Постанова
Іменем України
03 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 619/646/22
провадження № 61-2713св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 січня 2023 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Гальонкіна С. А., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, звернувся до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Заява мотивована тим, що 10 березня 2000 року ОСОБА_1 та
ОСОБА_3 зареєстрували шлюб у Малоданилівській селищній раді Дергачівського району Харківської області, актовий запис № 05. Подружжя має дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка досягла повноліття у 2022 року.
Котелевський районний суд Полтавської області своїм рішенням
від 10 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, позов ОСОБА_1
до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнив.
Шлюб, зареєстрований 10 березня 2000 року у Малоданилівській селищній раді Дергачівського району Харківської області, актовий запис № 05,
між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвав (справа
№ 619/6089/21).
ОСОБА_1 також зазначив, що ОСОБА_2 вчиняє відносно нього домашнє насильство, а саме: постійно погрожує, висловлюється брутальною лайкою, псує його особисті речі, втручається в особисту кореспонденцію, чинить перешкоди в користуванні належним йому особистим майном, що стало причиною неодноразових звернень
ОСОБА_1 до правоохоронних органів на дії заінтересованої особи.
Відчуваючи небезпеку для свого життя, яка полягає в тому, що ОСОБА_2, погрожуючи, за допомогою сторонніх осіб, намагається знищити його фізично, та маючи вільний доступ до його житла, може реалізувати свої погрози, тому посилаючись на Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" ОСОБА_1 просить застосувати до ОСОБА_2 обмежувальний припис.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Дергачівський районний суд Харківської області своїм рішенням
від 21 лютого 2022 року (вступна та резолютивна частини) (у складі судді Кононихіної Н. Ю.) заяву ОСОБА_1 задовольнив.
Видав обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на 6 місяців.
Заборонив ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонив ОСОБА_2 наближатись на відстань ближче ніж на 100 м до місця проживання (перебування) ОСОБА_1, а саме - до житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонив ОСОБА_2 в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_1 .
Попередив ОСОБА_2, що за умисне невиконання обмежувальних приписів передбачена кримінальна відповідальність за
статтею 390-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.
Верховний Суд своїм розпорядженням від 25 березня 2022 року
№ 14/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінив територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.
Полтавський апеляційний суд своєю постановою від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 лютого 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким заяву
ОСОБА_1 задовольнив.
Видав обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на 6 місяців.
Заборонив ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонив ОСОБА_2 наближатись на відстань ближче ніж на 100 м до місця проживання (перебування) ОСОБА_1, а саме - до житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонив ОСОБА_2 в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_1 .
Попередив ОСОБА_2, що за умисне невиконання обмежувальних приписів передбачена кримінальна відповідальність за
статтею 390-1 КК України.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявником доведено належними та допустимими доказами наявність обґрунтованих ризиків вірогідного продовження чи повторного вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства економічного та психологічного характеру.
Тому заява підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2023 року, ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині видачі обмежувального припису і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18 (провадження № 61-830св19), від 26 вересня 2019 року
у справі № 452/317/19-ц (провадження № 61-12915св19), від 17 червня
2020 року у справі № 509/2131/18 (провадження № 61-271св19),
від 23 грудня 2020 року у справі № 753/17743/19 (провадження
№ 61-23053св19), від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20 (провадження № 61-16103св20).
Касаційна скарга мотивована тим, що заявник не вказав, яким формам домашнього насильства він піддавався, доводи даної заяви не підтверджуються належними та допустимими доказами, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно ОСОБА_1, тому відсутні підстави для застосування спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Апеляційний суд установив, що 10 березня 2000 року ОСОБА_1 та
ОСОБА_3 зареєстрували шлюб у Малоданилівській селищній раді Дергачівського району Харківської області, актовий запис № 05. Подружжя має дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка досягла повноліття у 2022 року.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Верховний Суд своїм розпорядженням від 16 березня 2022 року № 10/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінив територіальну підсудність справ Борівського районного суду Харківської області та Дергачівського районного суду Харківської
області - Котелевському районному суду Полтавської області.
Котелевський районний суд Полтавської області своїм рішенням
від 10 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, позов ОСОБА_1
до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнив.
Шлюб, зареєстрований 10 березня 2000 року у Малоданилівській селищній раді Дергачівського району Харківської області, актовий запис № 05,
між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвав (справа
№ 619/6089/21).
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2
Дергачівський районний суд Харківської області своїм рішенням
від 21 лютого 2022 року (вступна та резолютивна частини) заяву
ОСОБА_1 задовольнив. Видав обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на 6 місяців. Заборонив ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонив ОСОБА_2 наближатись на відстань ближче ніж на 100 м до місця проживання (перебування) ОСОБА_1, а саме - до житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонив ОСОБА_2 в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_1 . Попередив ОСОБА_2, що за умисне невиконання обмежувальних приписів передбачена кримінальна відповідальність за
статтею 390-1 КК України. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
При дослідженні матеріалів справи встановлено, що в даній цивільній справі відсутній повний текст рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 лютого 2022 року.
У вступній частині рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 лютого 2022 року вказано, що у зв`язку зі складністю справи складання повного тексту рішення суду відкладається строком на п`ять днів.
24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який в подальшому було продовжено.
На виконання ухвали Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року керівником апарату Дергачівського районного суду повідомлено, що в автоматизованій системі документообігу суду повний текст рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 лютого 2022 року у справі № 619/646/22 відсутній.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.
Верховний Суд своїм розпорядженням від 25 березня 2022 року
№ 14/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінив територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.
Полтавський апеляційний суд своєю постановою від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 лютого 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 задовольнив. Видав обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на 6 місяців. Заборонив ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонив ОСОБА_2 наближатись на відстань ближче ніж на 100 м до місця проживання (перебування) ОСОБА_1, а саме - до житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонив ОСОБА_2 в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_1 . Попередив ОСОБА_2, що за умисне невиконання обмежувальних приписів передбачена кримінальна відповідальність за статтею 390-1 КК України. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
З огляду на інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень, Котелевський районний суд Полтавської області своєю ухвалою
від 06 липня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків), про встановлення режиму окремого проживання подружжя, залишив без розгляду на підставі пункту 5 частини першої
статті 257 ЦПК України (https://reestr.court.gov.ua/Review/112042603).
Котелевський районний суд Полтавської області своєю ухвалою
від 01 червня 2023 року зупинив провадження у справі № 619/5614/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків), про виключення відомостей про особу як про батька дитини з актового запису про народження дитини, - до припинення перебування позивача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, на підставі пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України (https://reestr.court.gov.ua/Review/111252913).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом
у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша
статті 13 ЦПК України).
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_1, як на підставу своїх порушених прав, послався на те, що ОСОБА_2 вчиняє відносно нього домашнє насильство.
Протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушення прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.