Постанова
Іменем України
03 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 236/1077/21
провадження № 61-1005св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, відповідачі: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп",розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 20 вересня
2021 року у складі судді Сердюк Н. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 15 грудня 2021 року у складі колегії суддів:
Хейло Я. В., Мірути О. А., Тимченко О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (далі - ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп") про відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 16 листопада 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю ОСОБА_2, який керував автомобілем марки "ВАЗ 2106", державний номерний знак
НОМЕР_1, внаслідок якої загинув син позивача - ОСОБА_3
Краснолиманський міський суд Донецької області своїм вироком
від 16 березня 2020 року визнав ОСОБА_2 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2
статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
29 грудня 2018 року між ОСОБА_4, яка є власником автомобіля марки "ВАЗ 2106", державний номерний знак НОМЕР_1, та ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуран Груп" укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий поліс № AW8720030), у якому визначено страхову суму на одного потерпілого за шкоду, заподіяну здоров`ю та життю у розмірі 200 000 грн.
Позивач зазначив, що він є пенсіонером, а, отже, особою, що втратила годувальника, тому вважав, що з відповідача ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуран Груп" підлягає стягненню страхова регламентна сума на підставі статті 27-2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Крім того, вказав, що протиправними діями ОСОБА_2 йому завдані значні душевні страждання та переживання через втрату сина.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з:
- ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуран Груп" на свою користь страхове відшкодування (регламенту виплату) у зв`язку зі смертю потерпілого у розмірі, що відповідає 18 мінімальним заробітним платам, встановленому законом на день настання страхового випадку, а саме 75 114 грн;
- ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Краснолиманський міський суд Донецької області своїм рішенням
від 20 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300 000 грн.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Донецький апеляційний суд своєю постановою від 15 грудня 2021 року рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 20 вересня
2021 року залишив без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для позивача матеріальна допомога саме з боку загиблого сина. Тому підстави для встановлення факту перебування позивача на утриманні у померлого та стягнення страхового відшкодування у зв`язку з втратою годувальника відповідно до пунктів 27.1, 27.2 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та
статті 1200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відсутні. Проте, виходячи з положень статей 23, 1167, 1168 ЦК України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, у розмірі, визначеному судами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілого і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про стягнення шкоди з ОСОБА_2 до Верховного Суду не оскаржуються, тому перегляду в касаційному порядку в цій частині не підлягають.
Підставою касаційного оскарження судових рішень в уточненій касаційній скарзі заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19), постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц (провадження № 61-320св20), від 08 вересня 2021 року у справі
№ 577/1316/20-ц (провадження № 61-7108св21).
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент настання страхового випадку ОСОБА_1 був уже пенсіонером, тому має право на стягнення страхової суми, що дорівнює 18 мінімальним заробітним платам у розмірі 75 114 грн відповідно до статей 22-1, 27-2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1200 ЦК України.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду 17 січня 2022 року.
Верховний Суд своєю ухвалою від 17 лютого 2022 року відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував з Краснолиманського міського суду Донецької області матеріали цивільної справи № 236/1077/21.
Голова Верховного Суду своїм розпорядженням від 14 березня 2022 року
№ 7/0/9-22"Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінив територіальну підсудність судових справ та, зокрема, територіальну підсудність судових справ Краснолиманського міського суду Донецької області визначив за Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська.
Листом від 07 червня 2022 року № 01-12/97/2022, Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська повідомив про неможливість виконати вимоги ухвали суду Верховного Суду від 17 лютого 2022 року, оскільки цивільна справа № 236/1077/21 до цього суду з Краснолиманського міського суду Донецької області не надходила та в автоматизованій системі діловодства суду не реєструвалася.
Верховний Суд своєю ухвалою від 06 вересня 2022 року направив до Індустріального районного суду міста Дніпропетровськакопії матеріалів касаційного провадження № 61-1005ск22 у цивільній справі
№ 236/1077/21 - для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська своєю ухвалою
від 02 червня 2023 року постановив вважати повністю відновленим судове провадження у цивільній справі № 236/1077/21, а саме:
1) вважати відновленим судове провадження в цивільній справі
№ 236/1077/21 в частині документів надісланих (виданих) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи:
- ухвали Краснолиманського міського суду Донецької області від 01 квітня 2021 року;
- ухвали Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 квітня 2021 року;
- ухвали Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 серпня 2021 року;
- ухвали Краснолиманського міського суду Донецької області
від 03 вересня 2021 року;
- рішення Краснолиманського міського суду Донецької області
від 20 вересня 2021 року;
- ухвали Донецького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року;
- ухвали Донецького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року;
- постанови Донецького апеляційного суду від 15 грудня 2021 року.
