлення його на роботі, а при визначенні розміру такої виплати судам слід керуватися нормами права, що діють на час проведення такого розрахунку. Як наслідок, при визначенні редакції Порядку КМУ № 100, яка підлягає застосуванню, судам слід враховувати дату ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі.
Вказав, що враховуючи те, що на момент ухвалення рішення Вінницьким окружним адміністративним судом від 18 січня 2021 року у справі № 802/4032/14-а про поновлення ОСОБА_1 на посаді з 24.10.2014, пункт 10 Порядку КМУ № 100 втратив чинність, правові підстави для розрахунку середньої заробітної плати з урахуванням підвищення посадових окладів, передбачених постановами КМУ №1013 та коефіцієнту, визначені п.10 Порядку КМУ № 100, відсутні.
Зазначив, що оскільки ОСОБА_1 з 24.10.2014 не перебуває у трудових відносинах з Офісом Генерального прокурора ( Генеральною прокуратурою України), атестацію не проходив, заробітну плату, що передувала звільненню, отримував у серпні - вересні 2014 року, а тому для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід застосовувати розмір середньоденної заробітної плати - 733, 75 грн, відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від 29.04.2020 №21-693зп, доданої до матеріалів справи. Отже, сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 24.10.2014 по 18.01.2021 становить 1 121 903,75 грн ( 733, 75 грн х 1529 робочих днів).
Просив справу розглядати за участю представника Офісу Генерального прокурора.
03 серпня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі №802/4032/14-а. Витребувано з Вінницького окружного адміністративну справу №802/4032/14-а.
03 серпня 2022 року ухвалою Верховного Суду заяву Офісу Генерального прокурора задоволено. Зупинено виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі №802/4032/14-а в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з обов`язковим вирахуванням до бюджету податків і зборів, починаючи з 24 жовтня 2014 року по 18 січня 2021 року у сумі 2 442 250,82 грн (два мільйони чотириста сорок дві тисячі двісті п`ятдесят гривень вісімдесят дві копійки) до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
29 серпня 2022 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Генеральною прокуратурою України проведено перевірку відомостей зазначених в особовій справі, за наслідком чого складено довідку в якій вказано, що у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року ОСОБА_1 сукупно обіймав посаду заступника прокурора Вінницької області, а тому до нього застосовується заборона, передбачена ч. 3 ст.1 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 № 1682-VII ( далі - Закон № 1682-VII ).
23 жовтня 2014 року наказом Генерального прокурора України №2533-ц ОСОБА_1 звільнено з посади старшого прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України.
Не погодившись з цим рішенням, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право особи на працю захищається Конституцією України. Виплата заробітку за час вимушеного прогулу з вини роботодавця є гарантією можливості реалізації людиною права на працю та захищає працівника від управлінського свавілля.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно зі ст. 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата визначається відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Держава забезпечує щоквартальну підготовку і публікацію статистичних даних про середню заробітну плату і середню тривалість робочого часу по галузях, групах професій і посад, а також щорічну публікацію даних про вартість робочої сили.
Так, cередній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком КМУ №100 відповідно до ст. 27 Закону № 108/95-ВР.
Відповідно до п. 2 Порядку КМУ № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.
У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.
Згідно з п. 5 Порядку КМУ № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до п. 8 Порядку КМУ № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
За пунктом 10 Порядку КМУ № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).