1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

03серпня 2023 року

м. Київ

справа № 638/1702/21

провадження № 61-6717 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представник ОСОБА_2 - адвокат Богомолов Олексій Олексійович,

треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Горішній Євгеній Вікторович, Сьома харківська міська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Богомолова Олексія Олексійовича, на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова у складі судді Семіряда І. В. від 29 серпня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Яцини В. Б.,

Бурлаки І. В., Мальованого Ю. М. від 05 квітня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Горішній Є. В., Сьома харківська міська державна нотаріальна контора, в якому просила суд: визнати недійсним договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладений 13грудня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горішним Є. В., реєстровий № 1754 та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Горішнього Є. В. від 13 грудня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50215125 щодо реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_3, припинити право власності ОСОБА_3 на вказану квартиру.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що її батько - ОСОБА_4 помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові, після його смерті залишилося спадкове майно: квартира у АДРЕСА_2, яка була отримана у спадщину, квартира у АДРЕСА_1, яка придбана у шлюбі померлого з його дружиною ОСОБА_2 та за нею зареєстрована, автомобіль Рено, який придбано за час шлюбу померлого з його дружиною, грошові вклади у відділенні АТ КБ "ПриватБанк".

Вказувала, що спадкоємцями першої черги після смерті її батька -

ОСОБА_4 є:вона та його дружина - ОСОБА_2 . Після смерті батька вона та ОСОБА_2 подали до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та була відкрита спадкова справа. Отже, вона є спадкоємницею першої черги 1/2 часток у спадщині після смерті її батька.

Зазначала, що батькові на праві спільної сумісної власності подружжя належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Незважаючи на це, ОСОБА_2 13 грудня 2019 року уклала договір дарування указаної квартири її сину - ОСОБА_3, за яким зареєстровано право власності.

Позивач вважала, що зазначеною угодою було порушені її спадкові права, договір дарування було вчинено з порушенням закону.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Договір дарування квартири, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1, від 13 грудня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 1754, укладений між ОСОБА_2 та

ОСОБА_3, визнано недійсним.

Рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Горішнього Є. В. від 13 грудня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексним номер 50215125 - щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, на підставі договору дарування від 13 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горішнім Є. В., зареєстрований в реєстрі за № 1754 скасовано, припинено право власності ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності 34639903.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору по 1 135,00 грн з кожного.

Судові рішення мотивовані тим, що спірна квартира була придбана ОСОБА_2 у період шлюбу з ОСОБА_4, а тому є спільною сумісною власністю подружжя. При цьому, договір дарування, укладений ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, є недійсним, оскільки укладений у порушення норм СК України та ЦК України, які передбачають згоду співвласника на його укладення, яка у даному випадку була відсутня.

Судом зазначено, що оскільки визнано недійсним договір дарування, на підставі якого прийнято рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на спірну квартиру, тому рішення державного реєстратора підлягає скасуванню,

з наступним припиненням права власності ОСОБА_3 на вказану квартиру.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання в апеляційній скарзі на те, що зазначена квартира була придбана за час шлюбу, але за власні кошти ОСОБА_2, оскільки нею було продано власну квартиру 22 березня

2008 року, є необґрунтованими, так як відповідачка не надала до суду належних і допустимих доказів для спростування презумпції спільної сумісної власності на спірну квартиру, яка була придбана через значний проміжок часу (більше трьох років) після продажу належній їй на праві особистої власності квартири за адресою: АДРЕСА_3, та за відсутності відповідних письмових доказів використання відповідачкою саме її особистих коштів на придбання спірної квартири.

Суди послалися на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Богомолов О. О., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової

палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 638/1702/21 з Дзержинського районного суду м. Харкова, у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Богомолова О. О., про зупинення виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року відмовлено та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

29 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Богомолова О. О., мотивована тим, що суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, належним чином не встановили фактичні обставини справи та неправильно дослідили надані докази, суди застосували норму матеріального права, яка не підлягала застосуванню. Посилання позивача на постанову Верховного Суду

від 15 червня 2020 року у справі № 430/1281/14-ц є не релевантним, оскільки правова позиція сформована за наявності інших обставин справи. При цьому, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування

частини четвертої статті 369 ЦК України за умови, що позов подає не співвласник, а його правонаступник, тому вважають, що вказана норма не підлягає застосуванню.

Вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що надання згоди чоловіка на придбання майна дружиною автоматично свідчить, що майно є спільною сумісною власністю. При цьому, вказує, що немає правового висновку Верховного Суду з приводу застосування частини третьої статті 65 СК України та відповідних положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України в контексті спростування презумпції спільності майна подружжя.

Зазначає, що ОСОБА_2 визнає факт укладення спірного договору дарування, проте не погоджується з висновками судів, що квартира мала статус спільної сумісної власності подружжя, суди належним чином не дослідили подані докази, що квартира була придбана у 2011 році на етапі будівництва та оформлена 15 лютого 2012 року за особисті кошти ОСОБА_2, отримані внаслідок продажу іншої нерухомості, що підтверджується як документально так і показаннями свідків, а тому не входить до спадщини.

При цьому, вказує, що суди порушили норму процесуального права, проігноровано заяву ОСОБА_2 про виклик свідків, яка стосувалася не тільки фактів укладення договорів, а й щодо походження та використання грошових коштів, проведення ремонту у спірній квартирі. Крім того, вказує, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо можливості/неможливості доведення показаннями свідків обставин походження коштів для придбання майна, щодо якого існує спір про його правовий статус (особиста чи спільна сумісна власність).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2023 до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, суди належним чином встановили фактичні обставини у справі та надані докази, ухвалили судові рішення з додержанням норм права.

При цьому, вказує, що ОСОБА_2 до суду не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна квартира придбана за її особисті кошти і квартира не мала статусу спільної сумісної власності подружжя.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах; 2) судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 3, 4 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Богомолова О. О., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1

(а. с. 16, т. 1).

18 листопада 2000 року ОСОБА_1 уклала шлюб та змінила прізвище з " ОСОБА_1" на " ОСОБА_1", що підтверджується копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_2 та копією паспорту (а. с. 9-14, 17, т. 1).

20 квітня 2002 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2

(а. с. 20, 182, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть № 322 та копією свідоцтва про смерть


................
Перейти до повного тексту