2) вважати відновленим судове провадження в цивільній справі
№ 236/1077/21 в частині копій документів поданих учасниками судового процесу:
розрахунку витрат, складеного ОСОБА_1, рахунків за електроенергію
від 09 лютого 2021 року, від 07 березня 2021 року, від 07 квітня 2021 року, від 06 травня 2021 року, від 05 червня 2021 року, від 06 липня 2021 року,
від 06 серпня 2021 року, від 06 вересня 2021 року, від 06 жовтня 2021 року, від 06 листопада 2021 року, від 08 грудня 2021 року, свідоцтва про право
на спадщину за заповітом від 22 грудня 2017 року № 4366, витягу
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; свідоцтва про право на спадщину за заповітом
від 22 грудня 2017 року № 4367; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; довідки підписаної начальником ЦОК ВО "Лимантепломережа"; довідки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_2 ; свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ; довідки амбулаторії ЗПСМ села Торське; позовної заяви про відшкодування шкоди, підписаної 29 березня 2021 року; відзиву на позов, підписаного 26 травня 2021 року ОСОБА_5 ; полісу від ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"; листа за вих. № 646 від 21 січня 2021 року; листа про прийняте рішення за вих. № 1767 від 21 лютого 2022 року; вироку Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 березня
2020 року, позовної заяви (уточненої), підписаної 14 квітня 2021 року ОСОБА_1, листа ОСОБА_1 від 28 грудня 2021 року, ордеру
від 14 лютого 2022 року.
У липні 2023 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 34 років помер
ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 18 листопада 2019 року, НОМЕР_4 .
Батьком ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_1, який перебуває на обліку в Управлінні обслуговування громадян № 3 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком.
Краснолиманський міський суд Донецької області своїм вироком
від 16 березня 2020 року, який частково скасований вироком Донецького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року в частині призначеного покарання, визнав ОСОБА_2 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України та призначив покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки (Верховний Суд своєю постановою від 24 лютого 2021 року вирок Донецького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року залишив без змін).
Відповідно до вироку Краснолиманського міського суду Донецької області, 16 листопада 2019 року світлої пори доби (приблизно о 13:00 год.) у селі Торське Лиманського району Донецької області ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки "ВАЗ 2106", державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_6, здійснював рух проїзною частиною вулиці Центральної у напрямку від вулиці Родникової до вулиці Шкільної. Під час руху проїзною частиною вказаної вулиці водій ОСОБА_2, проявляючи злочинну самовпевненість, діючи необережно, легковажно розраховуючи на запобігання ДТП, маючи об`єктивну можливість в умовах необмеженої видимості спостерігати за дорожньою обстановкою, своєчасно реагувати на її зміни, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним автомобіля, втратив контроль в управлінні цим транспортним засобом, допустив виникнення заносу та неконтрольований виїзд на смугу зустрічного руху, перекидання автомобіля в районі будинку
АДРЕСА_1 . Неконтрольований водієм транспортний засіб, внаслідок перекидання, збив велосипедиста ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який здійснював рух в цей же час зустрічною, відносно автомобіля марки "ВАЗ 2106" смугою руху, проїзною частиною вулиця Центральної у селі Торське Лиманського району Донецької області
(в напрямку від вулиці Шкільної до вулиці Родникової).
Такими своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами).
Внаслідок ДТП велосипедист ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких як небезпечні для життя.
Допущені ОСОБА_2 порушення ПДР перебували у причинному зв`язку із наслідками ДТП. Отже, він скоїв кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
На момент ДТП, яка є страховим випадком, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки
"BA3 2106", державний номерний знак НОМЕР_1, застрахована згідно з полісом № АМ/8720030 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
в ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп".
Ліміт відповідальності за шкоду, завдану життю та здоров`ю потерпілого, становить 200 000 грн, за шкоду, заподіяну майну, - 100 000 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції
та постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.