ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 641/9440/18
провадження № 61-15560св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_3 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Заруцький Руслан Михайлович, на постанову Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та призначення опікуна, зміну розміру аліментів і визначення місця проживання дитини.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що її дочка - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вказує, що її внук - ОСОБА_5 проживає з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач протягом тривалого часу не цікавиться сином, не бере участі у його вихованні, не піклується про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріальної допомоги не надає, що, на її думку, свідчить про самоусунення від виконання батьківських обов`язків.
З урахуванням змінених позовних вимог, позивач остаточно просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановити опіку над малолітнім ОСОБА_5 і призначити її його опікуном та збільшити розмір стягнених з відповідача на її користь аліментів до 2 500 грн щомісячно.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 6 листопада 2019 року, ухваленим у складі судді Боговського Д. Є., позов задоволено частково.
Позбавлено ОСОБА_8 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлено опіку над малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначено ОСОБА_1 його опікуном.
У іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов в частині позбавлення відповідача батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не бере участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків і не виявляє бажання щодо їх виконання, свідомо ухиляється від виховання та утримання сина, не проявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та його подальшої долі, що свідчить про нехтування покладеними на нього обов`язками з виховання та утримання дитини.
Встановивши зазначене, суд першої інстанції вважав, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання сина ОСОБА_5 , що є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Також суд першої інстанції вважав, що найкращі інтереси дитини будуть забезпечені у разі встановлення опіки над ним його бабаю - ОСОБА_1 , з якою дитина проживає після смерті матері, де створені всі належні умови для життя та його розвитку.
Крім того, у судовому засіданні у присутності психолога суд першої інстанції заслухав думку малолітнього ОСОБА_5 , який наполягав на позбавленні відповідача батьківських прав стосовно нього, повідомив, що батько не займався його вихованням, взагалі не цікавився його життям; він не відчуває любові та поваги до батька.
Справа в апеляційному порядку переглядалась неодноразово, а саме постановою Харківського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 6 листопада 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Харківського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд вказував на неврахування апеляційним судом того, що під час розгляду справи ОСОБА_2 заперечував проти позбавлення його батьківських прав відносно сина і наголошував на тому, що намагається відновити спілкування з сином. Не врахував суд апеляційної інстанції і того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходим і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батька.
Останньою постановою Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 6 листопада 2019 року в частині позбавлення батьківських прав скасовано з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_5 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позбавлення відповідача батьківських прав та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі, дав їм оцінку і, з урахуванням вимог статей 12, 81 ЦПК України, а також практики Верховного Суду, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій частині, так як достатніх і допустимих доказів свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Заруцький Р. М., подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила постанову Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме із застосуванням норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 211/559/16-ц, від 8 квітня 2020 року у справі № 645/731/18.
Також заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції і норм процесуального права, зазначаючи, що суд не дослідив зібрані у справі докази.
Посилаючись на зазначене, заявник просила оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Позиція інших учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому вказував на безпідставність її доводів. Зазначав, що апеляційний суд повно і всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку зібраним у справі доказам, врахував практику Верховного Суду та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Вказує, що тривалий час намагається виконувати батьківські обов`язки з виховання сина, однак його теща - позивач у справі - постійно перешкоджає йому у цьому; з 2019 року в провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за його позовом до ОСОБА_1 про відібрання дитини.
Крім того, після прийняття 23 вересня 2020 року Харківським апеляційним судом постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення його батьківських прав відносно сина, ОСОБА_1 незаконно вивезла сина до іншого міста, а саме до Сєверодонецька Луганської області, що підтверджується інформацією з Харківської гімназії № 82 Харківської міської ради від 22 жовтня 2020 року. З цього приводу він звернувся до правоохоронних органів, але у подальшому отримав відповідь зі Слобідського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності у зв`язку з цивільними правовідносинами.
ОСОБА_2 вважає, що дії ОСОБА_1 спрямовані виключно на перешкоджання йому у спілкуванні з сином та у його вихованні.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Комінтернівського районного суду м. Харкова матеріали цивільної справи № 641/9440/18.
Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Заруцький Р. М., про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 20 січня 2021 року підставами відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 211/559/16-ц, від 8 квітня 2020 року у справі № 645/731/18.
Також підставами відкриття були і доводи заявника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, недослідження у справі доказів.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 6 серпня 1994 року до 17 січня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_5 .
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 8 лютого 2013 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на синів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у розмірі 1 200 грн щомісяця до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 вересня 2018 року змінено розмір стягнених аліментів та стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1 500 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття, а на повнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - 1 500 грн щомісяця до досягнення дитиною двадцяти трьох років.
Також судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстровані і проживали разом з матір`ю - ОСОБА_4 на АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
11 квітня 2019 року Департаментом служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначення ОСОБА_1 опікуном дитини.
У цьому ж висновку зазначено, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно сина ОСОБА_5 , відносин із сином не підтримує, не бере участі у вихованні, не цікавиться станом здоров`я дитини, його фізичним, духовним та моральним розвитком. Малолітній ОСОБА_5 має інвалідність з дитинства, перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської області, за станом здоров`я потребує постійного догляду та лікування, батько дитини кошти на лікування не надає. Вихованням дитини займається баба - ОСОБА_1 .
Суди встановили, що ОСОБА_2 належним чином судові рішення про стягнення аліментів не виконує і на 15 липня 2019 року заборгованість зі сплати аліментів становить 7 440 грн.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої, третьої статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків